3. Сучасний стан медичного страхування в Україні

Вітчизняне медичне страхування зародилося на Півдні України наприкінці 80-х – початку 90-х років XIX ст. На той час прогресивна частина підприємців Одеси почала страхувати своїх робітників від шкоди їх здоров'ю на виробництві у приватних загальнострахових товариствах. Страхування було найбільш прийнятним для підприємств середнього класу. Для малих підприємств воно було занадто відчутним у фінансовому плані, а для великих – вигідніше було виплатити потерпілому компенсацію за окремий нещасний випадок, ніж платити страхові внески за всіх працюючих. Для середніх підприємств навіть один нещасний випадок із тяжкими наслідками призводив до великих витрат власника виробництва, і тому вигідніше було платити значні страхові суми, ніж збанкрутувати від раптових групових нещасних випадків і захворювань, викликаних недосконалістю тогочасного виробництва і низькою кваліфікацією працюючих [7].

У 1912 р. в Російській Імперії вийшов закон, яким було введено обов'язкове медичне страхування. Особливостями обов'язкового страхування були поступовість його запровадження протягом декількох років, територіальна обмеженість поширення (тільки на європейську частину країни), охоплення страхуванням виключно недержавної сфери промисловості. Відповідальними за створення і діяльність страхових організацій були роботодавці. Внески від нещасних випадків повністю складалися з відрахувань роботодавців, і суми їх залежали від ступеня небезпечності робіт [7].

Законом України «Про страхування» передбачено введення обов'язкового медичного страхування. На сьогодні в Україні 14 серпня, 2012 у Верховній Раді було зареєстровано проект закону "Про загальнообов'язкове державне медичне страхування". Планувалось, що в разі ухвалення закон набуде чинності з 1 січня 2013 року.

Згідно із законопроектом №11077, система медичного страхування складається з трьох рівнів.

Перший рівень – солідарна система загальнообов'язкового медичного страхування, яка базується на засадах солідарності та субсидування і здійснення страхових виплат за рахунок коштів Фонду медичного страхування.

Другий рівень – накопичувальна система загальнообов'язкового медичного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному страховому фонді та здійснення фінансування витрат на оплату укладення договорів довічного медичного страхування та страхових виплат.

Третій рівень – система недержавного медичного страхування, яка базується на засадах добровільної участі громадян.

Перший та другий рівні системи медичного страхування складають систему обов'язкового медичного страхування. Другий і третій рівні системи страхування становлять систему накопичувального страхування.

Загальнообов'язковому медичному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці, в тому числі фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі особи, які обрали особливий спосіб оподаткування, військовослужбовці, громадяни України, які працюють закордоном, недієздатні громадяни.

Програма обов'язкового медичного страхування включає: перелік клініко-діагностичних груп захворювань, травм або їхніх наслідків, а також інших патологічних станів, при настанні яких медична допомога застрахованим особам надається за рахунок Фонду медичного страхування; основні стандарти якості надання медичних послуг та нормативи їхнього забезпечення, обсяги, методи і терміни лікування, профілактичні та реабілітаційні заходи.

Медичні послуги за програмою обов'язкового медичного страхування населення можуть надаватися в закладах охорони здоров'я усіх форм власності. Фінансування програми обов'язкового медичного страхування здійснюється відповідно до суми зібраних страхових платежів [проект].

Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального страховий фонд, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам страхових виплат, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи обов'язкового медичного страхування.

Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет міністрів України разом з проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України, не включаються до складу податків, не можуть бути зараховані до держбюджету і не підлягають вилученню з Фонду медичного страхування.

Фонд медичного страхування веде облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснює облік коштів Накопичувального страхового фонду на накопичувальних страхових рахунках.

Програма обов'язкового медичного страхування розробляється Фондом медичного страхування та узгоджується з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я та щорічно затверджується Кабінетом міністрів.

Програма обов'язкового медичного страхування включає: перелік клініко-діагностичних груп захворювань, травм або їх наслідків, а також інших патологічних станів, при настанні яких медична допомога застрахованим особам надається за рахунок Фонду медичного страхування; основні стандарти якості надання медичних послуг та нормативи їх забезпечення, обсяги , методи і терміни лікування, профілактичні та реабілітаційні заходи.

