11.Всесвітня організація охорони здоров'я

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) почала функціонувати 7 квітня 1948 р. після того, як 26 держав — членів ООН ратифікували її статут. Головною метою ВООЗ є сприяння забезпеченню охорони здоров'я населення усіх країн світу. У Статуті зафіксовано, що головною метою ВООЗ є «досягнення всіма народами якомога вищого рівня здоров'я», при цьому сам термін «здоров'я» визначається як «стан повного фізичного, духовного та соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів». Підкреслювалося, що «уряди несуть відповідальність за здоров'я своїх народів, і ця відповідальність потребує вживання відповідних заходів соціального характеру та в галузі охорони здоров'я». Статут проголошував, що «здоров'я усіх народів є головним фактором у досягненні миру та безпеки і залежить від повного співробітництва окремих осіб та держав». Цей документ визначає найважливіші функції ВООЗ, регламентує діяльність її головних органів та відносини із державами-членами. Вперше в міжнародній практиці здоров'я було проголошено одним із невід'ємних прав людини незалежно від раси, релігії, політичних поглядів, соціального та економічного становища.У 1977 р., коли Всесвітня асамблея охорони здоров'я прийняла рішення про те, що першочерговим завданням ВООЗ є забезпечення «Здоров'я для всіх до 2000 року», було розроблено глобальну стратегію виконання цієї програми. Стратегія, здійснення якої потребує об'єднаних зусиль урядів та народів, заснована на принципі налагодження первинної медико-санітарної допомоги. В неї входять вісім головних складових елементів: просвітницька робота, пов'язана із роз'ясненням суті проблем охорони здоров'я; належне забезпечення продуктами харчування; безпечна для здоров'я вода та санітарія; охорона здоров'я матері та дитини, включаючи планування сім'ї

12 Європейський Союз Створення Європейського Союзу було затверджено Трактатом 7 лютого1992 року в Маастрих (Нідерланди). Європейський Союз – це об’єднання демократичних європейських країн, які об’єдналися заради миру та розвитку. Європейський Союз – це міждержавне утворення, країни, що входять до його складу, заснували спільні інституції, яким було делеговано частину їхніх суверенних повноважень, завдяки чому стало можливо демократично приймати рішення з конкретних питань, які становлять спільний інтерес, на європейському рівні. Європейський Союз створив спільну валюту, спільний ринок, в якому люди, послуги, товари і капітал пересуваються вільно.

Згідно з Маастрихтським Договором, ЄС базується на трьох стовпах1. Повноваження першого стовпа дуже широкі, а саме: спільний внутрішній ринок, тобто вільний рух осіб, капіталу, товарів та послуг, митний союз, спільна торговельна політика, спільна сільськогоспо­дарська політика та політика рибальства, спільна транспортна та енер­ге­тична політика, 2. Другий стовп – це Спільна Зовнішня Політика та Політика Безпеки (СЗППБ). Їі завданням є зміцнення єдності та незалежності Європи, що повинно сприяти збереженню миру, безпеки, прогресу на цілому континенті та в світі. 3. Третій стовп – співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ.

Маастрихтська угода створила нову структуру з трьома “опорами”, які мають як політичний, так і економічний характер.

13.Законодавство про охорону праці Законодавство України про охорону праці – це система взаємо­зв’я­заних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі охорони праці. Воно складається з Кодексу законів про працю України, Законів України «Про охорону праці», , «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону здоров'я», «Про викорис­тання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про пожежну безпе­ку», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших.Базується законодавство України про охорону праці на конститу­ційному праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статтею 43 Конституції України. Також Ст. 45 Конституції гарантує право всіх працюючих на щотижневий відпочинок та щорічну оплачувану відпустку, а також встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скорочену тривалість роботи в нічний час.Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (ст. 46); охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та обов’язки (ст. 57) й інші загальні права громадян, у тому числі право на охорону праці.Цивільний кодекс України регулює загальні підстави відшкодування шкоди і у т.ч. відповідальність за ушкодження здоров’я і смерть працівника у зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків.Закон України «Про колективні договори і угоди» передбачає, що в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо охорони праці і визначає, що в угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов охорони праці.

14.Показчик нормативно-правових актів з питань охорони праці В Україні видається Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці (НПАОП), який постійно оновлюється і поповнюється. Остання його редакція станом на 4 вересня 2012 року. Покажчик містить перелік НПА з охорони праці, які входять до Державного реєстру НПА з питань охорони праці, також вказує, які НПА були змінені, доповнені чи взагалі виключені з реєстру. НПА в Покажчику розташовані по галузям, і загальна кількість їх становить близько 800.

15.галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища Галузеві програми поліпшення стану безпеки гігієни праці та виробничого середовища складаються Міністерствами у складі КМУ раз в 5 років. Метою Галузевої програми є реалізація заходів галузевого значення щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємствах, в установах та організаціях у відповідній галузі шляхом виконання конкретних завдань у сфері охорони праці. Завданнями Галузевої програми є: удосконалення нормативно-правової бази з питань безпеки праці; вирішення пріоритетних медичних проблем охорони праці; інформаційне забезпечення підприємств галузі з питань охорони праці, усунення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях; створення засобів діагностики обладнання та попередження аварій; здійснення цільових заходів по захисту працівників від небезпечних факторів. Кожна програма містить свій перелік заходів, які повинні бути реалізовані у відповідній галузі.

16.положення про організацію систем управління охороною праці в галузі. Система управління охороною праці в галузі (СУОПГ) — сукупність органів управління галуззю, які на підставі чинних нормативно-правових актів здійснюють діяльність з виконання завдань охорони праці в галузі, скерованих на усунення неприпустимих ризиків. Загальне керівництво системою управління охороною праці в галузі здійснює міністр, а в структурних підрозділах — керівники структурних підрозділів і функціональних служб. Нормативною основою СУОПГ є Конституція України, Закон "Про охорону праці", Кодекс законів про працю України, ЗУ, постанови та інші акти ВРУ.

17. законодавство про охорону праці складається Закону "Про охорону праці", "Кодексу законів про працю України", Закону "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Закону України "Про пожежну безпеку", "Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97)" та інших НПА, які регулюють взаємовідносини між різними суб'єктами права у сфері охорони праці.

18.основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (СУОП) Містяться уТиповому положенні про систему управління охороною праці на державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях. Вони полягають у:

1. створення та забезпечення високоефективного функціонування учасних систем управління охороною праці на державному, регіональному та галузевому рівнях, і на рівні конкретного виробництва;

2. впровадження рекомендацій МОП щодо створення нових і вдосконалення існуючих систем управління охороною праці з урахуванням національних особливостей законодавства України в галузі охорони праці;

3. оптимізації механізму взаємодії органів державного управління

4.охороною праці, роботодавців, профспілок та Фонду соціального

страхування від нещасних випадків (ФССНВ);

5. створення на виробництві умов, які забезпечували би економічну зацікавленість як роботодавців, так і працівників щодо дотримання вимог з охорони праці та захисту навколишнього середовища;

6. подальшої автоматизації та комп’ютеризації роботи систем управління

охороною праці.