§ 4. Конфліктологія й правознавство

Не можна не відмітити, що у становленні конфліктології зіграли певну роль й інші науки, які досліджували деякі специфічні форми конфліктної взаємодії. До їхнього числа відносяться: історія, педагогіка, політологія, військові науки, правознавство, економічна теорія, теорія управління й деякі інші. З релігійних позицій цю проблему розглядає сучасна теологія (богослов’я). Створюються математичні моделі конфліктних ситуацій.

Особлива роль серед наук, що тісно пов’язані з конфліктологією, належить правознавству, що в останні роки активно прагне “побачити конфлікт очами юриста”.

Важлива роль правових наук у дослідженні конфлікту пов'язана з тим, що ці науки визначають, що повинно відбуватися, якщо зіштовхуються права декількох осіб або організацій, які для юриспруденції є суб'єктами правовідносин, фізичними або юридичними особами. Конфлікт між юридичними особами найчастіше вирішується саме юридичним шляхом. Ситуація з фізичними особами може бути більш різноманітною. Але учасник будь-якого конфлікту при певному розвитку подій може стати предметом впливу правоохоронних органів, тобто може з учасника звичайного конфлікту перетворитися в учасника цивільного або карного процесу як позивач, відповідач, потерпілий, обвинувачуваний або свідок. Нерідко, почавшись поза правовим полем, конфлікт перетворюється в правовий і, таким чином, попадає в сферу дії той або іншої галузі права (наприклад, сімейна сварка може перерости в карний злочин, якщо один із суб’єктів застосовує фізичне насильство).

У числі основних проблем, розглянутих правознавством, можна виділити:

1. Міжнародно-правові аспекти (Анісімова Л.Н., Арцібасов І.Н., Блищенко І.П., Єгоров С.А., Полторак О.І.. Пушмина Е.А., Чехарина Ю.Е. й інші) – вивчають закономірності виникнення і розвитку міжнародних конфліктів, можливі тенденції розвитку відносин між державами. Конфліктні взаємовідносини при цьому розглядаються з точки зору міжнародного права, визначають проблеми мирного розв’язання й урегулювання міжнародних і міжнаціональних конфліктів.

2. Конфлікти в діяльності правоохоронних органів (Андросюк В.Г., Баєв О.Я., Казміренко Л.І.. Олійник А.Н. й інші). Виділяють окремі напрямки розгляду проблем, які стосуються певних видів правоохоронної діяльності: конфлікти в діяльності слідчого, оперуповноваженого карного розшуку, інспектора Державтоінспекції тощо. Крім цього, конфліктологія як галузь науково-прикладної психології, застосовується для підготовки працівників органів внутрішніх справ і має на меті формування у них системних загальнотеоретичних знань, практичних навичок і умінь щодо визначення основного змісту поняття конфліктів, які відбуваються у практичній діяльності органів внутрішніх справ і обумовлені професійно-функціональним змістом останньої. Наприклад, при вивченні адміністративного права і адміністративної діяльності з питаннями конфліктології пов’язані дії по припиненню адміністративних порушень особами, від яких можна очікувати різних видів непокори й протидії; спілкування з громадянами при вирішенні різних питань; вплив на правопорушників за допомогою психологічних методів; припинення агресивних або загрозливих дій невеликих груп людей і т. ін. При вивченні питань профілактики правопорушень необхідність урахування конфліктологічного аспекту є при вивченні: осіб, схильних до правопорушень, їхніх індивідуальних особливостей, пристрастей, способу життя, факторів, що впливають на їхню поведінку; субкультури, внутрішньої організації функціонування молодіжних груп, що порушують суспільний порядок; взаємин у сім’ях важких підлітків, впливу батьків на підлітків; питань ефективності правової пропаганди, правового виховання населення й ін.

3. Правові норми розв’язання трудових конфліктів. На даний час перед правовими науками стоїть важливе завдання щодо розробки і створення такого механізму правового регулювання, який би забезпечив надійну гарантію реалізації трудових прав, але ефективність норм залежить не тільки від теоретично обґрунтованого і практично аргументованого їх вибору і закріплення в чинному законодавстві, а також від правильного застосування їх на практиці.

На жаль сучасне національне трудове законодавство має безліч недоліків і прогалин. Проаналізувавши судову практику і звернувши увагу на питання, з яких найчастіше виникають трудові спори, можемо зробити висновок, що існує цілий ряд проблем, які потребують вирішення. Зокрема такі питання як обмеження прав працівників в порівнянні із роботодавцем, проблеми пенсійного забезпечення окремих категорій працівників, проблематика застосування трудового договору і контракту і багато інших проблемних питань.

Дуже часто на практиці зустрічаються трудові конфлікти (спори), пов’язані з відшкодуванням шкоди. Наприклад, у діяльності професійних водіїв така шкода спричиняється досить часто і виражається у значних сумах. Як правило, шкода виявляється у пошкодженні транспортних засобів під час дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), а також пошкодження іншого майна і/або спричинення шкоди життю і здоров'ю громадян.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації під час виконання трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Щодо інших випадків, зокрема, повної матеріальної відповідальності, вони є виключенням із загального правила, і далеко не всі з них можуть бути віднесені до найпоширеніших категорій працівників, як-то, наприклад, водіїв. Відповідно до ст. 134 КЗпП України повна матеріальна відповідальність настає у випадку укладення договору про повну матеріальну відповідальність. Але оскільки посада водія не входить до переліку посад, на яких відповідні нормативні документи дозволяють укладати договір про повну матеріальну відповідальність, цей випадок водіїв не стосується. Як і випадок отримання матеріальних цінностей під звіт.

Виникає ситуація, коли роботодавцю для того, щоб повернути кошти і отримати відшкодування заподіяної шкоди, вигідніше представити, що у діях водія був склад злочину, передбачений ст. 286 КК України, тому що лише у цих умовах він має можливість якось відшкодувати спричинену шкоду.

До того ж виникають певні проблеми при відшкодуванні шкоди третім особам, зокрема потерпілим під час ДТП, що сталася з вини найманого водія: відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України роботодавець має відшкодувати шкоду, завдану з вини працівника під час виконання ним трудових обов'язків. Але відповідальність працівника обмежена розмірами і випадками вказаними в ст. 1191 ЦК України.

І, нарешті, найголовніша проблема у цій сфері – антиконституційність становища, яке склалося із матеріальною відповідальністю працівника: відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Наведеній конституційній нормі прямо суперечить ситуація, за якої особа, котра безпосередньо спричинила шкоду й є у цьому винною, відповідає абсолютно різним чином залежно від того, чи спричинена ця шкода під час виконання трудової функції, чи знаходиться дана особа у трудових відносинах із тим, кому спричинено шкоду, або іншими особами. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Жодних виключень щодо майнової відповідальності конституційна норма не містить. За таких умов перекладення майнової відповідальності перед третіми особами із працівника, який безпосередньо вчинив правопорушення, на роботодавця, який ніяких правопорушень, укладаючи трудову угоду із цим працівником та передаючи йому транспортний засіб, не вчинив, є також антиконституційним.

Вочевидь, що зазначена сфера правовідносин потребує реформування і приведення законодавства у відповідність із Конституцією України.

• К онфлікт досліджується з різних позицій багатьма науками, а конфліктологія узагальнює й інтегрує їхні висновки. Вона є наукою, що перебуває на стику філософії, соціології, психології, юриспруденції й ряду інших наук. Саме тому конфліктологію ми можемо назвати комплексною дисципліною, що вимагає відповідного підходу до її вивчення.