Тема 1: Визначення філософії та її словник (2 години).

1. Проблема визначення філософії.

2. Головні поняття (категорії) філософії:

а) категорія сутності,

б) інші поняття філософії.

1. Проблема визначення філософії.

Філософія - теоретичне міркування про підгрунття та причини існування світу в цілому та людини в ньому, яке фіксується як у вигляді сутнісного знання, так й способом конкретної дії. Для здобуття та опрацювання цього знання філософія послуговується найзагальнішими поняттями, щодо яких не має ніяких відповідників у реальному світі, але які виступають у філософії в якості принципів організації відношення розуму до реального світу як до глуздої цілісності. Це означає, що філософія веде мову не про той навколишній світ, який ми здатні бачити очима, не про наявне існуюче, не про “фізику”, а про існуюче ненаявно та нефізично. Дійсно, у людському світі для нас має значення і ми знаємо не усе те, що фізично є. Разом з тим, не усе, що фізично є, постає значущим для людини. Тому царина пізнавального інтересу філософії розповсюджується на усе те існуюче у світі та поза ним, що водночас також є значимим для людини. Інакше кажучи, з класичної точки зору предмет філософії гуртується навколо проблем істини, блага і краси. Усе це має відношення до оточуючого світу, але ним не позначається і не визначається. Інша точка зору вважає, що у філософії взагалі немає власного предмету, що для філософії будь-що може постати у якості проблеми. Проти останньої думки класична філософія могла б заперечити, що сама проблема є станом розуму, який цілком описується у термінах істини і блага. У будь-якому разі вірним є те, що предмет філософії є надто загальним і розмитим, щоб його можна було б одноразово виокремити зі світу та однозначно визначити.

Філософський розум перевищує усе земне. Він не закапується у землю, а лише заземлюється. Завдяки цьому він завжди зберігає відстороненість від наявного світу, що дозволяє йому надалі а) працювати не з самими речами, а з їх значеннями для людини, і через це б) мати справу не з фрагментами поточної ситуації, а з її цілісністю. Адже, на відміну від фактичного знання речей, тільки значення речей як їх визначеність не стільки для самих себе, скільки для інших речей і для людини дозволяє зуцілювати усе наявне та тимчасове. Філософія виробляє саме цілісний погляд на речи. В ній розрізнені фрагменти світу достають єдності. Для такої схематизації мисляча людина послуговується не враженнями від зовнішніх подразників і не утвореними на їх підставі образами, і навіть не поняттями про окремі речи чи їх боки, а найзагальнішими і незалежними від поточної ситуації у наявному світі поняттями-категоріями.

Отже, з усього сказаного можна розлого висновити наступне визначення філософії:

1) Філософія є не лише теорією, а ще й практикою. В усіх культурах філософія виникала як спосіб життя та виживання. Тільки пізніше у західній традиції знання цілковито відокремилось від діяльності для того, щоб спрямовувати і контролювати цю діяльність. Це означає, що філософія характеризує собою не речі у світі, а відношення до них або до самого відношення. Тому для непідготованої особи вона видається безпредметним та пустим марнослів’ям, розмовиною “ні про що”. Саме ця умовна безпредметність філософії забезпечує їй самодостатність, спрямованість на досягнення, на пошук предмету, закладає для неї завжди актуальність відношення. Безпредметність формує предмет. В якості відношення вона визначає спосіб поводження зі світом, який в свою чергу орієнтує різні види активності.

2) Філософія є не стільки завершеним знанням, скільки процесом здобуття та використання знання. Вона вимушена формулювати свої знання у категоріях як найзагальніших поняттях, які через це визначаються не з боку речей, а співставленням з іншими і співмірними до себе поняттями. Знаряддям (д.гр. organon) такого співставлення є логіка, улаштування нашого вірного мислення. Тому результати філософської посвіди залежать від способу та конфігурації поєднання і узгодження понять-категорій. Інакше кажучи, для філософії прикметним є внесення одних понять у контекст інших, із-за чого висхідне їх значення може докорінно змінюватись. Іноді філософію визначали як “осмислення мислення”.

