48 Глава з

Фінансове прано икліочас досить ші.ічпу сукупність фінансо-иих норм, пб'і дн.іиих V псину систему Цю систему розбито на ни ні.гіеиі і руни, ямім ііршамліпп сіієцп(|>і'іііі особливості, логічна і ірукіу|ьі, мГі'і мшііппі склад. Сштсма фінансового права — иГі'і кіііші.і < укуник-1 її суспільних фінансових відносин, що виз-п.ічас. нпутріішію структуру фінансового права, зміст і особли­вості розміщення норм, які регулюють фінансові відносини.

В системі фінансового права виділяють частини, підгалузі, інститути. Норми фінансового права, залежно від особливостей регульованих ними відносин, утворюють окремі структурні підрозділи. 15 сік гемі галуні фінансового нрава існує кілька підсік ісм, пкіиіуіпі, які можна ннокрсмитн к розділи.

.і.м.і її.п.і ч.іс і пи.і акуму/мої іисі'іігуш, що закріплюють за­гальні підходи до р<тулюваніїя фінансової системи, які стосу­ються всіх норм Особливої частини. Загальна частина охоплює норми, які ніби винесено за дужки. У дужках — інститути Особливої частини, й саме до них застосовують положення За­гальної частини, але вже в конкретному випадку, обумовлено­му характером інституту. До Загальної частини належать фінан-соїіотіранопі норми, що закріплюють основні принципи, форми й методи фінансової діяльності; поняття й функції фінансів; систему фінансових органів, їхні повноваження; правове поло­ження інших суб'єктів фінансового права; загальні положення організації фінансового контролю.

Норми Загальної частини конкретизовано в Особливій час­тині, яка складається з декількох розділів, підгалузей, що вклю­чають відповідні інститути. Регулюючи більш вузькі й однорідні за змістом фінансово-правові інститути, вони утворюють певні підгалузі й розділи. Особливу частину становлять фінансово-правові норми, що регулюють відносини в сфері бюджетної си­стеми; державних доходів і видатків; обов'язкового державного страхування; кредитування; публічного регулювання банківсь­кої діяльності; валютного регулювання.

§ 4. Джерела фінансового права

Традиційно джерелом права вважають нормативно-правові акти, санкціоновані звичаї, прецеденти (судові чи адміністра­ тивні), міжнародні угоди. Існує кілька підходів до розгляду джерел права: . , „.,.

Фінансове право як галузь права 49

• соціально-економічний — визначає сукупність соціально- економічних факторів, що регулюють об'єктивні закони;

• державно-політичний — характеризує реалізацію держав­ ної волі в конкретних правових нормах;

• юридичний — специфічний механізм реалізації, що пе­ редбачає волю держави в конкретних нормах права.

Джерело фінансового права має встановлювати певні прави­ла поведінки, що виключають її індивідуалізацію стосовно ок­ремого суб'єкта; бути виданим компетентним органом (пере­важно органами державної влади); чітко відповідати матері­альній і процесуальній сторонам функціонування.

Таким чином, джерелом фінансового права є форма вира­ження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми фінансового права.

Джерела фінансового права можуть бути поділені за декіль­кома принципами:

І. На основі владно-територіальної ознаки (в основному це стосується видів нормативних актів):

1. Загальнодержавні нормативні акти.

2. Республіканські (Автономна Республіка Крим). ,'і) Місцсиі порматіпіні акти.