Тема 15. Соціяльне як сутність суспільсва (2 години).

1. Соціяльне як предметна сутність соціологічної науки.

2. Соціяльна структура і відносини.

3. Соціяльна мобільність.

1. Соціяльне як предметна сутність соціологічної науки.

Найважче збагнути зміст терміну «соціальне», оскільки він утворений як теоретичне узагальнення всієї сукупності суспільних відносин та похідних від них явищ. «Соціяльне» для соціолога то є те саме, що «фізичне» для природознавця чи «людське» для гуманітарія. Отож, соціальне є сутністю предмету соціології й, відповідно, змістом соціологічних теорій. Хімик чи фізик досліджують фізичну реальність, часто-густо розуміючи її суто інтуїтивно. Так само соціолог вивчає соціальну реальність. Але оскільки він як людина є невід'ємною складовою частиною цієї реальності, то він не може покладатись винятково на інтуїцію при визначенні царини своєї посвіди.

1. Коли мова йде про виробничі процеси, то розглядаються взаємодії людей і різних соціяльних груп і спільнот із приводу виробництва й обміну споживчих благ ® формується взаємна залежність між людьми в суспільстві з приводу їхньої участі в суспільній праці, розподілі і споживанні його результатів ® складається і функціонує система економічних відносин суспільства.

2. Люди у силу необхідності визначеної організації життєдіяльності суспільства вступають у взаємодію і взаємозалежність один з одним із приводу організації і здійснення політичної влади ® формується і діє політична сфера життя суспільства (складаються політичні відносини).

3. Люди вступають у взаємодію з приводу виробництва і розподілу в суспільстві духовних цінностей – зналосей, оріентацій, норм, принципів тощо ® формується культурно-духовна царина життя суспільства (складаються культурно-духовні відносини).

4. Що являє собою соціяльна царина життєдіяльності суспільства?

Необхідність соціяльного як особливого явища життя суспільства укладена в складній організації самого суспільства як цілісного суб'єкта історичного процесу. Ця складність виражається в тім, що суспільство будується, утворює свої системи й органи: а) по функціях (виробнича, політична, демографічна і т.п.; б) по рівнях з'єднання людей у різні соціяльні утворення (батьківщина, трудовий колектив, поселення, етнічна спільність тощо).

Суспільство – це утворення, що уявляє собою систему відносно самостійних елементів, кожний з яких реалізує цілісний життєвий процес і знаходиться в постійній взаємодії з усіма іншими суб'єктами соціяльного процесу з приводу його здійснення.

Як суб'єкт життєдіяльності будь-який індивід, будь-яка соціяльна чи організація спільність займає конкретне положення в організації суспільства, у його будівлі і структурі. Він (суб'єкт) має потребу в історично визначених умовах свого існування і відтворення, що були б адекватні його життєвим потребам. У цьому полягає основний соціяльний інтерес даного суб'єкта, що характеризує його соціяльний стан.

Сутність соціяльного як феномена буття полягає саме в тім, що люди, їх різноманітні соціяльні групи і спільності знаходяться у постійній взаємодії з приводу як збереження свого соціяльного стану в суспільстві, так і поліпшення свого життєвого процесу. Таким чином, суспільство має складну функціональну і структурну організацію, у ньому всі суб'єкти знаходяться у взаємодії один з одним із приводу цілісності і якісної визначеності їхнього способу життя і соціяльного стану в суспільстві. Це і виражає необхідність, специфіку, визначеність соціяльного, його сутність і значимість у соціології.

Соціяльне — це сукупність чи тихнув інших властивостей і особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності (взаємодії) у конкретних умовах і виявляється в їхніх відносинах друг до друга, до свого положення в суспільстві, до явищ і процесів громадського життя. Будь-яка система суспільних відносин (економіка, політика к.-д.) стосується відносини людей друг до друга і до суспільства: має свій соціяльний аспект.

Соціяльне явище чи процес виникають тоді, коли поводження навіть одного індивіда опиняється під впливом іншого чи групи (спільності) незалежно від їхньої фізичної присутності. Соціяльне виникає в результаті того, що люди займають різні місця і ролі в конкретних суспільних структурах, а це виявляється в їхніх різних відносинах до явищ і процесів громадського життя. З однієї сторони соціяльне — це безпосереднє вираження суспільної практики, з іншого боку — воно піддано постійній зміні через вплив на нього цієї самої суспільної практики.

