МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

(м.СЄВЄРОДОНЕЦЬК)

Конспект лекцій з дисципліни

„Ф І Л О С О Ф І Я”

Для студентів напрямів 6.050902 “Радіоелектронні апарати”, 6.050102 “Комп’ютерна інженерія”, 6.030504 “Економіка підприємства”, 6.040106 “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”, 6.050503 “Машинобудування”, 6.051301 “Хімічна технологія”, 6.050202 “Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології” денної та заочної форм навчання.

Сєвєродонецьк 2012р

УДК 316(075.8)

Конспект лекцій з дисципліни «ФІЛОСОФІЯ». Для студентів напрямів 6.050902 “Радіоелектронні апарати”, 6.050102 “Комп’ютерна інженерія”, 6.030504 “Економіка підприємства”, 6.040106 “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”, 6.050503 “Машинобудування”, 6.051301 “Хімічна технологія”, 6.050202 “Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології” денної та заочної форм навчання/ Укл. Р.М. Татарів – Сєвєродонецьк: Вид-во ТІ, 2012.– 143 с.

Укладач	___________	Р.М. Татарів, доцент, к. філос. н.
Відповідальний за випуск	___________	А.М. Ополонін, зав. каф., доцент, к.філос.н.
Рецензент	___________	А.М. Ополонін, доцент, к. філос .н.

Затверджено на засіданні методичної комісії факультету КІ

Протокол № ___ від ____.___. 2012 р.

Голова комісії М.І. Хіль, доцент, к.т.н.

Пояснювальна записка

Даний конспект лекцій з філософії розроблений з урахуванням нових реалій наукового життя, нових вимог щодо здобуття технічної освіти, а також нових віянь і гуманітарних впливів, яких зазнає суспільство перехідного типу, котрим є Україна. Ці нові соціокультурні обставини не тільки ще недостатньо обговорюються, а й навіть не усвідомлюються з боку теоретиків філософської думки. Причини цього в значній мірі об’єктивні. Головна з цих причин полягає в тім, що філософська теорія є досить консервативним знанням, яке не може, та й не повинно швидко реагувати на всі примхи соціального життя.

Автор не вважає за доцільне кардинально переглядати національну традицію викладання філософії. Він має на меті звернути увагу студентів на такі напрямки вже існуючої та навіть класичної філософії, які залишались переважно поза конструктивною увагою радянського викладання гуманітарного знання. Передусім - це евристичні можливості формалістичного підходу до аналізу світоглядних явищ, який не несе на собі ідеологічного забарвлення. Ці методичні вказівки акцентують увагу на встановленні та описі структури й механізму дії філософського мислення. Окремі теми автор виклав стисло або схематично, оскільки вони достатньо розгорнуто висвітлені у доступній студентам літературі. Деякі лекції, зокрема з тем філософських принципів, філософської логіки, онтології та семіотики подаються більш осяжно, оскільки у вітчизняній літературі вони викладаються незадовільно.

Необхідність філософського знання для студентів полягає тім, що вони мусять набути не лише усвідомленої цілісності та завершеності зналостей у своєму фаху, а й освідчитись в якості вільних і зрілих громадян своєї країни.

Переднє слово

Часто-густо напівосвітченй люд переконаний, що філософія то є нікчемна царина людського знання і що на неї даремно витрачати час. І головним аргументом зазіхання на філософію стає твердження, що, мовляв, від неї немає жодної коритсті. Ось токар, мовляв, виточує потрібні деталі, сталевар варить портібну людям сталь, кухар готує страви тощо, а філософ нічогісенько не виробляє. Й не до тями цьому людові, що філософ займається набагато більш корисною суспільною працею за будь-кого тому, що філософ хоч й не займається виготовленням корисних речей, проте він займається виробництвом набагато важливіших “об’єктів”, а саме ідеяльних значень майбутніх кимось виготовлених корисних речей. Себто він відповідає на питання “навіщо?” і “заради чого?” токарю треба стояти у станка, сталевару пектись у мартена, а кухарю куховарити.

