Влив навчання на розвиток

Правильно організоване навчання веде за собою дитячий розумовий розвиток. Процеси розвитку не співпадають з процесами навчання, перші йдуть слідом за другими, створюючи зони ближнього розвитку.

Наявний рівень розвитку можна розділити на зону актуального і зону найближчого розвитку.

Зона актуального розвитку – це всі психологічні особливості, які вже розвинулись повністю і проявляються в здатності людини виконувати відповідні ним завдання самостійно.

Зона найближчого розвитку – це всі ті ж особливості, які знаходяться ще в процесі розвитку (які не завершили свій розвиток), але проявляються в здатності людини виконувати відповідні ним завдання з допомогою вчителя. Розходження між рівнем рішення задач, що доступні під керівництвом дорослого і самостійної діяльності визначають зону найближчого розвитку. Зона найближчого розвитку допомагає визначити завтрашній день дитини, динамічний стан його розвитку, враховуючи не тільки досягнуте, але і те, що знаходиться в процесі дозрівання.

Закономірності розвитку

Нерівномірність означає, що темпи розвитку непостійні.

Гетерохронність – це різниця темпів дозрівання в одній і тій же функціональній системі. Типовий приклад – неповна шкільна зрілість, при якій семирічна дитина демонструє інтелектуальну зрілість, вміє читати, писати, при цьому відстає емоційно, тобто страждає від слабкої довільності уваги.

Сензитивність - найсприятливіші умови для розвитку психічних властивостей у певні вікові періоди. Наприклад: період раннього дитинства – до розвитку мовлення, молодший шкільний вік – пам’яті, підлітки – мислення, світогляду – ранній юнацький вік.

Пластичність забезпечує компенсацію, заміну дії однієї психічної функції іншою.

Поняття віку, вікова періодизація

Одна зі складових предмету вікової психології є поєднання психології і поведінки індивіда, що визначається поняттям віку.

Вік – конкретна, відносно обмежена в часі ступінь фізичного, психічного, соціального розвитку, що характеризується сукупністю закономірних, однакових для всіх людей фізіологічних і психологічних змін, не пов’язаних з індивідуальними особливостями.

Криза – нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов’язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості, виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах.

Критичний період – це період в якому протиріччя досягає свого максимуму (тобто вимагає рішення).

Стабільний період – це період поступового розв’язання старого протиріччя і накопичення нового.

Зазначені періоди характеризуються такими особливостями:

1. Протягом кризових періодів у більшості дітей проявляється важковиховуваність та зниження темпу розвитку.

2. Кризи, мають нечіткі межі та момент їх настання і закінчення передбачити складно, в середині цього періоду характерно різке загострення – кульмінація.

3. Стабільні періоди насичені повільними змінами, накопичуються в кінці періоду. Тому межі стабільного періоду виявляються різко.