Структуру тарифу можна подати в такому вигляді:

Наведена модель чітко виокремлює кошти страхувальника (нетто-ставка) й страхової організації (навантаження), хоча страховий внесок (платіж, премія), що розраховується на підставі тарифної ставки, сплачує страхувальник.

Нетто-ставка призначена для формування страхових резервів в її основній частині (зазначимо як ризикову премію), яку використовують для страхових виплат.

Навантаження необхідне для покриття витрат на страхування. Воно становить меншу частину брутто-ставки (залежно від форми та виду страхування може коливатися від 9 до 30 %) і передбачає витрати на:

• оплату праці штатних і нештатних працівників страхової компанії;

• виготовлення бланкового матеріалу, рекламу;

• адміністративно-господарські потреби;

• відрахування в запасні, резервні та інші фонди;

• норматив на формування прибутку від страхової діяльності.

Прибуток у тарифі закладається в тарифну ставку як самостійний елемент ціни на страхову послугу під час розрахунку навантаження, збільшуючи вартість страхування. Частку його встановлюють, як правило, у відсотках.

Методи розрахунку страхових тарифів:

• на основі теорії ймовірності та методів математичної статистики з використанням часових рядів;

• за експертними оцінками;

• за аналогією з іншими об’єктами;

• з використанням математичної статистики та розрахунку дохідності.

Визначення тарифних ставок здійснюють за допомогою актуарних розрахунків – системи математичних і статистичних закономірностей, які дозволяють визначити вартість страхової послуги. Зазначимо деякі їхні особливості:

• одиницею розрахунків є окремий об’єкт, що входить до стра­хової сукупності;

• визначають групи ризику у межах певної страхової сукупності;

• вимірюють величину розподілу збитку, пов’язаного зі страховим випадком у часі та просторі;

• при визначенні загальних закономірностей враховують прояв окремих випадковий подій.

Актуарні розрахунки прийнято класифікувати за такими ознаками: вид страхування; час складання (планові та звітні); ієрархічні ознаки: загальні – для всієї країни, регіональні – для регіонів, територіальні – для району, міста тощо.

Актуарій (фахівець, який здійснює актуарні розрахунки) повинен бути фахівцем у галузі математики, статистики, економіки та у законодавчо-правовій сфері.

Базові терміни та поняття:

Аверсія ризику, валютний ризик, диверсифікація, діяльність в умовах ризику, нестрахові ризики, оцінка ризику, політичний ризик, ризик-менеджмент, страховий ризик, страховий тариф, фундаментальні ризики, хеджування.

Приклади розв'язку задач Задача 1.

Розрахувати розмір страхового відшкодування та страхового платежу, якщо господарюючий суб'єкт застрахував своє майно строком на 1 рік з відповідальністю за крадіжку зі зломом на су­му 400 тис. грн. Ставка страхового тарифу 0,3 % від страхової суми. Згідно з договором передбачена умовна франшиза в розмірі 2 %, при якій надається знижка тарифу 6 %. Фактичний збиток страхувальника 6,8 тис. грн., 9 тис. грн.

	Розв'язок:
Дано:	1. Страховий внесок без знижки:
СВ к/м = 400 тис. грн.	Сп б/зн = СВ к/м ۰ Ст;
Ст = 0,3 % (0,003)	Сп б/зн = 400 тис. ۰ 0,003 = 1200 грн.
%Фу = 2 % (0,02)
Зн = 6 % (0,06)	2. Сума знижки:
Зб ф 1 = 6,8 тис. грн.	С зн = Сп б/зн ۰ Зн;
Зб ф 2 = 9 тис. грн.	С зн = 1200۰ 0,06 = 72 грн.
Сп заг. - ?; Св 1 - ?;	3. Загальна сума страхового платежу: Сп заг. = Сп б/зн – С зн;
Св 2 - ?;	Сп заг. = 1200 – 72 = 1128 грн.
	4. Розмір умовної франшизи:
	Фу = СВ к/м ۰ %Фу; Фу = 400 тис. ۰ 0,02 = 8000 тис. грн.
	5. Страхове відшкодування: а) 6800 грн. < 8000 грн. – не відшкодовується (Св 1 = 0); б) 9000 грн. > 8000 грн. Св 2 = 9000 грн. Відповідь: Сп заг. = 1128 грн. Св 1 = 0 грн. – не відшкодовується; Св 2 = 9000 грн.