Філософ виробляє для людей загальний напрямок їхнього розвитку та визначае глузд їхного життя. Згодом все це вироблене і визначене філософом поширюється через виховання і освіту, та, зрештою, сприймається кожною пересічною людиною як щось цілком належне і невід’ємне від життя, навіть як неначе вигадане “власноруч”, самостійно і досягнуте власним розумом. Насправді це помилкова гадка. Розум стає “власним” для кожної окремої людини тільки після того, як сформується під впливом інших людей, передовсім у вихованні та освіті. Люди з самого дітинства засвоюють ті цінності, те світобачення, ті шаблони поведінки, які попередньо виробили і обгрунтували філософи. Адже філософія є теорією світогляду. А без світогляду на людину спиткає роспач і втрата життєвих орієнтирів. Працю, подібну до філософської, раніше виконували жерці та священники.

Філософія увійшла у культуру задля вирішення певних людських завдань за допомогою особливого способу міркування, який ґрунтується на історично виниклій здатності людського мислення відволікатись від безпосередньої наявності фізичних речей у світі та ставитись до них як до чогось цілісного. Завдяки цьому в культурі з’явилось знання про світ, яке полишило межи фізичного світу і тому встало до нього у відсторонену позицію, зайняло кут зору стороннього спостерігача щодо існуючих речей. Таке знання стали йменувати “філософським”. У буденному житті “філософуванням” прийнято називати міркування з надвеликими узагальненнями, які на перший погляд не стосуються обговорюваної справи і із зовні здається, що так міркуюча людина “парує десь у хмарах”. Але такого кшталту “польоти” є нічим іншим як зручним ставленням до наявних життєвих ситуацій, задля збагнення яких стає необхідним умовно полишити їх у розумі, відкинути їх, абстрагуватись від них. З цього приводу задля поліпшення подальшого розуміння філософських проблем варто навести вислів Г. Гегеля, одного з найвпливовіших класичних західних філософів усіх часів:

«Общераспространенный предрассудок полагает, что философская наука имеет дело лишь с абстракциями, с пустыми общностями, а созерцание, наше эмпирическое самосознание, наше чувство своего “я”, чувство жизни, есть, напротив, внутри себя конкретное, внутри себя определенное, богатое. И в самом деле, философия пребывает в области мысли, и она поэтому имеет дело с сущностями; но хотя ее содержание абстрактно, оно, однако, таково лишь по форме, по своему элементу; сама же по себе идея существенно конкретна, ибо она есть единство различных определений. В этом и состоит отличие разумного от чисто рассудочного познания; и задача философии заключается в том, чтобы вопреки рассудку показать, что истинное, идея, не состоит в пустых общностях, а в некоем всеобщем, которое само в себе есть особенное, определенное. Если истина абстрактна, то она - не истина. Здравый человеческий разум стремится к конкретному; лишь рассудочная рефлексия есть абстрактная теория, она не истина - она правильна лишь в голове - и, между прочим, также и не практична; философия же наиболее враждебна абстрактному и ведет нас обратно к конкретному».

На відміну від класичної філософії, сучасна західна філософія намагається так чи інакше позбутись вкоріненої в традицію тенденції вигадувати та утворювати засадничі поняття (= концепти), якими класична філософія опановувала світ, немов нав'язуючи їх останньому. Сучасна філософія визнає необхідність цих понять-концептів для певного способу розуміння світу, а саме заради його упорядкування і визначення. Вона визначає класичну філософію не як специфічне міркування про світ, не як прагнення до мудрості, бо математики не гірше за філософів міркують абстрактно, а як діяльність із вигадування та виготовлення концептів; конструювання таких фундаментальних понять, якими закладаються світоглядні орієнтири людського життя. Разом із тим, сучасна філософія вважає неадекватним концептуально зрозумілий світ реальному світові.

У запропанованому лекційному курсі автор приділяє більшої уваги питанням класичної філософії, без яких неможливо збагнути ідеї сучасності.