4 Грошовий ринок
4.1 Сутність грошового ринку. Особливості виявлення на ринку основних ринкових ознак: попиту, пропозиції, ціни.
Грошовий ринок – складова частина грошового обороту, його ключовий елемент. Він виступає як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб’єктами економіки, збалансування окремих грошових потоків та грошового обороту в цілому.
Грошовий ринок - це сукупність всіх грошових ресурсів країни, які постійно переміщуються під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб’єктів економіки.
Грошовий ринок складається з безлічі потоків по яким грошові кошти переміщуються від володарів збережень до позичальників та інвесторів.
Характерною ознакою грошового ринку є те, що на ньому продається і купується такий специфічний товар як гроші. Як і в будь-якому іншому секторі ринку тут є свої продавці і покупці, попит і пропозиція, посередники, ціна тощо. Проте специфіка товару грошового ринку – грошей - визначає особливий характер кожного з цих елементів: попит має форму попиту на позички, пропозиція - має форму пропозиції позичок, а ціна - форму процента на позичені кошти.
Ключовою функцією грошового ринку є балансування попиту і пропозиції грошей і формування ринкового рівня процента як ціни грошей. У зв’язку з цим особливого значення набуває розуміння механізмів формування попиту та пропозиції грошей та рівня процента.
Грошовий ринок має свою інфраструктуру, яка забезпечує спрямування потоків грошових коштів від власників (продавців) до позичальників (покупців). Головними елементами цієї інфраструктури виступають банки.
4.2 Інституціональна модель грошового ринку
Грошовий ринок має дуже складний механізм функціонування. На ньому діє багато різних суб’єктів: продавці, покупці, посередники. Застосовуються різні інструменти і методи управління грошовими потоками. Істотно відрізняються за характером і самі грошові потоки. В загальному вигляді інституційна схема грошового ринку наведена на рисунку 4.2.
За інституційною побудовою та характером окремих потоків грошей грошовий ринок можна поділити на два великих сектори:
сектор прямого фінансування;
сектор опосередкованого фінансування.
ПРОЦЕНТ
Рисунок 4.2 – Інституціональна схема грошового ринку
В першому секторі продавці і покупці грошей зустрічаються безпосередньо і всі питання купівлі-продажу вирішують прямо один з одним. Працюючі тут брокери виконують скоріш технічну роль звичайних посередників. В цьому секторі виділяються два канали руху грошей:
канал капітального (акціонерного) фінансування;
канал запозичення з допомогою облігацій та інших фінансових активів.
Суб’єктами (продавцями і покупцями) цього сектору можуть бути фірми, сімейні господарства, уряд, іноземні юридичні і фізичні особи. Активну участь тут можуть брати і банки – як продавці і покупці своїх цінних паперів та як звичайні посередники – брокери.
В другому секторі зв’язок між продавцями і покупцями грошей реалізується через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх покупцям від свого імені. Вони можуть самі створювати вимоги і пропозиції, які виступають самостійними об’єктами (інструментами) грошового ринку. Тому фінансові посередники другого сектору грошового ринку істотно відрізняються від технічних посередників в першому секторі.