§ 8. Етапи проведення переговорів за участю третьої сторони і їх оцінка

Процес медіаторства дуже складний і не має чіткої структури. У залежності від форми участі третьої сторони у вирішенні конфлікту він може мати певні етапи:

1. Знайомство з конфліктом. Під час цього етапу медіатор вивчає суть проблеми, вимоги сторін, умови, в яких протікає конфлікт.

2. Робота з опонентами. На цьому етапі медіатор зустрічається з кожною із сторін з метою підготовки їх до переговорів, уточнення вимог, зняття напруги, пом’якшення формулювань і т. ін. Такі зустрічі можуть носити багатократний характер.

3. Організація переговорів. Місце проведення переговорів дуже важливе. Медіатор пропонує сторонам конфлікту ті або інші варіанти місця зустрічі сторін. При цьому нерідко для проведення переговорів вибирається нейтральна територія (наприклад, виконуючи посередницьку місію в Близькосхідному конфлікті, США надавали свою територію у 1999 році для переговорів між Сірією і Ізраїлем). Медіатор бере активну участь і у визначенні порядку денного переговорів: спільно з конфліктуючими сторонами він формує коло питань для обговорення і порядок їх розгляду. При цьому задача медіатора полягає в тому, щоб переконати опонентів почати переговори з більш простих питань, а до розгляду найскладніших перейти в останню чергу.

Важливо також регулювати черговість і тривалість виступів, не допускаючи пріоритету тієї або іншої сторони. Чітке визначення крайніх термінів завершення переговорів дозволяє забезпечити стійку динаміку переговорного процесу.

4. Ведення переговорів. У зв’язку з тим, що атмосфера на переговорах дуже напружена, а взаємовідносини сторін характеризуються ворожістю і недовір'ям, головною задачею медіатора на цьому етапі є формування сприятливої робочої атмосфери. Ми вже визначали, що іноді сам факт присутності третьої сторони на переговорах здатний утримати опонентів від прояву ворожості по відношенню один до одного. Проте медіатору не варто обмежуватися цим і необхідно прикласти максимум зусиль по зниженню рівня негативних емоцій конфліктуючих сторін, допоможе йому в цьому доброзичливий, спокійний тон, підкреслено шанобливе відношення до опонентів і розуміння їхніх проблем, заохочення тих або інших кроків опонентів до нормалізації відносин і позитивного настрою на спільну роботу.

Ключовим аспектом у діяльності медіатора є надання допомоги в пошуку спільного рішення. Для цього йому доречно здійснити наступні кроки:

• допомогти учасникам вивчити ситуацію, проаналізувати розбіжності і оцінити пропозиції один одного;

• звернути увагу сторін на наявність спільного в їх інтересах, що могло б послужити розвитку їх взаємовідносин у подальшому:

• допомогти знайти нові варіанти рішень проблеми і тим самим збільшити переговорний простір, в зоні якого і може бути знайдено остаточне рішення;

• надати опонентам допомогу в пошуку і виборі об'єктивних критеріїв для оцінки розроблених варіантів рішення проблеми;

• запропонувати сторонам загальну форму можливої угоди.

Але ефективність цих кроків багато в чому залежить від того, наскільки повно медіатор володіє: інформацією про учасників конфлікту, спірні питання, співвідношення сил конфліктуючих сторін, їх інтереси і позиції, можливі підходи до рішення проблеми і т.ін.

5. Контроль за виконанням сторонами угоди.У тому випадку, якщо переговори закінчилися успіхом, медіатор контролює виконання сторонами угоди. З цією метою він визначає чи були в остаточну угоду включені терміни виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Крім того, медіатор, як впливова, авторитетна особа, може виступити навіть гарантом виконання домовленостей (наприклад, у переговорах між керівництвом інституту і студентом, який порушував дисципліну в інституті, батьки можуть виступити гарантами виконання домовленостей по виправленню поведінки, узятих на себе їх сином).

Не залежно від форми участі третьої сторони у переговорному процесі головне, щоб воно було успішним, тобто сприяло б вирішенню конфлікту. Проте оцінювання посередницької діяльності – процес дуже складний і залежить від багатьох факторів. Деякі з них ми вже називали, вони стосуються професійних і особистісних якостей медіатора. Крім цього на успішність цієї діяльності впливає: стадія розвитку конфлікту, характер взаємостосунків сторін, наявність альтернатив переговорній угоді, співвідношення сил учасників конфлікту, середовище, в якому протікає конфлікт і т. п. За наявності впливу такого великого числа різноманітних факторів участь третьої сторони може і не принести бажаного результату. Але говорити в таких випадках про невдачу не завжди правомірно.

Оцінюючи ефективність діяльності медіатора, слід використовувати декілька критеріїв:

Об'єктивні критерії – дозволяють розглядати діяльність третьої сторони як успішну у випадку:

• завершення конфлікту;

• зниження гостроти конфліктної взаємодії;

• переходу від односторонніх дій учасників конфлікту до спроб спільного пошуку рішення проблеми;

• нормалізацію взаємовідношень опонентів.

Суб'єктивні критерії – відображають ступінь задоволеності учасників конфлікту діяльністю третьої сторони. При цьому вважається позитивною думка конфліктуючих сторін, що:

• сприяючи переговорному процесу, медіатор був об'єктивний по відношенню до опонентів;

• без його зусиль сторонам було б складно обійтися;

• досягнуті за допомогою медіатора результати не є нав'язаними, а, навпаки, є взаємоприйнятним підсумком.

Крім цього, необхідно враховувати оцінки і самого медіатора, і зовнішніх спостерігачів.

Розглянуті вище різні аспекти діяльності третьої сторони у переговорному процесі дозволяють визначити притаманні їй ознаки:

• ця діяльність пов'язана з цілим рядом проблем, труднощів, перешкод, які необхідно здолати медіатору;

• ця діяльність не гарантує вирішення конфлікту, а іноді може викликати ескалацію конфліктного протиборства;

• успіх зусиль медіатора не завжди очевидний;

• факт залучення третьої сторони до урегулювання і розв’язання конфлікту означає прагнення сторін знайти спільний вихід і досягти позитивного результату.