
- •Зовнішньоекономічна діяльність
- •Змістовний Модуль 1. Вступ до управління зед
- •Тема 1. Основні поняття та положення зед
- •1.3. Напрями зовнішньекономічних зв’язків
- •1.4. Види та форми зовнішньоекономічних зв'язків
- •Тема 2. Система управління зед підприємства
- •2.2 Організація структури управління зед підприємстві
- •2.3. Мотивація і контроль зед
- •2.4. Управління конкурентоспроможністю продукції на зовнішньому ринку
- •Тема 3. Державне регулювання зед
- •3.2. Зовнішньоекономічна політика держави
- •3.3. Органи державного регулювання зед
- •3.4. Методи державного регулювання зед.
- •2. За об'єктом обкладання:
- •3. За характером:
- •4. За походженням:
- •1. За типом ставок розрізняють:
- •2. За способом обчислення розрізняють ставки:
- •3.5. Державна реєстрація суб’єктів зед
- •Тема 4. Валютні операції та їх регулювання
- •4.2. Валютні цінності та валютні операції
- •4.3. Інструменти валютного регулювання
- •4.4. Ліцензування валютних операцій
- •4.5. Порядок організації в Україні розрахунків в іноземній валюті
- •4.6. Порядок переказування коштів на користь нерезидентів
- •Змістовний Модуль 2. Техніка проведення зовнішньоекономічних операцій
- •Тема 5. Організація і техніка зовнішньоторгових операцій
- •Зовнішньоторговельні операції
- •5.2. Експортно-імпортні операції
- •5.3. Реекспортні та реімпортні операції
- •5.4. Операції зустрічної торгівлі
- •Тема 6. Контрактна діяльність і комерційні переговори
- •6.2. Сутність та структура зовнішньоекономічного контракту
- •6.3. Проробка базисних умов контракту
- •6.4. Порядок визначення ціни контракту
- •1. Технічні поправки:
- •2. Комерційні поправки:
- •6.5.Способи здійснення міжнародних розрахунків
- •Порівняння форм платежу
- •Тема 7. Розвиток інфраструктури зед
- •7.2 Організаційне забезпечення зовнішньої торгівлі
- •2. Міжнародні біржі
- •3. Міжнародні аукціони
- •4. Міжнародні ярмарки і виставки
- •7.3. Торгові посередники у зед
- •7.4.Транспортне забезпечення зед
- •7.5.Страховий захист зовнішньоекономічних операцій
- •Тема 8. Аналіз ефективності зед
- •8.2. Оцінювання виконання зобов'язань з експортних та імпортних операцій
- •8.3. Економічна ефективність зовнішньоекономічних угод
- •Змістовний Модуль 3. Інвестиційна зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •Тема 9. Міжнародні науково-технічні зв’язки та виробниче кооперування
- •9.2. Економічна доцільність науково-технічного обміну
- •9.3. Форми міжнародної передачі технологій
- •9.4. Виробнича кооперація
- •Тема 10. Технологія міжнародних інвестиційних операцій
- •10.2. Інвестиційні інституції
- •10.3 Інвестиційна діяльність підприємства
- •10.4 Особливості іноземного інвестування в економіку України
- •10.5 Інвестиційний аналіз капіталовкладень
- •1. Метод чистої сьогоднішньої вартості
- •4. Балансова норма рентабельності
- •Тема 11. Діяльність підприємства з іноземними інвестиціями
- •11.2. Класифікація сп
- •2. Належність учасників до різних країн.
- •3. Кількість країн-учасниць:
- •4. Структура партнерів:
- •5. Частка участі партнерів у капіталі спільного підприємства:
- •6.Вид діяльності.
- •11.4. Гарантії уряду, що надаються сп
- •11.5. Ефективність функціонування підприємства з іноземним капіталом
- •Тема 12. Специфіка зед у вільних економічних зонах
- •12.2. Класифікація вез
- •12.3. Передумови створення вез в Україні
- •12.4. Основні умови залучення іноземного капіталу у вез
- •12.5. Фінансове забезпечення діяльності вез
- •12.6. Оподаткування та валютний механізм у вез
- •12.7. Державне регулювання діяльності вез
- •Перелік основної і додаткової навчально-методичної літератури і. Основна література
- •Іі. Додаткова література
- •Ііі. Нормативні матеріали Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
- •Нормативні документи
11.2. Класифікація сп
Спільні підприємства розрізняються залежно від того, де, з ким, з якою часткою участі партнерів і з якою метою вони створюються. З урахуванням цього можна виділити такі основні ознаки класифікації СП:
1. Місцезнаходження (залежно від головних мотивів створення):
а) національні, тобто СП з місцевим (національним) партнером. Це найрозповсюджений вид СП. При цьому в якості головної мети виступає використання переваг місцевого партнера;
б) міжнародні, тобто СП двох партнерів з різних країн на території третьої країни. У цьому випадку головною метою є використання сприятливих факторів підприємницького середовища.
