Г

Глобальна економіка

лобальна економіка — якісно новий етап розвитку світової економіки, яка поступово перетворюється на ці­лісний глобальний організм, утворений гігантською вироб­ничо-збутовою, глобальною фінансовою та планетарною інформаційною мережею.

Глобальна система просування товарів і послуг

Глобальне виробництво

Глобальні ринки робочої сили, капіталів, інформації тощо

Глобальна фінансова система

Глобальна система обміну результатами інтелектуальної діяльності

Рис. 4 Функціональні блоки глобальної економіки

§ 3. Суперечності глобалізації та її моделі

Однією з суперечностей глобалізації стала неспроможність держав регулювати економіку на національному рівні за відри­ву від світових господарських процесів і стану міжнародної ко­н’юнктури, оскільки:

—  суперництво країн за приплив іноземних інвестицій уне­можливило використання таких традиційних інструментів мак- роекономічного регулювання, як експортні субсидії, курс націо­нальної валюти, митні тарифи, ставка рефінансування централь­ного банку тощо;

Рівні глобалізації

Світовий — посилення економічної взаємозалежності країн і регіонів, переплетення їхніх господарських комплексів та економічних систем

Окремої країни — зростання відкритості економіки, її інтегрованості у світову господарську систему

Галузевий — зростання взаємопов'язаності конкуренто-спроможності компанії всередині галузі в певній країні з її конкурентоспроможністю в інших країнах

Окремих компаній — розвиток і поширення глобальних корпорацій і стратегічних альянсів як головних суб'єктів багатонаціонального виробництва, зорієнтованого на всесвітні джерела постачання та ринки збуту

Рис. 5 Рівневі вияви глобалізації

—  зростання внутрішньофірмових трансакцій ускладнило реалізацію економічної і податкової політики;

—  послабився зв’язок глобального ринку, що зростає, з гео­графічною територією;

—  мобільність капіталу зменшила ефективність трудового законодавства, підірвала можливості реалізації соціальних про­грам і цілей соціального добробуту;

—  все більша частина національного багатства (інтелекту­альні ресурси, знання, науково-технічний потенціал) почала функціонувати поза державним контролем тощо.

Отже, можна виокремити такі характерні ознаки неолібе­ральної моделі глобалізації:

1. Стихійний характер здійснення та спрямованість на реалізацію короткострокових інтересів індустріально розви­нених країн.

2. Поглиблення нерівномірності розвитку та посилення диспропорцій світової економіки, розширення експансії транс­національного капіталу, нарощування монополістичних по­зицій розвинених країн на глобальних ринках товарів, послуг, капіталів.

3. Ігнорування соціально-економічної, культурної, історич­ної специфіки розвитку національних економік, їх системна вестернізація, форсована гомогенізація на жорсткій монетаристській основі механізмів їх господарського регулювання.

Позитивні та негативні риси глобалізації

Глобалізація

Відкриває безпрецедентні можливості

Породжує небачені загрози та ризики

Прискорення процесу уніфікації та поширення передових технологій; стійкого функціонування інформаційної мережі; розвитку творчості та нововведень

Технологічної диференціації, кон­сервації технологічної і соціальної відсталості низки країн внаслідок їхньої неконкурентоспроможності і слабкості власної ресурсної бази

Економічного зростання на основі ін­тенсифікації економічного, науко­вого, культурного розвитку народів

Глобальної нерівності економічно­го і соціального розвитку, посилен­ня стратифікації та диспропорцій світової економіки

Удосконалення механізму розподілу ресурсів, підвищення ефективності їхнього використання на основі роз­витку глобальної конкуренції

Поглиблення розриву між товарни­ми та фінансовими ринками, поси­лення турбулентності міжнародних фінансових потоків, загрози глоба­льних криз

Підвищення якості життя, поліп­шення добробуту сімей, розширення можливостей вибору та доступу до нових ідей, знань

Деградації неконкурентоспроможних виробництв, зростання безробіття, викликаного структурною перебудовою та новими вимогами до якості робочої сили; загострення соціальних проблем, ослаблення національних систем соціального захисту

Посилення міжнародної координації на основі формування економічного середовища, заснованого на уніфіко­ваних принципах та правилах; змен­шення загрози міжнародних конф­ліктів, локальних війн

Загострення конфліктів різного ха­рактеру й масштабу; національної та релігійної нетерпимості, створе­ння глобальної мережі злочинного бізнесу, міжнародного тероризму

Поширення ідей гуманізму, демо­кратії, захисту громадянських прав та основних свобод людини

Втрати національної ідентичності, руйнування звичного способу життя, ціннісних орієнтирів, стандар­тизації національних культур

Об'єднання зусиль людства у вирі­шенні глобальних проблем

Транснаціоналізації екологічних, економічних, технологічних пробі лем, глобальної ядерної катастро­фи, "парникового ефекту" тощо

4. Обмеження національного суверенітету та посилення диктату впливових міжнародних фінансових інститутів, послаблення ролі держави у сфері регулювання національних економік, соціального захисту населення, деградація природно­го середовища на догоду ринковій наживі, загострення глобаль­них проблем. Незважаючи на те, що за останнє десятиріччя XX ст. світовий дохід зростав у середньому на 2,5 % на рік, чи­сельність бідних (людей, які живуть менш ніж на 2 долари в день) зросла на 100 млн осіб. Якщо у 1970 р. співвідношення доходів 20 % найбагатших людей планети та 20 % найбідніших не перевищувало ЗО разів, то на кінець XX ст. цей показник сяг­нув 70,4.

5. Пріоритет ідеології ринкового фундаменталізму, що по­роджує загрозу духовного збіднення людства, втрати націо­нальної ідентичності, стандартизації та уніфікації національ­них культур, традицій, звичаїв, поширення масової культури, споживацького ставлення до природи, національної та релігій­ної нетерпимості тощо.

Характерними ознаками нової мо­делі глобалізації є:

— відновлення рівноваги між ринковими та позаринковими регуляторами у світовому масштабі;

— гуманізація та орієнтація на загальнолюдські цінності, дотримання громадянських прав і свобод, визнання культурної самобутності всіх народів світу;

— розвиток діалогу та партнерства цивілізацій, проголошен­ня взаємодії та співпраці універсальними формами людських відносин, перевага економіки над політикою;

— забезпечення балансу інтересів та рівності можливостей для всіх країн, визнання специфічних потреб розвитку;

— демократизація діяльності міжнародних організацій, формування ефективного механізму координації дій національ­них держав;

— усунення практики подвійних стандартів у відносинах між країнами, ліквідація штучних бар’єрів для поширення знань та інформації, розширення доступу до нових ідей, науко­во-технічних досягнень з метою зростання добробуту та якості життя населення всіх країн;

— забезпечення більшої інформованості суспільства щодо проблем глобалізації, залучення незалежних громадських і на­укових організацій до розробки та прийняття господарських рішень на всіх рівнях влади;

— екологічна та соціальна спрямованість економічного роз­витку, гармонійне відтворення людини, соціальних відносин, здорового довкілля;

— формування багатополярного світу, співпраця національ­них держав та міжнародних організацій у вирішенні глобаль­них проблем.