§ 1. Предмет фінансового права
Зводити фінансово-правове регулювання виключно до руху коштів не зовсім правильно. Ці відносини є предметом декількох галузей права. Предметом фінансового права є тільки відносини, що регулюють рух публічних фінансів, які утворюються в зв'язку з функціонуванням державних фінансів, фінансів територіальних громад. Таким чином, фінансове право становить сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави й територіальних громад. Саме такий підхід лежить в основі визначення предмета фінансово-правового регулювання, формування меж цієї галузі.
Фінансове право можна аналізувати в декількох площинах: як галузь права; як науку; як навчальну дисципліну. Як галузь права фінансове право належить до публічних галузей. Однак його публічний характер передбачає свій предмет регулювання, особливості методу, які не властиві іншим галузям, і цим виокремлюють царину однорідних суспільних відносин.
Відносини, що становлять предмет фінансового права, відрізняються низкою рис:
Складаються в сфері фінансової діяльності держави;
Реалізуються в процесі руху (формування, розподілу й використання) грошових фондів публічного характеру;
Об'єктом відносин є грошові фонди держави й територіальних громад;
4) припускають виключну роль держави в цих відносинах. Таким чином, предметом фінансового права є суспільні відносини в сфері фінансової діяльності держави й територіальних громад із приводу формування, розподілу й використання
40 Глава
З
централізованих і децентралізованих фондів публічних фінансів.
У фінансових правовідносинах найбільш чітко, порівняно з іншими правовідносинами, прослідковується державно-владна й майнова сторони. Відносини з приводу публічних фінансів є владно-майновими. З одного боку, держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями й контролює надходження коштів у бюджет. З іншого боку, ці відносини регулюють формування власності держави, хоча спочатку й у специфічній грошовій формі. Розглядаючи цю проблему, Ю. А. Ровинський звертав увагу на різний ступінь прояву владного характеру методу правового регулювання, що відмежовує фінансове право від інших галузей1. Рівень прояву владного характеру дозволяє визначити й специфіку правовідносин. Основною особливістю методу регулювання цієї групи відносин є відсутність права оперативної самостійності суб'єктів. Права й обов'язки відносин регламентовано однозначно, без будь-яких варіантів і переважно імперативними нормами.
Аналізуючи предмет фінансового регулювання, потрібно враховувати фундаментальне положення Ю. А. Ровинського про зміст фінансових правовідносин як в владно-майнових, яке використовують у роботах практично всі фахівці в цій галузі й через загальновідомість найчастіше навіть без виносок. Але потрібно звернути увагу саме на нерозривність відносин влади й специфічних майнових відносин, регулювання яких здійснюється як єдине ціле. Показовим щодо цього є порівняння з адміністративними й цивільними правовідносинами. Саме в них дуже часто розчиняються, змішуються фінансово-правові відносини, але розмежування цих галузей і повинне будуватися саме з погляду владно-майнових відносин.
Адміністративні правовідносини — владні.
Цивільні правовідносини — майнові, й Фінансові правовідносини — владно-майнові.
Якщо адміністративно-правове регулювання спрямовано на управління державою певними галузями, цивільно-правове — охоплює майнові відносини, то фінансово-правове регулювання визначено:
' Див.: Ровипский Е. А. Основные вопросы теории советского финансового права. - М.: Изд-во МГУ, 1960. - С. 135-139.
фінансове право як галузь права 41
з одного боку, майновим характером особливого роду, який визначено тим, що власником майна є держава, й існує це майно в специфічній формі — централізованих і децентралізо ваних грошових фондів;
з іншого боку, владним характером, який визначено тим, що реалізацію владних повноважень здійснює сам власник коштів
Класифікувати фінансові відносини можна за кількома напрямами: