§ 5. Фінансове законодавство

Фінансове законодавство, виступаючи формою реалізації фінансового прана, містить досить широке коло нормативних

Осіннюю нормативних правових актів, що регулюють фінан-гоїн правовідносини, безсумнівно, є закони. Проте їхньому ви­користанню притаманні деякі особливості.

По-перше, слід говорити не про окремо діючі фінансові за- і и, а про групу взаємозалежних законів (з чітко виражени­ ми посильними нормами). Наприклад, Закон України «Про опо­ даткування прибутку підприємств» передбачав дію деяких патеіі тільки після введення інших нормативних актів (Закону України «Про страхування»).

І Іп друге, дія багатьох спеціальних фінансових законів не­можлива без широкої системи підзаконних актів — інструкцій, |иі їж пень. Наприклад, Декрет Кабінету Міністрів України «Про оподаткування доходів підприємств» від 26 грудня 1992 ро­ку передбачав особливий підзаконний акт, прийнятий у вересні

І

52 Глава з

1993 року, що регулював склад витрат стосовно собівартості. У США, наприклад, Закон про підвищену вологість територій передбачає перегляд умов застосування земельного податку в приливно-відливних зонах, водно-болотистих угіддях. Проте, до прийняття Управлінням оподаткування відповідних інструк­цій податкові інспектори не могли цілком використовувати ме­ханізм цього нормативного акта.

Конституція України значно розширила коло питань гро­мадського життя, які визначаються або встановлюються вик­лючно законами України як актами вищої після Конституції України юридичної чинності в системі нормативно-правових актів. Відповідно до ст. 92 Конституції України законами Ук­раїни повинні регулюватися найважливіші суспільні й державні інститути (права, свободи й обов'язки людини і громадянина; вибори, референдум; організація й діяльність органів законо­давчої, виконавчої та судової влади тощо).

Разом з тим особливістю правового регулювання є те, що відносини регламентовано широкою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів. Здебільшого соціально важ­ливу частину відносин визначено тільки законами, інші — за­конами, постановами Верховної Ради, актами Президента й Ка­бінету Міністрів України, актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Термін «законодавство» досить широко використовують в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують ту чи іншу сферу суспіль­них відносин, і є джерелами визначених галузей права. Цей термін без визначення його змісту використовує й Конституція України (статті 9, 19, 118). У законах, залежно від важливості та специфіки регульованих суспільних відносин, цей термін вжи­вають у різних значеннях: у одних мають на увазі лише закони; в інших, насамперед кодифікованих, у поняття «законодавство» включають як закони й інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента, Кабінету Міністрів України, а в деяких ви­падках — також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. Частиною національного законодавства, відпо­відно до ст. 9 Конституції України, є також чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких дано Верховною Радою України.

Фінансове право як галузь права 53

Отже, терміном «законодавство» охоплено закони Украї­ни; чинні міжнародні договори України, згоду на обов'язковість яких дано Верховною Радою України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; декрети й постано­ви Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їхніх по­вноважень і відповідно до Конституції України та законів Ук­раїни.

Порматиіші акти представлено як законами (спеціальними, регулюючими копкрсшу галу:я> права, і загальними), так і нор­ма і іншими акіамп компетентних органів (представницьких і ііикоііамчпх органів державної влади, місцевого самоврядуван­ня, органів управління спеціальної компетенції). Фінансове законодавство саме й включає систему цих нормативних актів. Основи фінансових правовідносин, компетенція державних органів регулюються конституціями.

Законодавчі акти, що лежать в основі фінансового законо­давства, утворюють певну систему:

1. Загальні нефінансові закони — конституційні закони чи закони, що належать до інших галузей права, які містять фінансові норми. Наприклад, найпринциповіші положення, що регулюють основи оподаткування, закріплено на конституцій­ ному рівні (повноваження органів державної влади й управ­ ління, загальні принципи оподаткування тощо). У деяких випадках приймають спеціальні конституційні та органічні за­ кони — Закон ФРН про фінансову допомогу Федерації і зе­ мель 1969 року; Конституційний закон про фінанси, що виз­ начає компетенцію Федерації і земель Австрії в сфері податків; Органічний закон 1979 року про статус автономії Країни Басків (Іспанія), розділ III якого цілком присвячено фінансовим пи­ танням¹.

2. Загальні фінансові закони — в основному їх представля- юіі) закони, що регулюють основи фінансової системи. Це пе- репажно фундаментальні закони, які встановлюють основи бюд­ жетної системи, місце її окремих елементів. В Україні вони майже цс представлені, хоча й обговорювалися перспективи