Глава 21. Глобалізація економіки та загальноцивілізаційні проблеми людства

Перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не ста­не використовувати свій розум і свою працю на самознищення.

Володимир Вернадський

Питання на екзамен: 1. Розкрийте позитивні та негативні риси глобалізації

2. Передумови вирішення глобальних проблем

§ 1. Глобалізація як закономірний процес світогосподарського розвитку

Глобалізація (від фр. global — планетарний, всеосяж­ний) — всеохопний процес трансформації світового спів­товариства у відкриту цілісну систему інформаційно- технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політич­них, соціально-культурних взаємозв’язків і взаємозалежностей.

Пов'язана з переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку

Означає якісно новий етап поглиблення взаємозв'язків в економічній, політичній, культурній сферах на основі підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації, ідей у світовому масштабі

Глобалізація

Втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті інтенсифікації міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталів, швидкої і широкої дифузії технологій тощо

Потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій, регулювання на світовому ринку

Означає якісно новий етап поглиблення взаємозв'язків в економічній, політичній, культурній сферах на основі підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації, ідей у світовому масштабі

Рис. 1 Загальна характеристика процесу глобалізації

Фактори глобалізації

Технічні, технологічні:

—  науково-технічний прогрес, розвиток но­вих поколінь транспорту і зв’язку;

—  революція в галузі інформаційних і теле­комунікаційних технологій;

—  виникнення єдиного інформаційного про­стору і створення можливостей для здійснен­ня операцій в режимі реального часу

Соціально-економічні:

—  поглиблення інтернаціоналізації економі­ки на основі її транснаціоналізації та регіоналізації;

—  лібералізація сфери руху товарів і капіта­лів, розвиток нових фінансових технологій;

—  становлення нового геоекономічного про­стору, заснованого на міжанклавному (міжкорпоративному) поділі праці;

—  індивідуалізація, деконцентрація та ди­версифікація виробництва, що базуються на новітніх технологічних укладах;

—  геоекономічні трансформації, пов’язані з розпадом командно-адміністративної системи господарювання та посиленням ринкової уні­фікації сучасного світу

Політичні:

—  взаємопроникнення макроекономічної по­літики уряду та центробанку;

—  зростаюча орієнтація національних дер­жав на зовнішні зв’язки;

—  геополітичні зрушення, пов’язані з розпа­дом світової соціалістичної системи

Культурні, морально-етичні:

—  послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків і звичаїв;

—  зростання мобільності духовно-емоційного спілкування;

—  інтернаціоналізація освіти, культурного простору тощо

—  комплексну автоматизацію управлінської діяльності та різке зниження трансакційних витрат на рівні національних економік і світового господарства в цілому.

У сучасній науковій літературі виокремились два основні підходи до визначення хронологічних меж глобалізації.

Представники першого (широкого) підходу трактують гло­балізацію як тривалий історичний процес поетапного фор­мування загальнопланетарної цілісності, який супроваджував увесь процес цивілізаційного розвитку або ж розпочався приблизно 100 років тому у зв’язку з інтенсифікацією зовніш­ньоекономічних відносин. Так, фахівці Світового банку відокремлюють три хвилі глобалізації:

—   перша хвиля (1870—1914 рр.);

—   друга хвиля (1950—1970 рр.);

—   третя хвиля (починаючи з 1970р.