Соціяльне за своїм змістом — це відображення організації і життєдіяльності суспільства як суб'єкта історичного процесу. Воно акумулює в собі досвід, традиції, знання, здібності тощо.

Тому зналість соціального ся виявляє в наступних функціях:

— як критерій оцінки відповідності стану суспільства і його елементів досягнутому рівню соціяльного поступу;

— сприяє розумінню, у якому ступені будь-яку соціяльне явище, процес, спільність сприяють гармонічному розвитку суспільства й особистості в цілісній єдності;

— виступає підставою розробки соціяльних норм, нормативів, цілей і прогнозів суспільного розвитку;

– спричиняє зміст інтересів, потреб, мотивів, установок у діяльності соціяльних спільнот і особистостей;

— безпосередньо впливає на формування суспільних цінностей і життєвих позицій людей, їхній спосіб життя;

— виступає мірою оцінки шкірного з видів суспільних відносин, їхньої відповідності реальній практиці й інтересам суспільства і людини.

Оскільки економічні, політичні й інші суспільні відносини являють собою взаємну залежність індивідів із приводу здійснення ними конкретного виду діяльності, необхідного суспільству, і відповідно заняття місця в організації суспільства, і відповідно заняття місця в організації суспільства для здійснення цієї діяльності (виробничі організації, політичні організації і т.ін.), те соціяльні відносини — це взаємна залежність індивідів, великих і малих груп із приводу їхньої життєдіяльності, способу життя в цілому і місця в організації суспільства, себто з приводу цілісності буття суспільства і людини як суб'єктів життя.

Або інше визначення: соціяльні відносини між групами людей, які займають різне положення в суспільстві, які приймають неоднакову частку в його економічній, політичній і духовному житті, які розрізняються способом життя, рівнем і джерелами доходів, структурою особистого споживання. Суспільство формується на базі власності, накопиченої працєю у вигляді матеріального багатства і культури.

Праця як доцільна діяльність людини, як прояв його родової сутності виступає основним чинником формування соціяльного. Якість соціяльного явища, чи суб'єкта процесу має не тільки загальноісторичну природу, але і конкретно-історичну сутність: особливість включення й участі людей у суспільному виробництві, у виробництві всього громадського життя визначає специфіку соціяльного в різні історичні періоди і фази розвитку суспільства.

Важливим вираженням соціяльного є суспільна думка. У ньому і через нього розкривається соціяльна позиція суб'єкта і його відношення як до розумів життєдіяльності в цілому, так і до окремих подій і фактів. Суспільна думка є найбільш чуттєвим і мобільним вираженням соціяльної позиції суб'єкта. Суспільна думка – це стан масової свідомості, що укладає в собі сховане чи явне відношення різних соціяльних об'єднань до проблем, подіям і фактам дійсності. Воно дійсно є важливим вираженням соціяльного.

Ми баяли, що суспільна думка чуттєва до соціяльної позиції суб'єкта.

Згадаємо, що таке позиція. Суспільство – це “ціле”, що складається з “безлічі” індивідів, їхні відносини уявляють із себе систему чи “структуру” зв'язків, кожний у цій структурі суспільної має свої “функції”, а значить виконує свою “соціяльну роль” (нормативно схвалений образ поводження) і має свою “позицію” (місце, що займає індивід, себто ті, як він відноситься до своєї ролі, функцій). Але крім цього є ще таке важливе поняття, що вивчає соціологія, як глузд.

Суспільство є багатомірним утворенням. Воно вимірюється і змінюється в чотирьох вимірах (просторові як куб: висота, глибина і ширина) плюс час (соціяльний час). Але ще є п'ятий вимір – квазівимір (нібито вимір). Умовно зобразимо його як циліндр, уписаний у куб. Цей циліндр й є глуздом. Цей циліндр має ще і тимчасовий вимір.

