Співацька добраніч

На скін Тараса Шевченка

Світить місяць світлесенько

В молоденькім маю,

Би ся було виднесенько

На козацькім краю;

Би ся було виднесенько в калиновім лузі,

Як вкраїнський співаченько

На Вкраїні тужить.

І сів си, бідний, нічков на кургані,

Довкола степом сльозами провів,

Склонив на руки мармурові скрані,

Зітхнув до бога, далі занімів;

І думав довго в яснім світі луни,

І плакав много, - пак ся повтирав

І взяв кобзину, ткнув кроваві струни

Та й так, сарака, лугом заспівав:

«Ци я не тутки раз родився,

Не тутки живши, не нажився,

Не тут в желізо мня кували,

Би мої думи повтихали?

Ой тутки, тутки, милий боже!

О Україно, Запороже,

Ци співакові та лиш доля:

Кайдан, Сибір і вся неволя?

І ци ж подоба в світі бути,

Навчившись орлом полинути,

Навчившись степом погуляти

І з козаками пробувати?

О Україно, рач простити, -

Не можна серцю тутки жити,

То най навіки тя покине,

Най тутки трісне,тутки гине!»

І склав кобзину, бідний на кургані,

Докола степом сльозами провів,

Склонив на руки мармурові скрані,

Зітхнув до бога, далі занімів;

І тихо було ніченьков у маю, -

Зірниці плачуть на шовковий луг,

А соловіє в калиновім гаю

Заголосило степом наокруг…

Ю. Федькович

Квітки

Що кажуть, душко, квіточки ті милі,

Що он так красно на траві цвітуть? –

Зривай ті квіти, доки ще зацвилі

І доки другі квіточок си рвуть;

Бо прийде осінь – зіленько зів’яне,

Де сніг упаде – квіточок вже ніт, -

Тогді як око за квітками гляне,

То лиш заплаче на студений світ…

Ю. Федькович

Вправа 5. Прочитайте речення із художніх творів. Визначте діалектні особливості лексики.

Тут не покушаєш ані жентиці, ані будза, ані бринзи, ані бануша. В курнику запіяв когут. (І. Франко). Витяглося найкраще лудінє, нові крашениці, писані кептарі, череси, табівки, богато набивані цвяхом. Дротяні запаски, черлені хустки шовкові і навіть пишна та білосніжна гуля, яку мати обережно несла на ціпку через плече. Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресарню. Така вода, гейби море без берегів (М. Коцюбинський). Часом вона банує, як за дитиною (О.Кобилянська). Тогди було інак, а тепер інак. Хтос-то ше мені казав, шо видів оногди. Єк він ранісінько купавси. Вінчюю вас, Семенишко, щєстєм, здоровлєм на многа літ. Гондечки стоїть, такий моцний, такий високий. Федусь захитався, та й горілиць на землю повалився, а з його серця кровця дівчатам під ноги почуріла. Нараз зойкнула, гейби їх гадина вкусила (М. Черемшина). Семенку, побігни в збанок води начерпнути, але не впадь у керницу, не хилєси дуже; піди та нарви огирків у решето. Ца земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біді вітрі мати (В.Стефаник). Я так сам ся рятую від усякої боли й хвороби. Щезла би’сь у болото, яке дурне вигадала. Все’єдно сапаєш не так, як треба. Щось’сьми за життя придбали, щось ще придбаємо (Марія Матіос).

Вправа 6. Розподіліть арготизми за лексико- семантичними групами.

Ботень – борщ, нюхи – вуса, рахманна – ковбаса, хилач – язик, путир – масло, лікорниця – учителька, тиранка – галушка, кубара – булка, сьобрик – вареник, невкришаний – нежонатий, муляс – мед, манькет – лівша, неритлавий – німий, арбутка – гусь, малахатина – молоко, штивелах – туфель, закиданий – заспаний, фащейла – хустка, керха – сало, гореник – казан, хвикоронка- черешня, триховило – сито, грухтовня – груша, самоходки – годинник, варнака – качка, лижкевус – ліжко, руня – свиня, мергуля – неділя, махирниця – рукавиця, котернаус – кіт, сердиха – середа, махляр – косар, налікораний – розумний, бісьодня – сьогодні.

Вправа 7. Прочитиайте діалог між двома одеськими вуркаганами із роману І. Микитенка «Ранок», пояснивши письмово значення жаргонізмів.

• Діло – блин, пропав твій корній, забрали.

• Як? – спитав Марко.

• А дуже просто. Погорів у трамваї. Сашка помітив, як один штамп у чорному кліфті виймає на квиток і кладе кожу в скулу. Сашка моргає мені: «Колю, притир». А мені не з руки…

• Ну?

• Ну, він вийняв піску і тільки-но розписував скулу та почав приймати кожу, а сусідній фраєр і наколов. А штамп обернувася, хап Сашку за ручку. Шухер піднявся. Сашку й повели.