Матеріали для вивчення

§ 1. Сутність системи управління конфліктами

Управління у суспільстві виникає як відображення певної потреби його в організаційному порядку, ефективному функціонування і розвитку. Досліджуючи проблему управління конфліктною взаємодією, конфліктологія спирається не тільки на висновки психології, соціології, філософії, а також на основні положення сучасної науки управління, на основні принципи управлінської діяльності різних видів у різноманітних групах. Як і наука управління, конфліктологія доводить, що управлінська діяльність, яка вміщує в собі й управління конфліктами, повинна впливати не тільки на об′єкт, але й на суб′єкт конфлікту, на людський фактор, тому що саме від людей, головним чином залежить результат будь-якої соціальної дійсності.

Але треба також відмітити, що існують й інші точки зору на проблему управління конфліктами. С. Хілл, В. Урі, Б. Єрьомін, Л. Гринхелг стверджували, що конфліктом об’єктивно управляти не можливо, а створення системи вирішення конфліктних ситуацій схоже на створення системи контролю за зливами. На їх думку, конфлікту, як і дощу, уникнути не можна. Тому не має сенсу вирішувати конфлікт, іноді достатньо завершити його на певному етапі.

Важливим фундаментом для науки конфліктології стали теоретичні постулати американського вченого Е. Мейо. Його гуманістична доктрина людських відносин базується на ідеї вирішальної ролі людського фактора у виробничій діяльності й повністю відповідає висновкам сучасної конфліктології про особливу роль соціально-психологічних підходів у вирішенні задач управління конфліктами.

Таким чином, спираючись на теоретичні висновки сучасної теорії управління, психології, соціології, сучасна конфліктологія розробила певний арсенал способів оптимальної поведінки людей в конфліктних ситуаціях, а також методів керування власними емоціями, що дозволяє забезпечити конструктивне вирішення конфліктів і попередити їх появу у майбутньому.

• У правління конфліктом – це цілеспрямований, обумовлений об’єктивними законами вплив на його динаміку в інтересах розвитку чи руйнування тієї соціальної системи, до якої відноситься даний конфлікт²⁶.

• Головна мета управління конфліктами – запобігти деструктивним конфліктам і сприяти адекватному розв’язанню конструктивних.

Головній меті підпорядковуються цілі системи управління конфліктами²⁷:

Цілі системи управління

Підтримка сприятливого соціально- психологічного клімату в колективі

Усунення деструктивних конфліктів

Профілактика конфліктних ситуацій

Запобігання конфліктам

Правильний вибір методів усунення конфліктів

Планування заходів з профілактики конфліктних ситуацій

Реалізація заходів з профілактики конфліктних ситуацій

Прийняття й реалізація управлінських рішень на різних етапах зародження конфлікту

Стимулювання конструктивної поведінки працівників у конфліктних ситуаціях

Схема 1. Цілі системи управління

Процес управління конфліктами передбачає цілеспрямований вплив на:

• усунення (мінімізацію) причин, що породили конфлікт;

• корекцію поведінки учасників конфлікту;

• підтримку контрольованого рівня конфліктності.

Ефективність здійснення процесу управління конфліктом залежить від наявності необхідних умов²⁸:

• об’єктивне розуміння конфлікту як реальності;

• визнання можливості активного впливу на конфлікт і перетворення його у фактор саморегуляції і самокоректування системи;

• наявність матеріальних, духовних і соціальних ресурсів, а також правової основи управління, здатності суб’єктів до узгодження своїх позицій й інтересів, поглядів й орієнтацій.

Процес управління конфліктами включає в себе конкретні види діяльності:

• діагностика й прогнозування розвитку конфліктів;

• запобігання виникненню й профілактика конфліктів;

• стимулювання конфлікту (доцільно тільки у певних випадках);

• регулювання й розв’язання конфліктів на основі коригування поведінки його учасників.

Діагностика й прогнозування конфлікту – це найважливіші види діяльності суб’єкта управління, спрямовані на виявлення причин конфлікту в потенційному розвитку й оцінку їхньої функціональної спрямованості. Основними джерелами діагностики й прогнозування вважаються результати вивчення об’єктивних і суб’єктивних умов і факторів взаємодії між людьми, з урахуванням їхніх індивідуально-психологічних особливостей.

Запобігання виникненню й профілактика конфлікту – види управлінської діяльності, що полягають у своєчасному розпізнанні, усуненні чи послабленні конфліктогенних факторів і обмежені можливості їх виникнення чи деструктивного розв’язання в майбутньому. Ці види діяльності ґрунтуються на результатах прогнозування конфлікту.

Стимулювання конфлікту – вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на провокацію конфлікту (наприклад, винесення проблемного питання на публічне обговорення, критика конфліктної ситуації, критичні матеріали у засобах масової інформації тощо). Стимулювання доцільно стосовно конструктивних конфліктів.

Регулювання конфлікту – це особливий вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на послаблення й обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку в бік розв’язання.

Розв’язання конфлікту – заключна фаза в процесі управління, яка забезпечує завершення конфлікту.

Зміст управління конфліктами полягає у відповідності конкретних видів діяльності етапам розвитку конфлікту²⁹.