3.1 Втрати тепла через огороджуючі конструкції

Однією з головних складових тепловтрат приміщення є втрати теплоти через зовнішні огороджуючі кострукції. Їх визначають за формулою

, (3.2)

де -опір теплопередачі огороджуючої конструкції, м²^оС/Вт ; - розрахункова площа огороджуючої конструкції по “зовнішньому” обміру, яка визначається відповідно до рисунка 1, м² ; - розрахункова температура внутрішнього повітря, котру приймаємо за додатком А ,⁰С ; -середня температура найбільш холодної пятиденки забезпеченістю 0,92 , яка визначається за 1 ,⁰С ; n – коефіцієнт, що враховує фактичне зменшення розрахункової різниці температур для огороджуючих конструкцій, які відокремлюють опалювальні приміщення від неопалювальних і безпосередньо не контактують із зовнішнім повітрям [2]; - додаткові втрати теплоти у частках від головних втрат, котрі згідно з [3] приймаються:

а) для зовнішніх вертикальних і похилих огороджуючих конструкцій, орієнтованих у напрямку, з якого у січні віє вітер зі швидкістю, вищою за 4,5м/с, із повторюваністю не менше ніж 15% [1], у розмірі 5% (при швидкості вітру до 5м/с) і в розмірі 10% (при швидкості 5м/с та більше); при типовому проектуванні добавки слід ураховувати у розмірі 5% для всіх приміщень;

б) для зовнішніх вертикальних і похилих огороджуючих конструкцій багатоповерхових будинків у розмірі 20% для першого та другого поверхів, 15% – для третього, 10% – для четвертого поверху будинків із кількістю поверхів 16 і більше; для 10-15 – поверхових будинків добавки необхідно враховувати у розмірі 10% для першого і другого поверхів та 5%  для третього.

Розрахунок втрат теплоти крізь огороджуючі конструкції слід вести у табличній формі (табл.1).

Таблиця 1 Розрахунок втрат теплоти через огороджуючі конструкції

№ приміщення	Огороджуючі конструкції					tВ, ОС	tВ – tЗ5, ОC	n		QОК, Вт
	Позначення	Орієнтація	Розміри, мм	Площа, F, м2	Ro, м2 ОС/Вт
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
101	Зов.ст.	Пн	35	15	2,0	20	40	1	0,1	330

Р исунок 1 Правила “зовнішнього” обміру огороджуючих конструкцій

Тепловтрати через підлогу, розташовану на грунті (наприклад, сходова клітка) , визначають за зонами шириною 2 метри, які паралельні зовнішнім стінам. Термічний опір кожної зони для неутепленої підлоги дорівнює:

І  2,1 м²^ОС/Вт; ІІ  4,3 м²^ОС/Вт; ІІІ  8,6 м²^ОС/Вт; ІV  14,2 м²^ОС/Вт.

У даній курсовій роботі детальне визначення тепловтрат виконується для однієї кутової кімнати, однієї рядової кімнати, однієї кухні на всіх поверхах, а також сходової клітки. Тепловтрати інших приміщень дозволяється обчислювати пропорційно довжині зовнішньої стіни. При розрахунку тепловтрат крізь сходову клітку треба врахувати те, що вона є одним приміщенням на всю висоту будівлі.