Фінансування програми обов'язкового медичного страхування здійснюється відповідно до суми зібраних страхових платежів.

Медичні послуги за програмою обов'язкового медичного страхування населення можуть надаватися в установах охорони здоров'я всіх форм власності.

При настанні страхового випадку, застрахована особа незалежно від страхового стажу має право на отримання мінімальної страхової виплати, зазначеної в договорі (полісі) страхування на оплату наступних медичних послуг в наступному обов'язковому переліку надання: цілодобової, якісної, висококваліфікованої медичної допомоги в екстрених випадках. Зокрема, медичної допомоги, яка надається при амбулаторно-поліклінічному лікуванні, у тому числі при лікуванні в умовах денного стаціонару. Також медичної допомоги, яка надається при екстреному і плановому стаціонарному лікуванні в спеціалізованих відділеннях та відділеннях загального профілю, надання планової або екстреної оперативної медичної допомоги, комплексного забезпечення передопераційного та післяопераційного періодів, проведення вакцинації, надання консультацій та послуг, встановлення діагнозу, медична допомога, що надається в період реабілітації, забезпечення необхідними протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).

З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду медичного страхування формується резерв коштів Фонду медичного страхування. Бюджет Фонду медичного страхування затверджується правлінням Фонду медичного страхування не пізніше 10 грудня року, що передує року, на який складено бюджет.

Зазначимо, що за прогнозами, впровадження страхової медицини почнеться в Україні в 2015 р. і завершиться в 2016 р. Зараз експерименти в спробах врегулювати роботу системи охорони здоров'я в нинішніх умовах відбуваються у Вінницькій, Донецькій і Дніпропетровській областях. До кінця року в пілотних регіонах пройде поділ видів медичної допомоги. Будуть створені Центри первинної медико-санітарної допомоги з новим фінансуванням.

Лікарняні каси – найбільш раціональні та ефективні позабюджетні форми фінансування медичної галузі. Перебування в ЛК забезпечує пацієнтів усім необхідним для лікувально-діагностичного процесу переліком медикаментів.

Всеукраїнська громадська організація (ВГО) «Асоціація працівників лікарняних кас України» створена 26 липня 2007 року. Її осередки є в 16 регіонах нашої держави. В Україні станом на 01.01.2011 року діє 217 лікарняних кас, в яких перебуває 63 % працюючих, 21 % пенсіонерів, по 8% дітей та інших категорій.

Лави ЛК найбільші за кількістю прихильників у Житомирській області (близько 200 тисяч), у Черкаській області (майже 86 тисяч), у Миколаївській (майже 71 тисяча осіб), у Полтавській області (понад 56 тисяч осіб).

Сумарний обсяг коштів, акумульованих лікарняними касами у 2010 р., - 88,6 млн. грн.

Найбільші суми надійшли до лікарняних кас Житомирської (30,4 млн. грн.), Полтавської (9,6 млн. грн.) та Чернігівської (8,5 млн. грн.) областей.

Питома вага коштів підприємств, установ та організацій у загальних надходженнях до лікарняних кас складає 2,1 млн. грн. (2,4%).

Сума витрат за 2010 рік із коштів лікарняних кас у цілому по Україні становила 83,2 млн. грн., зокрема, на придбання медикаментів – 63,8 млн. грн. (77 %); на придбання виробів медичного призначення – 0,8 млн. грн. (1%); на ведення справ та утримання кас – 15,4 млн. грн. (18%); інші витрати – 3,2 млн. грн. (4%).

За рахунок лікарняних кас медикаменти отримали 487 тис. осіб (70 % від загальної кількості членів). У середньому з розрахунку на одного члена лікарняної каси надходження складають 127 грн., витрати – 120 грн. Витрати на медикаменти в розрахунку на одного члена лікарняної каси, який їх отримав, складають 131 грн.

Динаміка чистих страхових премій та чистих страхових виплат по медичному страхуванню за 9 місяців 2011-2012 рр представлено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1