II Ла характером нраионих норм:

1. І Іормативні — акти, що містять правові норми загально­ го характеру, прийняті компетентними органами у встановле­ ному порядку.

2. Ненормативні — акти, що не містять правових норм за­ гального характеру.

III. За особливостями правового регулювання і характером встановлення:

1. Звичай, санкціонований компетентними органами у вста­ новленому порядку. Найчастіше йдеться про звичай, до якого роблять посилання в законі. Звичаєм, як правило, регулюють процесуальний бік функціонування актів, межі компетенції дер­ жавних органів у сфері фінансової діяльності.

2. Прецедент отримав поширення в державах англо-саксонсь- кої системи, особливо за наявності пробілу в законодавстві. Специфіка в цьому випадку полягає в тому, що правозастосов- чий орган фактично виступає як нормотворча структура. Бага-

4 — 5-1714

50

Глава З

то процесуальних норм народилося в ході судових слухань у податкових справах. Наприклад, розгляд податкових правопо­рушень у американському суді ускладнювався посиланнями на п'яту поправку до Конституції США, яка надавала право відмо­витися від свідчень, тому що це могло зумовити «самозвинува­чення». Верховний Суд США, наділений повноваженнями кон­ституційного контролю, відмовив підозрюваним у можливості використовувати п'яту поправку до Конституції у випадку роз­гляду справ про податкові правопорушення.

Аналогічні ситуації зумовлюють і потребу систематизації найважливіших судових рішень. У США судову нормотворчість здійснює Верховний Суд, апеляційні суди, претензійний суд, федеральні окружні суди та податковий суд США¹.

3. Міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого зна­ чення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування, інших питань оподаткування. Застосування цього джерела не завжди є однозначним. Міжнародні договори наділено різною юридичною чинністю. Якщо в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою, то в США їхня дія рівносильна й міжнародні договори включають у систему зако­ нодавства нарівні з законами США. Це створює проблеми як забезпечення правового регулювання цих норм, так і системи гарантій такого забезпечення.

4. Правова доктрина притаманна мусульманським країнам, де, будучи одним із важливих джерел шаріату, заповнює про­ галини законодавства відповідно до розпоряджень мусульмансь­ кої доктрини.

5. Нормативний правовий акт — найважливіше, а іноді єдине джерело фінансового права. В деяких випадках інші джерела розглядають як похідні від нормативного акта.

Норми фінансового права, що містяться в різноманітних нормативно-правових актах, представлені, насамперед, у ак­тах представницьких і виконавчих органів, і органів місцево­го самоврядування. Саме вони й становлять джерела фінансо­вого права. Отже, джерела фінансового права — це правові акти представницьких, виконавчих органів державної влади,

¹ Див.: Козырип А. Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики. — М., 1993. — С. 73—74.

Фінансове право як галузь права 51

органів місцевого самоврядування, що містять фінансово-пра­вові норми.

Система нормативно-правових актів і система законодавства, які не є синонімами, тісно пов'язані й обумовлені одна одною. Саме тому аналіз системи фінансового законодавства й дає ос­новне уявлення про джерела фінансового права України.

Проте, потрібно розмежувати систему фінансового права й систему фінансового законодавства. Якщо перша являє собою <-укушіі<ті> підносим, які регулює фінансове право, то система фінансового законодавства — зовнішнє вираження фінансових правовідносин, своєрідне усвідомлення їх суспільством на пев­ному етапі, закріплене за допомогою наявних у його розпоряд­женні нормативних важелів. Системи фінансового права й за­конодавства співвідносяться як специфічні філософські кате­горії змісту й форми.