2. Належність учасників до різних країн.
Спільні підприємства можна поділяти на такі типи:
а) промислово розвинуті країни або відносини "Захід – Захід";
б) промислово розвинуті та країни, що розвиваються, або відносини "Північ – Південь";
в) колишні країни соціалістичного табору та промислово розвинуті капіталістичні країни або відносини "Схід – Захід";
г) колишні країни соціалістичного табору та країни, що розвиваються, або відносини "Схід – Південь" і т.д.
3. Кількість країн-учасниць:
а) двосторонні (СП створюється за участю партнерів, які походять з двох країн);
б) багатосторонні (СП створюється за участю партнерів, які походять з декількох країн);
4. Структура партнерів:
а) за участю лише приватного капіталу (переважно в розвинутих капіталістичних країнах);
б) за участю приватних фірм та державних підприємств і організацій;
в) за участю національних та міжнародних організацій.
5. Частка участі партнерів у капіталі спільного підприємства:
а) Участь на паритетних засадах, коли СП створюється майже виключно з підприємницьких мотивів за участі рівних за значенням партнерів. Ця форма поширена в промислово розвинутих країнах
б) Більша участь іноземного капіталу. Ця форма має місце, коли іноземний партнер прагне забезпечити максимальний контроль за діяльністю підприємства. Більша участь іноземного капіталу необхідна також у тому разі, коли місцевий партнер не має у своєму розпорядженні фінансові коштів, щоб збільшити свою частку в підприємстві. Негативним моментом є те, що місцеві влади розглядають подібне СП не як національне, а як іноземне підприємство, і можуть відмовити йому в наданні певних пільг.
в) Менша частка участі іноземного партнера. Така участь у СП, на думку деяких бізнесменів, є несприятливою формою, з огляду на прагнення західних фірм до контролю над діяльністю СП.
6.Вид діяльності.
а) СП науково-дослідного характеру, що створюються з метою об'єднання досвіду та результатів наукових, проектних розробок для створення нових продуктів, "ноу-хау", устаткування і т.п.;
б) СП виробничого характеру, при створенні яких закордонний інвестор має на меті зниження витрат у процесі виробництва і збуту продукції;
в) закупівельні СП, що створюються з метою закупівель на місцевому ринку дешевшої сировини, напівфабрикатів, необхідних для виробництва кінцевого продукту на підприємствах закордонного партнера;
г) збутові СП, що створюються з метою освоєння нових ринків збуту як у країні місцезнаходження СП, так і в третіх країнах;
д) комплексні СП, в яких сполучаються різні види діяльності.
7. Комплексність співробітництва:
а) рівноправні, для яких характерна загальна відповідальність за управлінські рішення, що приймаються, та загальний фінансовий ризик;
б) договірні, коли підприємства укладають договір про співробітництво, у якому обумовлюється розподіл прибутків, витрат, ризиків;
8. Вид зв'язку економічних етапів:
а) горизонтальні – інтеграція однакових виробничих або торговельних етапів;
б) вертикальні – інтеграція послідовних виробничих або торговельних етапів;
в) діагональні – кооперація підприємств різних галузей та/або різних етапів виробництва та торгівлі;
9. Вплив на управління:
- рівноважні, тобто партнери мають однакове право впливати на прийняття рішень;
- асиметричні, тобто домінує вплив одного з партнерів;
11.3. Порядок створення спільних підприємств
Відповідно до чинного законодавства України СП може бути створене:
• шляхом його заснування;
• у результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;
• у результаті придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві зі 100% іноземною інвестицією.
Процес створення СП на території України включає ряд послідовних етапів:
1. Розробка позицій українського партнера з питань створення СП.
2. Пошук і вибір іноземного партнера.
3. Підготовка і підписання партнерами протоколу про наміри.
4. Розробка техніко-економічного обгрунтування і його узгодження партнерами.
5. Підготовка установчих документів на базі техніко-економічного обґрунтування.
6. Реєстрація СП.
Важливим моментом процесу створення СП є пошук і вибір партнера.
