Дошкільне дитинство

Соціальна ситуація розвитку. У відносинах з батьками проявляються нові форми поведінки: з’являється коло елементарних обов’язків, спільна діяльність змінюється самостійним виконанням вказівок дорослого. Прагнення до спільного життя з дорослими діти починають задовольняти у грі. Розширюється коло спілкування з представниками «соціального дорослого» (вихователі, лікарі, представники інших професій). Поглиблення контактів з однолітками у зв’язку з включенням в групу.

Провідна діяльність – рольова гра. Граючи діти вчаться людській здатності до співпраці. В умовах гри діти зосереджуються і запам’ятовують краще та більше. Ситуація гри вимагає певної здатності до комунікації. Негативні емоції в цьому випадку стимулюють розвиток мовлення. У грі дитина навчається узагальнювати предмети і дії, використовувати узагальнене значення слова, встановлювати просторово-часові і причинно-наслідкові зв’язки між предметами і явищами. Уява починає розвиватися в умовах гри і під її впливом. Гра за правилом розвиває волю. Формуються естетичні переживання і творчі здібності. Діти навчаються виконувати окремі трудові завдання: формуються уміння підкорювати свою діяльність суспільним мотивам, керуючись тим, яку користь приносить дана діяльність людям.

Основні психологічні новоутворення формуються в умовах зазначеної провідної діяльності.

Розвиток сприйняття: зростає гострота зору, розрізнення кольорів, фонематичний і звуковисотний слух, рука – орган активного дотику. Проявляється здатність розрізняти відношення між предметами (праворуч, ліворуч), засвоюють основні часові параметри, але орієнтація в часі низька.

Спостерігається динаміка розвитку пам’яті від мимовільного її характеру до довільного і формується завдяки мотивації та бажанню запам’ятати і виконати мнемічні дій. Добре розвинена механічна пам’ять. Легко відтворюють побачене, почуте, якщо викликає інтерес, цікаві події, якщо вони викликають емоційний відгук.

Мислення. Дошкільник мислить, тому що пам’ятає. Найбільш характерне наочно-образне мислення. У дошкільному віці починають формуватися поняття, мислення стає образно-словесним (посилається на образи уяви і здійснюється за допомогою слів). Особливістю мислення є наочність, що проявляється у конкретності мислення. Дитина мислить, опираючись на поодинокі факти, що відомі з особистого досвіду чи спостерігаючи за іншими. У мислительній діяльності відбувається об’єднання в єдиний процес наочно-дієвого, наочно-образного і словесно-логічного способів рішення практичних задач.

Спостерігається прогрес від молодшого до старшого дошкільного віку у розвитку довільності уваги.

Уява дошкільника розвивається в ігровій діяльності. У першій половині переважає репродуктивний вид уяви та бере початок творчий процес, що виражається у здатності перетворювати навколишню дійсність, створювати щось нове. Виявляється в конструктивних іграх, технічній і художній творчості.

Розвиток мовлення. Дошкільники опановують фонетичною будовою, артикуляцією, граматикою, структурою простих і складних речень. Формується внутрішня мова, яка у зовнішній, словесній формі фіксує результати діяльності, сприяючи збереженню уваги на окремих моментах діяльності, є ознакою розвитку словесно-логічного мислення. Егоцентричні мовні висловлювання поступово переносяться на діяльність і починають виконувати функцію планування. Словниковий запас до 6 років нараховує 3500-4000 слів. Розвиваються комунікативні здатності.

Особистісна сфера. Найважливішим особистісним механізмом, що формується в цьому періоді, вважається супідрядність мотивів. Вже в молодшому дошкільному віці дитина порівняно легко може ухвалити рішення в ситуації вибору. Найбільш сильний мотив для дошкільника – заохочення, отримання нагороди, слабкіший – покарання, ще слабший – власна обіцянка дитини. Для цього періоду характерна статева ідентифікація (дитина усвідомлює себе як хлопчика або дівчинку). Діти набувають уявлень про відповідні стилі поведінки. Найбільшу тривожність діти можуть відчувати у відносинах з вихователем, найменшу з батьками.

Анатомо-фізіологічні особливості дитини шестирічного віку створюють передумови до системного, регламентованого навчання в школі. Закінчується перший період в розвитку черепа з формуванням кісток і швів (далі ріст черепа іде за рахунок збільшення з’єднувальної тканини в області швів), вага мозку наближається до 90% маси мозку дорослої людини. Відбувається морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль головного мозку, що створює можливості для довільності пізнавальних процесів і цілеспрямованої поведінки, планування дій. На основі електроенцефалографічних (ЕЕГ) даних у дітей асиметрія мозку стає чіткішою, фаза парадоксального сну займає 25% загального, що наближується до показників дорослої людини (20%), порівняно у немовлят – 50% тривалості сну. Підвищується рухливість нервових процесів. Зростає роль мови в аналізі та синтезі вражень, утворенні тимчасових нервових зв’язків.

Криза семи років – здобуття соціального «Я», дитина прагне пристосуватися до нових вимог і обов’язків. Основними ознаками якої є втрата безпосередності, між бажанням і вчинком вклинюється інтелектуальний момент, манірність, капризність поведінки. Розвивається здатність орієнтуватися свідомо у власних переживаннях, виникає афективне узагальнення та логіка почуттів. На цій стадії відбувається засвоєння ролей формуються ефективні моделі взаємовідносин з представниками протилежної статі. Невдале проходження кризи призводить до підвищеної тривожності, дифузності образу «Я» та нестійкої самооцінки.

Готовність до навчання в школі – комплекс психічних якостей, необхідних дитині для успішного початку навчання в школі. Включає:

• позитивне ставлення до школи (мотиваційна готовність);

• досить високий рівень розвитку довільності поведінки (вольова готовність);

• наявність певного запасу знань, умінь, навичок, рівень розвитку пізнавальних процесів (інтелектуальна готовність);

• сформованість якостей, які забезпечують встановлення взаємовідносин з дорослими і однолітками, входження в життя класного колективу, виконання спільної діяльності (соціальна готовність).