Особливості обов'язкового та добровільного медичного страхування

№	Обов'язкове медичне страхування	Добровільне медичне страхування
1.	Некомерційне	Комерційне
2.	Один з видів соціального страхування	Один з видів індивідуального страхування
3.	Загальне чи масове	Індивідуальне чи колективне
4.	Регламентується Законом „Про медичне страхування громадян країни" (проект)	Регламентується Законом України „Про страхування"
5.	Здійснюється державними страховими організаціями чи організаціями, які контролюються державою	Здійснюється страховими організаціями різних форм власності
6.	Правила страхування визначаються державою	Правила страхування визначаються страховими організаціями
7.	Страхувальники - держава (органи місцевої виконавчої влади) та працююче населення	Страхувальники - юридичні та фізичні особи
8.	Охоплює практично все населення	Охоплює всіх бажаючих
9.	Джерела фінансування - внески державного бюджету, працедавців і працюючого населення	Джерела фінансування - особисті доходи громадян, прибуток працедавців (юридичних осіб)
10.	Грошові кошти акумулюються в територіальних фондах	Грошові кошти акумулюються страховими компаніями
11.	Програма (гарантований мінімум медичних послуг) затверджується органами влади різних рівнів	Програма визначається договором страховика та страхувальника
12.	Тарифи на страхування встановлюються за єдиною, затвердженою державою методикою	Тарифи на страхування встановлюються відповідно до угоди страховика та страхувальника
13.	Надходження коштів до страхового фонду характеризуються стабільністю	Надходження коштів залежить від кількості клієнтів
14.	Охоплює не всі ризики	Охоплює більше ризиків
15.	Система контролю за якістю медичних послуг визначається державними органами	Система контролю за якістю медичних послуг встановлюється угодою суб'єктів страхування
16.	Прибутки використовуються тільки для основної діяльності медичного страхування	Прибутки використовуються для будь- якої комерційної чи некомерційної діяльності

2. Особливості складання договору «асистанс»

Добровільна форма медичного страхування дає змогу громадянам, які виїжджають за кордон, укласти договори страхування (асистанс) на випадок раптового захворювання, тілесних пошкоджень внаслідок нещасного випадку, а також смерті під час перебування за кордоном. Головна мета «асистансу» — негайне реагування в надзвичайних обставинах, надання клієнтові медичної допомоги.

17 Договір страхування може передбачати відповідальність страховика при потребі медичного транспортування хворого до найближчої або спеціалізованої лікарні; транспортування в країну проживання з медичним супроводом; дострокове повернення; екстрену стоматологічну допомогу, юридичну допомогу. Проте поліс добровільного медичного страхування громадян, які виїжджають за кордон, не передбачає відшкодування вартості медичних послуг з цілеспрямованого лікування, з лікування від хвороб, які були страхувальникові (застрахованому) відомі на момент укладання договору страхування, з медичного обслуговування або лікування, що не є невідкладним.

Правила страхування громадян, які виїжджають за кордон, не передбачають відшкодування витрат у разі лікування хронічних захворювань, стоматологічного протезування тощо.

При укладенні договору страхування страхові організації встановлюють максимальний розмір страхової суми, яка може бути виплачена застрахованому у разі настання страхового випадку, і встановлюють розмір франшизи.

Згідно з Закону України «Про страхування»: франшиза - це частина збитків, яка не відшкодовується страховиком відповідно до договору страхування. Це означає, що це та сума, яка не виплачується клієнтові або яку клієнт оплачує самостійно при виникненні страхового випадку. З точки зору страхової компанії, франшиза введена для того, щоб мотивувати більш дбайливе ставлення клієнта до об'єкта страхування, тому що при сумі збитків менше розміру франшизи, клієнт буде їх компенсувати самостійно. Клієнту ж, франшиза дозволяє регулювати страховий платіж і економить час на збір документів у разі незначних пошкоджень.

Ризики, що підлягають страхуванню:

• медичні витрати на амбулаторне та стаціонарне лікування;

• витрати на транспортування і репатріацію;

• нещасні випадки (удари, вивихи, переломи кісток, поранення, розриви органів, тканин, сухожилля);

• адміністративні витрати (телефонні переговори, проживання в готелі після лікування).