Пошук іноземного партнера спирається на загальновизнану у світовій практиці систему. Потенційний український учасник СП мусить мати у своєму розпорядженні систему критеріїв, за допомогою яких він відбере певну кількість фірм (8-10) для подальшого детального вивчення. До таких показників належать:
• розміри активів і їх динаміка в останні два-три роки;
• співвідношення між власними і запозиченими капіталами;
• співвідношення між основним і оборотним капіталом;
• кількість зайнятих на підприємстві;
• динаміка отриманого прибутку в останні два-три роки.
Після того, як будуть відібрані три-чотири найбільш відповідні фірми, українське підприємство направляє їм офіційні запити. При виборі партнера використовується також практика проведення міжнародних тендерів (торгів).
Українське підприємство, що бажає створити СП, має надати інформацію іноземним партнерам про:
• рівень якості продукції, що випускається, його порівняння зі світовими аналогами;
• технічні характеристики обладнання;
• наявність окремих споруд, а також наявність вільних площ для внеску до Статутного фонду;
• професійну підготовку і кваліфікацію кадрів;
• забезпеченість території майбутнього СП транспортними комунікаціями;
• місцезнаходження підприємства стосовно постачальника сировини, напівфабрикатів.
Договори (контракти) про створення СП підлягають державній реєстрації в районних державних адміністраціях за місцем їх розташування. Для цього засновники СП подають документи, які передбачені Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності:
♦ резиденти:
- рішення власників про створення суб'єкта підприємницької діяльності (установчий договір);
- статут;
- реєстраційну картку, яка водночас є заявою про державну реєстрацію;
- документ, який підтверджує сплату реєстраційного збору;
- рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення спільного підприємства;
♦ юридичні особи-засновники до вказаних документів ще подають нотаріально завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної особи;
♦ нерезиденти – документ, який свідчить про його реєстрацію в країні місцезнаходження. Цей документ повинен бути завірений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений українською мовою і легалізований у консульській установі України або завірений у посольстві відповідної держави в Україні і легалізований у Міністерстві іноземних справ.
Створення спільного підприємства вимагає розв'язання питання про його фінансування (рис. 11.1).
Рис.11.1 – Фінансування створення спільного підприємства
Статутний фонд спільного підприємства – це сукупність внесків засновників, які надаються в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке вони створюють.
Обов'язковість створення Статутного фонду спільного підприємства передбачена законодавством України. При цьому частка іноземного інвестора у Статутному фонді має становити не менше 10 %. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
Іноземний інвестор може здійснювати свій внесок до Статутного фонду спільного підприємства у вигляді:
• іноземної валюти, що визнається конвертованою НБУ;
• валюти України при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування;
• будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав;
• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками;
• будь-яких прав інтелектуальної власності, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
• прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів;
• інших цінностей.
Внески іноземного інвестора та його українського партнера до Статутного фонду підприємства оцінюються в іноземній конвертованій валюті України за домовленістю сторін на підставі цін міжнародних ринків або ринку України. Статутний фонд спільного підприємства може поповнюватись за рахунок прибутків від господарської діяльності, а при необхідності також за рахунок додаткових внесків його учасників.
Проводячи аудит Статутного фонду, аналізують:
• відповідність розмірів оголошеного Статутного фонду;
• первинні документи про внески засновників та правильність їх оформлення;
• правильність іноземних інвестицій;
• відповідність іноземної інвестиції до кваліфікаційних ознак залежно від періоду її внесення;
• дані про інвентаризацію майнових внесків;
• дані про реєстрацію (перереєстрацію) іноземних інвестицій;
• своєчасність внесення внесків та відображення їх у бухгалтерському обліку;
• факти збільшення (зменшення) розміру фонду та дані про їх реєстрацію;
• структуру фонду (частки);
• документи про відчуження іноземних інвестицій.
На основі техніко-економічного обґрунтування або бізнес-плану розробляється статут та інші установчі документи СП.
У статуті СП визначаються форми і органи управління виробничою діяльністю, штати, функціональні обов'язки управлінського персоналу – всі ці положення повинні відповідати чинному законодавству України.
Спільне підприємство може утворювати такі фонди: резервний (страховий) фонд, фонд розвитку виробництва і соціального розвитку, представницький фонд та інші фонди, кошти яких необхідні для забезпечення нормальної діяльності СП. Порядок і обсяги створення та використання таких фондів визначаються відповідними установчими документами.
Завершальна стадія у діяльності СП – визначення результатів його роботи, що втілюється в одержанні певного прибутку та його використанні.