6. У чому полягає різниця між правом земельного сервітуту і обмеженням прав на земельну ділянку?

Близьким до поняття обмежень прав на землі є право земельного сервітуту, які, однак, треба розрізняти. Зміст цих понять різний. Сервітут – право обмеженого користування чужою земельною ділянкою, засноване на угоді сторін або рішенні суду. Обмеження ж прав на землі має адміністративний характер, воно прямо передбачено в законах чи інших нормативно-правових актах.

За використання ділянки, обтяженої сервітутом, може стягуватися плата, чого немає у випадках встановлення законодавством обмежень прав на землю.

Учасниками сервітутних відносин можуть бути тільки власники землі та землекористувачі. Обмеження ж можуть бути встановлені щодо земельних ділянок, що використовуються на будь-яких передбачених законодавством титулах.

Враховуючи велику кількість норм, які встановлюють обмеження прав на землю, закріплення основних з них в окремій главі Земельного кодексу України, обмеження прав на землю можна вважати самостійним інститутом земельного права України.

7. Розмежуйте земельний сервітут та емфітевзис; земельний сервітут та суперфіцій.

На відміну від сервітутів, які в переважній більшості встановлюються на безплатній основі, емфітевзис надає однакову вигодувід використання земельної ділянки обом сторонам: власник одержує відповідну плату, а землекористувач — доходи від використання цієї ділянки; істотною відмінністю між сервітутом й емфітевзисом є те,що сервітут — це право обмеженого користування чужою земельною ділянкою однією чи кількома особами. Емфітевзис — право користування чужою земельною ділянкою в повному обсязі без будь-яких обмежень, але в межах прав, визначених договором.

Право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за низкою якісних характеристик наближається до сільських земельних сервітутів. Водночас між ними існують істотні відмінності. Земельний сервітут — це право користування чужою земельною ділянкою в обмеженому обсязі. Право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (емфітевзис) — це право користування чужою земельною ділянкою для виробництва сільськогосподарської продукції в повному обсязі.Суб'єктом земельного сервітуту може бути власник пануючої земельної ділянки, суб'єктом емфітевзису — будь-яка особа. Земельні сервітути можуть бути платними і безплатними. Емфітевзис — це право, яке завжди надається за певну плату.

Не слід ототожнювати суперфіцій і сервітут, оскільки вони із самого початку, з часів римського права, орієнтовані на досягнення різних цілей. основні відмінності земельного сервітуту від суперфіція. Метою встановлення сервітуту, у тому числі земельного, є задоволення потреб іншої особи, а не власника нерухомого майна. Умова встановлення сервітуту – неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, встановлення сервітуту, на відміну від суперфіція, може бути витребуване третьою особою у власника. Право на встановлення сервітуту може бути визнане в судовому порядку, чого не скажеш про суперфіцій. Встановлення суперфіція не може відбутися на основі судового рішення, адже це право ґрунтоване виключно на добровільному рішенні власника земельної ділянки. Сервітут пов’язаний із особою, на користь якої він встановлений, отже, не може бути відчужений третім особам. Що стосується суперфіція, він пов’язаний не з певною особою, а з певним об’єктом, що дозволяє передавати (відчужувати) його будь-якій третій особі. Сервітут і суперфіцій відрізняються також зацікавленістю суб’єктів у земельній ділянці. Зацікавленість суперфіціарія у земельній ділянці, що використовується, може полягати в можливості її викупу або продажу збудованого об’єкта власнику землі по завершенні дії договору суперфіція. Інколи сервітут використовують в якості альтернативи суперфіцію. Неважко здогадатися, що в цих випадках суперфіцій не може бути використаний у зв’язку із певними обставинами, наприклад: 1) власник не погоджується на надання права забудівлі своєї земельної ділянки; 2) забудівля чужої земельної ділянки навряд чи можлива у зв’язку з існуванням у її межах охоронних зон або спеціального природоохоронного режиму здійснення господарської діяльності; 3) забудівля чужої земельної ділянки необхідна для реалізації законних прав третьої особи, зокрема права власності на сусідню земельну ділянку. Це може стосуватися будівництва доріг, інженерних споруд і комунікацій. Оскільки суперфіцій не може бути встановлений за рішенням суду, у разі існування вищевказаних обставин власник сусідньої земельної ділянки може звернутися до суду з вимогою встановити земельний сервітут. При цьому власнику такої ділянки необхідно буде довести неможливість реалізації своїх прав, зокрема права власності на земельну ділянку, в інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту. З одного боку, для реалізації права забудівлі чужої земельної ділянки передбачене окреме речове право на чужу річ – суперфіцій, з іншого – перелік видів сервітуту у ст. 404 ЦКУ не є вичерпним. Тому в суді необхідно довести, що без забудівлі саме цієї чужої ділянки права позивача не можуть бути реалізовані. З