4.5 Пропозиція грошей. Сутність та механізм формування пропозиції грошей. Фактори які визначають зміну пропозиції грошей
Пропозиція грошей – це бажання економічних суб’єктів позичити певну частину своїх грошових коштів заради одержання доходу.
Пропозиція грошей протистоїть на ринку попиту на гроші.
На рівні окремого економічного суб’єкта пропозиція грошей залежить від зміни доходності розміщення їх у фінансові активи, перш за все від зміни процентної ставки: чим вона вища, тим більше грошей буде пропонуватися в позички, і навпаки.
На макроекономічному рівні пропозиція грошей має своєю природною межею загальну масу грошей в обігу і не може перевищити його, як би не змінювалась доходність фінансових активів. Тому пропозицію грошей в певних умовах можна вважати постійним фактором грошового ринку, незалежним від динаміки процентної ставки. На графіку пропозиція грошей визначається як вертикальна пряма, проведена з позначки, що відповідає масі грошей в обігу (див. рисунок 5.4).
В такій позиції крива пропозиції буде знаходитись до тих пір, поки в обігу буде Q3 млрд.грн. При збільшенні чи зменшенні маси грошей в обігу крива Dm зміститься вправо чи вліво, залишаючись у вертикальному положенні, що підтверджує незалежність загальної маси пропозиції грошей від процентної ставки.
Рисунок 4.4 – Крива пропозиції грошей
4.6 Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та відсоток. Фактори які визначають рівновагу грошового ринку
Такий характер пропозиції грошей перетворює її у визначний фактор формування рівноважної ставки процента: при заданій масі грошей в обігу рівноважна ставка відповідатиме точці, в якій крива пропозиції перетне криву попиту (т. А) (див. рисунок 5.5).
З
Рисунок 4.5 – Криві попиту і пропозиції (графічна модель грошового ринку)
В нашому прикладі крива пропозиції, що відповідає масі грошей в Q3 млрд.грн, перетинає криву попиту в позначці А, що визначає ставку рівноваги на рівні Р4. При такій ставці попит та пропозиція грошей зрівноважуються і досягається збалансованість грошового ринку. Це означатиме, що при ставці Р4 суб’єкти ринку захочуть мати в своєму розпорядженні Q3 млрд.грн. Стільки ж грошей вони зможуть здобути на ринку без будь-яких негативних наслідків для грошового обігу.
4.6.1 Процент як ціна грошей
Як форма ціни грошей, процент істотно відрізняється від ціни на звичайні товари. Розмір процента визначається не величиною вартості, яку несуть в собі позичені гроші, а їх споживчою вартістю – здатністю доставляти позичальнику потрібні блага. Тому розмір процентного платежу залежить не тільки від розміру позички, а й від її строку, а процентні ставки визначаються на певний період – звичайно на рік.
Оскільки на грошовому ринку існує декілька способів купівлі – продажу грошей, розрізняють і декілька видів процента, рівні ставки по яким можуть істотно відрізнятися, тому що кожен з них має своє призначення і вирішує свої специфічні задачі.
Банківський процент – загальна назва процентів по операціям банків.
Облігаційний процент – норма прибутку яка встановлена по цінним паперам (облігаціям, сертифікатам и т.д.).
Облігаційний процент повинен забезпечувати зацікавленість інвесторів, в тому числі банків вкладати кошти в цінні папери. Тому цей процент повинен мати більш вищу ставку ніж відсоток по банківським депозитам, так як останні більш ліквідні ніж цінні папери. Але ставка облігаційного процента може суттєво коливатись в залежності від виду цінних паперів, строку і т. ін.
Депозитний процент – норма прибутку, яку банки виплачують своїм клієнтам по депозитам.
Ставки депозитного проценту повинні бути нижче ставок позикового проценту тому, що за рахунок цієї різниці в ставках банки отримують прибуток.
Обліковий процент – норма прибутку, яку стягує національний банк з комерційних за позики, видані під заручення комерційних векселів.
Ставка облікового процента займає особливе місце серед всіх видів процентних ставок та встановлюється НБУ на основі пильного вивчення стану грошового ринку. Вона виступає свого роду барометром цього ринку та орієнтиром для визначення процентних ставок по всім іншим операціям на грошовому ринку.
Використання облікових ставок ЦБУ при видачі позик комерційним банкам, тобто з початку надходження грошей в обіг перетворює її в офіційний норматив ціни грошей на який орієнтуються всі суб’єкти ГР. Тому рух ринкових ставок по всім видам відсотка в певній мірі повторює рух ставки облікового проценту, але повністю з ним не співпадає.
Позиковий процент – норма прибутку, яку банк стягує з позичальників за користування запозиченими коштами.
Міжбанківський процент – норма прибутку яку стягує банк по кредитам, наданим іншим банкам.
Отже, зміни в попиті на гроші спричиняють прямо пропорційні зміни процентної ставки, а в пропозиції грошей – оберненопропорційні зміни
Оскільки пропозиція грошей відповідає наявній масі їх в обігу, зміни в пропозиції можуть бути спричинені зміною задач і цілей грошово-кредитної політики центрального банку країни.
Зміни в попиті на гроші спричиняються декількома факторами. Найбільш очевидна залежність їх від зміни обсягу національного доходу. Причиною зміни попиту на гроші може бути зміна альтернативної вартості зберігання грошей. Альтернативна вартість – це витрати доходу в зв’язку зі зберіганням активів у високоліквідній, але малодоходній формі.
Межі зміни процентної ставки визначаються нормою прибутку, що передбачається інвестиційним проектом, з яким пов’язаний попит на гроші. Норма прибутку становить верхню межу зміни норми процента: при наближенні чи перевищенні нормою процента цієї межі запозичення (купівля) грошей стане невигідним і попит на гроші знизиться. Нижньою межею норми процента виступає нульовий рівень: при наближенні до нього процентної ставки пропозиція грошей в позику стає невигідною.
Наслідки зміни процентної ставки різноманітні і зачіпають як грошову сферу, так і реальну економіку: виробництво, інвестиційну сферу, сферу обігу тощо.