§ 4. Етапи аналізу і методи діагностики конфлікту

Процес вивчення будь-якого складається з декількох етапів, які логічно пов’язані між собою. Визначають вісім основних етапів наукового аналізу конфліктів³⁵.

І			Складання програми
ІІ			Визначення конкретного об’єкту вивчення
ІІІ			Розробка методів аналізу конфліктів
ІV			Пробне дослідження, доопрацювання програми й методики
V			Збирання первинної інформації
VІ			Якісна й кількісна обробка зібраних даних
VІІ			Аналіз і пояснення отриманих результатів
VІІІ			Обґрунтування й формулювання висновків і практичних рекомендацій

Схема 6. Основні етапи аналізу конфлікту

Дуже велике значення у попередженні конфліктів, на думку В.А. Шейнова, має правильне визначення суті конфліктної ситуації. У своїй роботі "Конфлікти в нашому житті та їх вирішення" він пропонує правила найбільш ефективного вивчення конфліктної ситуації:

Правило 1. Пам'ятайте, що конфліктна ситуація – це те, що необхідно долати.

Правило 2. Конфліктна ситуація завжди виникає раніше за конфлікт. Конфлікт виникає одночасно з інцидентом.

Правило 3. Опис конфліктної ситуації повинен підказувати, що робити і як себе поводити в ній.

Правило 4. Ставте перед собою запитання "чому?" і думайте над ним доти, доки зрозумієте першопричину виникнення конфліктної ситуації.

Правило 5. Сформулюйте конфліктну ситуацію своїми словами, не повторюючи слів з опису конфлікту. Таким чином, у її формулюванні з'являться слова, яких не було раніше.

Правило 6. У формулюванні конфліктної ситуації намагайтесь обходитися мінімумом слів.

Існує велика кількість методів діагностики конфліктів. Найбільш поширеними з них є метод картографії, соціометрія, модульна методика, різноманітні опитники і т. ін.

За допомогою методики картографії, запропонованої австралійськими вченими Х. Корнеліусом і Ш. Фейом, здійснюють структурний аналіз конфлікту.

Суть методики полягає у складанні карти конфлікту, на якій відображаються проблема, учасники конфлікту з їх потребами і побоюваннями.

Хто:____________________

Потреби: ________________

Побоювання: _____________

Хто: __________ Хто: _________

Потреби: _________ Потреби: __________

Побоювання: _________ Побоювання ________

Хто: __________________

Потреби: _______________

Побоювання: _____________

С хема 7. Карта конфлікту

Робота по заповненню карти складається з декількох етапів³⁶:

На першому етапі – описується проблема взагалі, визначається предмет і природа конфлікту.

На другому етапі – виявляються головні учасники (суб’єкти) конфлікту. До їх переліку можна включити осіб чи групи. У тій мірі, у якій залучені в конфлікт люди мають загальні потреби стосовно даного конфлікту, їх можна об’єднати разом (допускається об’єднання групових і особистих категорій).

Третій етап – передбачає перерахування основних потреб і пов’язаних з ними побоювань. Необхідно з’ясувати мотиви поведінки, що стоять за позиціями учасників, тому що вчинки людей визначаються їхніми бажаннями, потребами, мотивами.

Використання методики картографії має багато переваг, тому що складання карти дозволяє переборювати зайві емоції; при цьому визначаються важкі ділянки роботи, що вимагають невідкладної уваги. Карта сприяє створенню нових напрямів у виборі рішень, а при її груповому складанні люди, які вважали що їх не розуміють, мають можливість висловитися, що у свою чергу створює атмосферу довіри.

Метод соціометрії (від лат. sociusmetrum: socius – співучасник і metrum – вимірювання) прийшов у вітчизняну науку із зарубіжної соціології і соціальної психології. Винахідником цього методу є американський вчений Дж. Морено. Соціометричний метод являє собою систему технічних засобів і процедур, що дозволяють здійснити аналіз соціально-емоційних зв'язків індивіда з членами тієї групи, де він працює, а також вивчити характер емоційно-психологічних зв'язків між людьми.

За допомогою соціометричних досліджень можна отримати наступні дані:

• зріз динаміки внутрішніх взаємин у групі;

• конкретну кількісну оцінку внутрішньо-групових і міжгрупових процесів спілкування;

• характер психологічних взаємин;

• наявність лідерства й угруповань;

• наявність конфліктних ситуацій.

Перевагою використання цього методу є простота й швидкість процедури дослідження. А постійне, систематичне (один – два рази на рік) оцінювання стану взаємин у колективі дозволяє виявити тенденції в їх динаміці, а отже, своєчасно вжити заходи по недопущенню негативних змін.

Існує декілька варіантів соціометричної методики. Найбільшу популярність отримала модульна методика, застосування якої дозволяє, використовуючи певні формули:

• кількісно визначити загальний характер взаємодії працівників у колективі, моральний потенціал кожного з них, якість їх спільної роботи;

• виявити абсолютну і відносну кількість конфліктних і напівконфліктних діад;

• виявити робітників, що мають найбільшу кількість конфліктних взаємодій (визначити індивідуальний індекс конфліктності);

• визначити ранг кожного співробітника у колективі, місце лідерів у групі і т. ін.

Математичне моделювання – це метод прогнозування й оцінки розвитку конфліктних ситуацій із залученням засобів обчислюваної техніки. Він дозволяє замінити безпосередній аналіз конфліктів аналізом властивостей і характеристик математичних моделей. Наявність модельного опису дозволяє визначити можливих розвиток ситуації з метою вибору оптимального варіанту її урегулювання. Для дослідження конфліктів використовують наступні математичні моделі:

• статистичні дослідження залежностей;

• імовірнісного розподілу;

• марківського ланцюга;

• моделі цілеспрямованої поведінки;

• імітаційні моделі;

• теоретичні моделі.

Крім цього, при дослідженні міжособистісних конфліктів застосовують якісні методи, до яких належать:

Аналіз – метод, що полягає в виділенні структурних елементів конфлікту (об’єктивних і суб’єктивних) і вивченні їх особливостей.

Синтез – метод пізнання, за допомогою якого можна об’єднати окремі структурні елементи конфлікту в єдине ціле і визначити роль кожного елемента в єдиній системі.

Історичний метод застосовується у дослідженні історії конфлікту і дозволяє оцінити його роль у розвитку суспільства, окремих соціальних груп і особистостей.

Логічний метод дозволяє зробити логічний опис конфлікту, із застосуванням законів діалектичної і формальної логіки.

Порівняльний метод припускає зіставлення ряду аспектів конфлікту і з’ясування подібностей чи розбіжностей у їхніх проявах.

Індуктивний метод дозволяє узагальнити результати вивчення окремих фрагментів, подій, фактів конфлікту і розкрити на їх основі закономірності його функціонування.

Дедуктивний метод полягає у можливості від загального відокремити певні висновки, від абстрактного повернутися до конкретного і поглибити знання про нього.

У якості додаткових методів діагностики конфлікту на різних етапах його розвитку можливе застосування методів:

• творчої візуалізації – для аналізу причин конфлікту;

• мозкового штурму – при пошуку альтернатив вирішення конфлікту;

• автоматичного запису – для з'ясування власних реакцій на ті або інші можливості;

• уявлення – для з’ясування власних прагнень і визначення свідомого вибору оптимального рішення;

• уявного контролю (техніка вольового мислення) – для формування внутрішньої мотивації або контролю з метою реалізації нових рішень.