3) Філософія є сутнісним знанням. Вона виражає граничну й довершену визначеність світу. Для цього вона знов-таки послуговується поняттями, за допомогою яких тільки й можливо визначити сутність речей як їх усталений та незмінний параметр існування. Саме безпредметність і процесуальність філософського знання забезпечує йому визначеність. Адже якби воно було причепленим до певних конкретних речей, то знаходилось б у залежності від їх важкопередбачуваних станів. Це призвело б до втрати визначеності знання, зокрема, знання про ці ж речи. На відміну від них відношення не піддаються фізичному зношенню, бо вони взагалі існують позафізично. Хоча відношення не перебувають у самих речах у вигляді їх складової частини або речовини чи будь-як ще, вони як стабільні утворення все-таки формують наше розуміння їх, себто укладають сутність речей, а з нею - визначеність. Окрім цього будь-яке істинне знання - це завжди відношення. Отже, філософія вивчає не явища речей, не те, що нам здається, а їх сутності.

4) Філософія є вільною думкою. Поряд із філософією існує ще одне абстрактне знання, а саме математичне. Але на відміну від нього філософія, з одного боку, вивільнена від безпосередньої наочності своїх побудов, себто результати філософських міркувань не можливо підтвердити чи спростувати через апеляцію до фізичного світу речей (що притаманно математиці та іншим наукам), а, з іншого боку, філософія веде мову про світ, зокрема, про фізичний світ речей, послуговуючись спеціальною мовою абстрактних понять. За рахунок останніх філософія звільняється від необхідності напряму зв'язуватись із світом, що вимушена робити математика та інші науки через відсилання до практичного досвіду та припущення аксіом (які приймаються як очевидні, наочні твердження), формул, законів і т.ін., але водночас формувати знання про світ, яке відзначається своєю конкретикою, себто всеосяжністю та повнотою. Кажучи інакше, філософія не зациклена на формулах, теоремах тощо, бо вона не зациклена на наявному світі. Єдине, на чому, можливо, зациклюється філософія, - це логічність (унормованість) будови нашого мислення. Разом з цим слід зазначити, що відмічена логічність мислення виявляється і формується саме в процесі філософського міркування. Логіка є складовою частиною філософії. Світ для філософії є даним лише через мислення, тому висновок про те, що є, постає у філософії як висновування з мислення. Це пов'язано з тим, що чуттєвість, якою ми безпосередньо пов'язуємось із світом, не може виступати гарантом достаменного знання. Запорукою такого знання є лише мислення. І тільки у філософії воно є до того ж ще й вільним.

5) Нарешті, останнє, що необхідно висловити – це ступінь впливу філософії на наше повсякденне життя. Вплив філософії на повсякденність дуже часто заперечують навіть достатньо освідченні люди. Дійсно, філософія впливає на життя надто не помітно, але дуже вірно та немінучо. Справа у тому, що вона, щонайменш, дає певні пояснення щодо світу. Пояснити – означає зв’язати одне явище з іншими, себто утворити цілісну картину висхідного явища. Інакше кажучи, це означатиме “відкриття очей” на реальність. Таким чином, будь-яке пояснення будь-чого формує для нас реальність. Будь-яке пояснення про щось немов би каже нам: “ось як воно є насправді”, а ми, зі свого боку, немов би втямлюємо: “ага! саме так воно й єсть у реальності!”. Філософське пояснення, на відміну від наукового, стосується вже не явищ, а сутностей явищ речей світу. Воно зачіпає і розкриває підгрунття та принципи всього існуючого, узятого в цілому. Отже, через свої пояснення філософія, разом із релігією, формує для нас стандарт реальності, який потім опосередковано засвоюється кожною людиною через виховання та освіту. Звісно, в процесі цього засвоєння різноманітного культурного надбання про філософію чомусь мало хто помічає та згадує, так само, як око, що дивиться на світ, не бачить само себе. Адже, саме у філософії як у дзеркалі культури формуються кути і способи бачення світу та його упізнання в якості нашої реальності.