Семінарське та практичне заняття по темі 11

1. Фінанси страхових організацій

2. Страхові резерви

3. Доходи, витрати та прибуток страхових організацій

4. Оподаткування страховиків

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

1. Особливості грошового обігу страхової компанії

2. Доходи страховика

3. Витрати страховика

4. Прибуток страховика

5. Показники фінансових результатів діяльності страхової організації

Самостійна робота студента

1. Дайте визначення витрат страховика і розкрийте їхній зміст.

2. Перерахуйте різновиди доходів від страхової діяльності.

3. Охарактеризуйте оподатковування результатів нестрахової діяльності страховика.

4. Прибуток від інвестиційної діяльності.

Літературні джерела: [14, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 29, 30, 31, 34, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 51, 52, 55, 57, 84,88, 97, 103, 107, 112]

Тема 12. Фінансова надійність страховика

Поняття фінансової надійності та її значення. Формування збалансованого страхового портфеля. Відбір ризиків. Тарифна політика. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності.

Фінансові методи забезпечення надійності страхових компаній. Платоспроможність страховика, умови її забезпечення. Власні кошти страховика. Технічні резерви, їх склад. Показники платоспроможності. Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення.

Студент повинен знати:

Основні фактори, що забезпечують фінансову надійність страховика; методику визначення платоспроможності страховика за ризиковим страхуванням та страхуванням життя; показники, які використовуються для оцінки фінансового стану страховика; методи оцінки фінансової стійкості страхових операцій; метод оцінки фінансового стану страховика на підставі тестів раннього попередження банкрутства; етапи процедури отримання рейтингової оцінки страховою компанією.

Студент повинен вміти:

Розрізняти поняття фінансової надійності, платоспроможності та фінансової стійкості страхових операцій; розраховувати фактичний та нормативний запас платоспроможності, коефіцієнт платоспроможності страховика на звітну дату; розраховувати та робити висновки щодо фінансової стійкості страхових операцій залежно від кількості застрахованих об'єктів, неттоставки та середньої страхової суми застрахованих об'єктів; оцінювати фінансовий стан страховика за допомогою Tec-Tie раннього попередження банкрутства.

Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на виготовлення продукції, а потім компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює значні кошти, отримані від страхувальника у вигляді страхової премії як ціни за страхову послугу, створює необхідний страховий фонд, а потім компенсує збитки за укладеними договорами страхування. Особливість організації діяльності страховика визначається своєрідністю страхового процесу, який полягає в тому, що на вході й на виході цього процесу знаходяться кошти, якими страховик тимчасово розпоряджається. Страховик, на відміну від промислових підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на товар або послуги, а для того, щоб ці кошти використовувати в майбутньому для компенсації збитків учасникам страхування, в яких відбулася страхова подія. Ця особливість потребує фінансової надійності страховика для виконання своїх зобов’язань перед страхувальниками.

Фінансова надійність має постійно знаходитися в центрі уваги страховика. Вона тісно пов’язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестраховою політикою і забезпечується декількома чинниками, а саме: обсягами власних коштів; рівнем страхових тарифів; ступенем збалансованості страхового портфеля; страховими резервами; тимчасово вільними коштами; перестрахуванням.

Фінансова надійність характеризує здатність страховика виконувати прийняті страхові зобов’язання за договорами страхування і перестрахування.

Чинники, що впливають на фінансову надійність страховика:

• розмір власних коштів;

• збалансований страховий портфель;

• страхові тарифні ставки;

• величина страхових резервів, адекватна сумі взятих на себе зобов’я­зань;

• розміщення страхових резервів;

• перестрахування.

Існують законодавчо встановлені вимоги до власних коштів страховика, які формуються за рахунок внесків учасників і прибутку страховика. Статутний фонд – головний елемент функціонування будь-якого суб’єкта господарської діяльності незалежно від його форми власності. Він є сумою внесків учасників і забезпечує життєдіяльність компанії.

Страховик у ході діяльності повинен мати у розпорядженні окрім статутного фонду значний обсяг власних коштів, вільних від страхових зобов’язань. Такими коштами є гарантійний фонд і вільні резерви.

Фінансова надійність страховика залежить також від правильно розрахованих страхових тарифів, на підставі яких визначається ціна на страхову послугу. Ці розрахунки не можуть бути зроблені без урахування збитковості страхової суми. Визначаючи ціну на страхову послугу, насамперед враховують ціну ризику, а також обсяг, однорідність і стабільність страхових операцій. Саме виходячи з цих характеристик, на основі статис­тичних даних щодо настання страхових подій за визначений період часу і розраховується тарифна ставка. Проте не завжди страховику вдається розрахувати правильну тарифну ставку. За відсутності інформації іноді доводиться покладатися на власну інтуїцію щодо можливості настання негативних подій і можливих збитків.

Розглядаючи наступний чинник фінансової надійності страховика – страхові резерви – вони відображають обсяг страхових зобов’язань за укладеними договорами страхування. Достатність і склад страхових резервів залежать від виду страхування, строку дії договору, рівномірності розподілу ризику тощо. Кошти страхових резервів є коштами власників полісів, а не коштами страховика. Тому розміщення та інвестування цих коштів підлягають регулюванню з боку держави. Кошти страхових резервів мають розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Ці вимоги дають змогу забезпечити своєчасні й у повному обсязі виплати страхових сум і страхового відшкодування на користь страхувальників.

Фінансова надійність страховика забезпечується й таким чинником, як перестрахування. Висока вартість об’єктів, що можуть бути прийняті на страхування, незбалансований страховий портфель змушують страховика передавати ризик у перестрахування. Страховик, приймаючи на страхування значний ризик, який не може забезпечити власними ресурсами, передає частину його перестраховику. Проте перед страхувальником страховик і далі відповідає у повному обсязі, визначеному договором страхування. Тому, визначаючи розмір власного утримання, страховику слід завжди враховувати обсяг вільних коштів і коштів страхових резервів.

Отже, розмір власного утримання, який відповідає завданню забезпечення фінансової стійкості страховика, залежить від виду страхування, характеру ризику, максимального розміру збитків, розміру власних коштів страхової компанії.

Важливим показником фінансової стійкості страховика є його платоспроможність.

Базові терміни та поняття:

Фінансова надійність страховика, статутний фонд, вільні резерви, гарантійний фонд, страхові резерви, платоспроможність, маржа платоспроможності, ліквідність, рентабельність, фінансова стійкість.