Модуль іі «Онтогенез психіки»

Тезаурус до теми 4: «Психічний розвиток дитини до школи»

Новонародженість (від народження до 1-1,5 міс.). Криза новонародженості пов’язана з фізіологічним пристосуванням до змінних умов середовища. Життя дитини в цей період забезпечується системою безумовних рефлексів (харчові, орієнтовні, захисні), що забезпечують виживання, але не людську поведінку (безумовні рефлекси тварин забезпечують поведінку). У дитини, на відміну від тварин розвиток зору і слуху іде швидше, ніж розвиток рухів. Наприкінці кризи новонародженості проявляється зорове та слухове зосередження, внаслідок отриманих вражень від навколишнього середовища.

Поступово, на другому місяці життя, на появу дорослого у дитини виробляється специфічна емоційно-рухова реакція – «комплекс пожвавлення» (Н. Фігурін, М. Денисова), яку прийнято вважати початком періоду немовляти. «Комплекс пожвавлення» є специфічним психічним новоутворенням новонародженості, містить такі реакції: посмішка, гуління, рухова активність. Дитина таким чином прагне привернути до себе увагу, проявляє ініціативі спілкування.

Період немовляти

Даний період починається, як стабільний, оскільки у дитини з’являється здатність задовольнити свою потребу у контакті з матір’ю психологічними засобами, а саме посмішкою.

Соціальна ситуація розвитку. Для дитини даного віку ключовою фігурою в оточенні, яка забезпечує становлення основних психологічних новоутворень є мати. Досвід пренатального періоду дає можливість за неповторним ритмом биття серця відрізняти від інших. Розлука з матір’ю на кілька діб в перші місяці життя сприймається дитиною як її втрата. Не контрольоване розширення кола оточення для дитини в цьому віці може негативно вплинути на її емоційну стабільність, а відтак і на стан здоров’я.

Провідна діяльність. У період немовляти провідною діяльністю є безпосередньо емоційне спілкування. Звичайно, спілкування завжди супроводжується емоціями, але в даному віці, оскільки дитина не оволоділа мовним апаратом, воно задовольняється шляхом безпосереднього обміну емоціями. Дитина посміхається чи плаче, а матір розуміє за емоційною інтонацією її мови.

Основні психологічні новоутворення.

Психомоторика. Розвиток рухів у даному віці є показником психічного розвитку, оскільки рушійною силою його є прагнення дитини до пізнання навколишньої дійсності.

Напрямок розвитку рухової активності: хватання, утримання голови, сидіння, стояння, повзання, маніпулювання ходьба.

Розвиток пізнавальних процесів

Найбільш активно розвивається сприйняття, до 5-6 місяців кількість випадків фіксації погляду дитини на предметі збільшується. Розвиток хватальних рухів (починаючи з 3 місяця), суттєво впливають на сприйняття форми і розміру предметів. Прогрес у розвитку сприйняття глибини, пов’язаний з практикою пересування у просторі. Немовлята проявляють пізнавальний інтерес до предметів, визначаючи їх контури, контрасти, прості форми, кольори, проявляти зацікавленість до нового, незвичних явищ, відрізняючи від тих, що були раніше.

Здібність запам’ятовувати і зберігати образи формується також протягом першого року. До 3-4 місяців дитина може зберігати образ сприйнятого об’єкту не більше 1 секунди, далі тривалість збільшується (дитина може впізнавати обличчя і голос матері). У 8-12 місяців дитина виокремлює предмети в зоровому полі, може впізнавати їх в цілому і частинами, проводити пошук предметів, що зникли з поля зору. Це є ознакою, що дитина зберігає образ предмету в довготривалій пам’яті. Поступово коло предметів, які дитина впізнає збільшується, латентний період стає тривалішим. У немовлят добре розвинена асоціативна пам’ять, що проявляється у здібності до створення і збереження тривалих часових зв’язків між поєднаними подразниками.

Розвитку наочно-дієвого мислення, що реалізується за допомогою зовнішніх дій, передує становлення маніпулятивних рухів рук, удосконалення роботи органів чуття, формування всіх оперативних структур і їх координація.

Мовленевий розвиток на першому етапі здійснюється двома непов’язаними між собою лініями: перша – оволодіння мовленевим аппаратом (від хаотичного промовляння різних звуків до звуконаслідування), друга – розуміння мовлення іде від обумовленого розуміння інтонацією до розуміння відносно незалежного від інтонації. Під кінець немовля в зазначених двох лініях розвитку поєднує і це проявляється у перших спробах дитини спілкуватися зі світом мовними засобами.

Криза першого року. Криза першого року пов’язана з освоєнням мовної дії. Головною ознакою кризи є зростання незалежності дитини від дорослих (опанування ходьбою і предметами робить її більш активною). Важливим є встановлення нових стосунків дорослих з дитиною, надання їй самостійності і свободи у дозволених межах, що пом’якшує прояви кризи.