Матеріали для вивчення

§ 1. Конфлікт як предмет дослідження

Основою всіх конфліктів є протиріччя, що виникають між людьми (або усередині структури самої особистості). Саме протиріччя й викликають протиборство між сторонами конфлікту. При цьому об'єктивні протиріччя, які не залежать від свідомості людей і пов’язані з істотними розбіжностями соціально-економічних умов їхнього життя, відіграють ключову роль у виникненні конфліктів, тому що соціально-економічне становище індивіда в суспільстві багато в чому визначає його свідомість, інтереси, цілі, лінію поведінки і дії. Але необхідно мати на увазі, що протиріччя, що викликають конфлікт, не обов'язково носять об'єктивний характер. Вони можуть бути й суб'єктивними або навіть уявними, але якщо вони мають для людини істотне значення, то можуть породжувати конфліктну ситуацію.

Для розуміння природи конфлікту і характеру його розвитку особливе значення має “теорема Томаса”, в якій зазначено, що у випадку коли людина сприймає деяку ситуацію в якості реальної, вона буде реальною і по своїх наслідках. Стосовно конфлікту це означає, що якщо є розбіжність інтересів між людьми або групами, але вона не сприймається й не відчувається ними, то така розбіжність інтересів не призводить до конфлікту. І навпаки, якщо між людьми є спільність інтересів, але самі учасники відчувають один до іншого ворожість, то відносини між ними будуть обов'язково розвиватися за схемою конфлікту, а не співробітництва. Розуміння конфлікту, реакція на уявну або реальну загрозу, відчуття ворожості намірів, стан пригніченості породжують превентивні або захисні дії тої сторони, що відчуває тиск і пов’язує його з діями інших груп або особистостей. Так уявне перетворюється в дійсне. А.Т. Ішмуратов визначав, що “конфліктна ситуація складається у душах людей, і зовнішня реальність – лише привід для її виникнення”⁴.

Термін “конфлікт” походить від латинського conflictus – зіткнення і практично не змінюється в інших мовах: conflict – англійська, konflikt – німецька, conflit – французька. Аналіз наукової літератури свідчить, що в ній відсутнє єдине розуміння цього терміну:

Західноєвропейські вчені (Л. Козер, Р. Дарендорф, Т. Парсонс й інші) розглядали конфлікт як боротьбу за цінності, статус, владу, ресурси, метою якої є нейтралізація, завдання збитків або усунення суперника.

Здравомислов Л.Г. вважав конфлікт формою відносин між потенційними або актуальними суб’єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена протилежними цінностями і нормами, інтересами і потребами.

Анцупов А.Я., Малишев А.А. визначали конфлікт як найбільш гострий спосіб розв’язання значимих протиріч, що виникають у процесі соціальної взаємодії, виражаються у протидії суб’єктів конфлікту і супроводжуються негативними емоціями і почуттями, що переживають суб’єкти по відношенню один до одного.

Ішмуратов А.Т. визначає конфлікт як хворобу спілкування, він вважає, що “конфлікт не є системою матеріальних об'єктів, це наше внутрішньо сконструйоване бачення ситуації”⁵.

Аналіз сучасних неспеціальних енциклопедій свідчить, що зміст поняття конфлікту розкривається через наступні значення:

1. Стан відкритої, часто затяжної боротьби: битва або війна.

2. Стан дисгармонії у відносинах між людьми: сутичка протилежностей.

3. Психічна боротьба, що виникає як результат одночасного функціонування бажань або тенденцій, що взаємно виключають один одне.

4. Протистояння характерів або сил у літературних або сценічних творах.

5. Емоційне напруження (хвилювання), що виникає при зіткненні протилежних імпульсів або при неможливості примирити внутрішні імпульси з реальністю чи моральними обмеженнями.

У спеціальних виданнях останніх років поняття “конфлікт” суттєво уточнюється. Зокрема, у психологічній літературі відокремлюється поняття “внутрішній конфлікт”, яке трактується як психічний стан, викликаний амбівалентністю почуттів або боротьбою мотивів і пов'язаний з гострими переживаннями.

Американські соціологи у період інтенсивного розвитку досліджень в області конфліктів, намагались проаналізувати ряд визначень: антагонізм інтересів, агресивність, ворожнеча, конкуренція, соціальний розкол й інші, але визнали, що жодне з них не є синонімом поняття "конфлікт". Сучасні фахівці вже не переймаються відсутністю точних дефініцій і визнають, що поняттям "конфлікт" називають широкий спектр явищ. Різні дисципліни наділяють це поняття своїм змістом: економісти часто ототожнюють конфлікт з конкуренцією, психологи – з труднощами, напруженням, соціологи заміняють ним поняття "дебатів", "опозиції" і т. ін.

Таким чином, конфліктом є певний процес взаємодії між людьми, що виражається у протиборстві між її різними сторонами. Такими сторонами взаємодії можуть виступати індивіди, соціальні групи, спільноти й держави. У тому випадку, коли протиборство сторін здійснюється на рівні окремого індивіда, такими сторонами виступають різні мотиви особистості, що становлять її внутрішню структуру. Якщо об'єднати названі ознаки конфлікту в єдине ціле, можна дати наступне визначення.

• К онфлікт – це процес різкого зіткнення, загострення протилежно спрямованих цілей, інтересів, поглядів, позицій суб’єктів взаємодії (або елементів внутрішньої структури особистості).