Притча: йшли три гомосапиенса, побачили камінь. Один гадає: “добре б з нього зробити зброю для полювання на мамонта”; інший – “добре б використовувати його для вогнища”; третій – “добре б з нього зробити, виточити голову” . Себто об'єкт знаходиться в просторі, поза суб'єктами, а сутність його живе в нашій свідомості та залежить від наших потреб. У кожного суб'єкта свої споживи і своє бачення. Так і журналісти вкладають свою сутність, себто з того самого предмета в залежності від свого суб'єктивного сприйняття цього об'єктивного предмету, у залежності від своєї позиції витягають свою сутність. Себто в кожного суб'єкта своє власне подання в уяві про один й тієї самий предмет, про тихнув самих зв'язки, відносини. Задача соціології у тім, шоб утримати ці змісти, посвідати їх у кожному соціяльному явищі, процесі, відносинах.

Соціяльне є багатоманітним у проявах і це є вираженням конкретного стану того чи іншого соціяльного явища. З іншого боку, ми говоримо про цілісність, конкретність і визначеність організації суспільства, себто соціяльних явищ. У такий спосіб необхідно враховувати єдність та різноманіття соціяльного при його посвіді. Отже, ми встановили, що сутність соціяльного полягає у взаємодії людей із приводу як збереження свого соціяльного стану, так і поліпшення свого життєвого процесу. Іншими словами:

Соціяльне чи соціяльний феномен то є відтворення людини як такої, збереження її та її розвиток.

Сфера життя суспільства – це особливий вид його життєдіяльності, процес розвитку суспільства, у якому реалізується та чи інша функція суспільства. (наприклад: у продуктивній сфері реалізується виробнича функція тощо).

Соціяльна сфера – це процес функціонування і розвитку суспільства, у якому реалізується його соціяльна функція, власне соціяльне буття, себто цілісне відтворення і збагачення суспільства і людини як суб'єктів життєвого процесу.

Усе, що спрямовано суспільством на забезпечення безпосереднього життя людей, їхнього відтворення, а на цій основі і відтворення суспільства в цілому, характеризує собою соціяльне середовище життя суспільства і людини. Себто соціяльне середовище — це вусі, що спрямовується суспільством на забезпечення безпосереднього життя людей, їхнє відтворення і розвиток їхніх здібностей і потреб.

Можна ще сказати, що соціяльна сфера — це процес самовираження суспільства і людини як творця власного життя.

Виходячи з діалектики загального, особливого й одиничного, варто підкреслити, що кожен суб'єкт (людина, батьківщина, трудовий колектив, населення міста, села, району і т.п.) по-своєму включень у соціяльну сферу суспільства. Для шкірного із суб'єктів це середовище є сферою його ціннісного життєствердження і відтворення життя, сферою самореалізації і саморозвитку. Царину соціального можна наперед подати у вигляді системи характеристик соціяльної сфери, відокремивши корінні потреби життя людей і способу їхнього задоволення. (Наприклад: потреба в житлі та її реальну задоволеність). Виділення характеристик соціяльної сфери дозволяє виробляти їхні показники, що повинні враховувати як нормативно-розрахункову, рак і реально досягнуту можливість задоволення споживи за рахунок створеного в суспільстві потенціалу і способу такого задоволення. Кількісні характеристики соціяльної сфери являють собою особливу сторону — соціяльну інфраструктуру.

Соціяльна інфраструктура — це матеріально-речовинні й організаційні компоненти соціяльної сфери. Це комплекс установ, споруджень, транспортних засобів, призначених для обслуговування населення, а також сукупність відповідних галузей економіки і соціяльних відносин з урахуванням населення, себто реальних потреб. По стану інфраструктури можна оцінити рівень і якість задоволення потреб, їхня співвідносність з рівнем розвитих країн і вимогами розвитку сучасної цивілізації. Структура зайнятості та діяльність людей характеризує розвиненість соціяльної сфери і її інфраструктури. На удосконалювання зайнятості, її структури націлена соціяльна політика.

Соціяльна політика — це діяльність держави по керуванню розвитком соціяльної сфери суспільства і спрямована на підйом трудової і суспільно-політичної активності мас, задоволення їхньої споживи, інтересів, підвищення добробуту, культури, образи і якості життя. При цьому розробка і використання соціяльних технологій спеціальними соціяльними службами мають величезне значення.