Тема 5: «Психологія школяра» Молодший шкільний вік

Соціальна ситуація розвитку визначається зміною соціальної ролі дитини, появою нових обов’язків, стандартизацією умов життя, що впливає на стосунки з однолітками, батьками і вчителями. Шкільна дисципліна вимагає дотримання певних правил поведінки, що вимагає вміння регулювати поведінку, підпорядковувати діяльність свідомо поставленим цілям. Відносини з однолітками визначаються переважно такими нормами, як успішність в навчанні, виконання вимог дорослих. Стосунки школярів з учителем складаються в процесі навчальної діяльності, є діловими та стриманими. Вчитель виступає для молодшого школяра зразком дій, суджень і оцінок. У домашніх справах у дитини також з’являється певне коло прав і обов’язків, що перебудовує відносини з батьками на новий рівень.

Провідна діяльність – навчальна, цілеспрямована діяльність учнів, результатом якої є розвиток особистості, інтелекту, здібностей, засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками. Важливою умовою організації навчальної діяльності є підтримання пізнавального інтересу. Безпосередній інтерес до знань потрібно постійно підтримувати:

- необхідно створити позитивну пізнавальну атмосферу;

- забезпечити успіх в навчанні (контроль);

- стимулювати творчі сили дитини, забезпечуючи свідоме оволодіння знаннями;

- формування впевненості у власних силах і здібностях.

На розвиток молодшого школяра впливають заняття художньою творчістю, музикою, спортом.

Основні психологічні новоутворення.

Інтенсивно розвивається довільна регуляція поведінки що виявляється в умінні свідомо ставити цілі, шукати засоби їх досягнення, долати труднощі та перешкоди), формується внутрішній план дій, орієнтація на соціальні норми і вимоги, рефлексія (осмислення своїх суджень, вчинків, самоаналіз).

Особливості пізнавальних процесів у молодшому шкільному віці, в тому, що під впливом навчання починається їх перебудова, здобуття якостей, притаманних дорослим. Загальними характеристиками є їх довільність, продуктивність, стійкість.

Сприйняття, за своїми психологічними характеристиками (цілеспрямованість, зосередження, точність, узагальненість) починає відповідати рівню дорослої людини.

Спостерігається динаміка в розвитку уваги від мимовільності до довільності. Покращується здатність до переключення та стійкості уваги.

Пам’ять – розвивається словесно-логічна, зростає продуктивність , точність, надійність запам’ятання.

Уява – удосконалюється відображення об’єктів, стає більш реалістична, керована, з елементами творчості.

Закладаються основи логічного мислення (на основі образного). Відбуваються зміни у співвідношенні образних і понятійних, конкретних і абстрактних компонентів. Розвивається аналітико-синтетична діяльність, способи узагальнення.

Мовлення. Оволодіння письмовим мовленням, збагачення внутрішньої мови, зміна співвідношення вживання різних категорій слів, удосконалення синтаксичної та морфологічної структури мови.

Емоційна сфера. Особливість емоцій в цьому віці полягає в тому, що вони більш врівноважені. Молодші школярі починають відрізняти ситуації в яких можна чи неможна виявити свої почуття, починають керувати своїм настроєм, а часто і приховувати його. Разом з тим, для дітей характерна емоційна вразливість і чуйність.

У розвитку особистості спостерігаються певні зміни: здатність до саморегуляції, рефлексія; самостійність та емансипація від батьків; з’являється рівень домагань (залежить від успіхів в навчанні і становища в системі стосунків з однолітками); формується самооцінка (переважно на основі думки оточуючих), більш стійка ієрархічна структура мотивів (навчальні мотиви стають провідними) тенденція свідомої та вольової регуляції поведінки, суспільна спрямованість.

Криза початку підліткового віку. Суперечність пов’язана з новими умовами провідної діяльності, у зв’язку з переходом до навчання в середній школі, що вимагає активізації адаптаційних можливостей.