- •Соціальна роль - це:
- •До факторів віктимізації належать:
- •Основними характеристиками соціальної ролі є:
- •Соціальна група – це:
- •Основними стилями лідерства та керівництва прийнято вважати:
- •До основних управлінських функцій керівника належать:
- •До основних соціально-психологічних методів дослідження міжособистісних стосунків у групі відносять:
- •Соціальна перцепція характеризується:
- •За складом учасників спілкування буває:
- •За мірою опосередкованості спілкування буває:
- •Адиктивна поведінка має вираз в:
- •Атракція – це:
- •Гендерними відмінностями вважають:
- •Ідентифікація – це:
- •Конформність – це:
- •Психологічна сумісність – це ефект взаємодії в групі, що полягає в такому поєднанні людей, яке:
- •Соціальна стратифікація – це:
- •Соціальна установка – це:
- •Емпатія – це:
- •Каузальна атрибуція – це:
- •Диспозиція в соціальній психології розглядається як:
- •Маргінальна особистість – це:
- •Соціогенез, як соціально-психологічне поняття, розкриває:
- •Рефлексія – це:
- •Основними розділами соціальної психології є:
- •Комунікація – це:
- •Соціальні закономірності реалізуються:
- •Провідними ідеями теорії психології народів є:
- •Публічний ефект – це:
- •У сучасній соціальній психології виділені такі методологічні рівні:
- •Вибіркою дослідження в соціальній психології прийнято називати:
- •Табу – це:
- •Звичаї – це:
- •Традиції – це:
- •Мораль – це:
- •Манера – це:
- •Звичка – це:
- •Етикет – це:
- •Виділяють такі позиції комунікатора в умовах комунікативного процесу:
- •Співробітництво як стратегія взаємодії – це:
- •Суперництво як стратегія взаємодії – це:
- •Компроміс як стратегія взаємодії – це:
- •Пристосування як стратегія взаємодії – це:
- •Уникнення як стратегія взаємодії – це:
- •Комунікативний бар’єр – це:
Виділяють такі позиції комунікатора в умовах комунікативного процесу:
А) співпереживання, співчуття, співучасть;
Б) позитивна, негативна, амбівалентна;
В) відкрита, відчужена, закрита;
Г) уникнення, пристосування, компроміс;
Д) конкуренція, співробітництво, емпатія.
Інститутами соціалізації прийнято вважати:
А) групи, що задають систему зовнішньої регуляції поведінки індивіда;
Б) групи людей, що мають надзвичайне впливове значення для окремого представника етнічної групи;
В) групи людей, що мають надзвичайне впливове значення для окремого представника релігійної групи;
Г) групи людей, що мають моральний вплив на окремого представника політичної групи;
Д) соціальні утворення або установи, в межах яких відбувається становлення та професійний розвиток особистості.
Основними інститутами соціалізації прийнято вважати:
А) групу ровесників, політичну партію, соціальний прошарок;
Б) школа, дитячий садок, вищий навчальний заклад;
В) сім’я, освітні установи, виробнича (професійна) група;
Г) сім’я, школа, коло спілкування;
Д) громадськість, соціальна група, освітні установи.
Основними характеристиками соціального розвитку є:
А) незворотність, спрямованість, закономірність;
Б) латентність, стрибкоподібність, кризовість;
В) планомірність, цілеспрямованість, систематичність;
Г) послідовність, науковість, активність;
Д) суперечливість, необхідність, динамічність.
В сучасній соціальній психології виділені моделі соціального розвитку:
А) мобілізуюча, стимулююча, сугестивна;
Б) абсолютна, психологічна, соціальна;
В) онтогенетична, соціогенетична, філогенетична;
Г) гетерохронна, кризова, еволюційна;
Д) психогенетична, біогенетична, соціогенетична.
Харизма, як соціально-психологічне поняття, це - :
А) якість особистості, що сприяє впливу на людей без примусу з метою спрямовування їх вчинків та думок;
Б) якість особистості, завдяки якій вона без перешкод впливає на групу людей;
В) виключна обдарованість людини, завдяки якій справляється особливе враження на оточуючих її людей;
Г) творча риса характеру, яка передається шляхом навіювання іншим людям;
Д) властивість особистості мати вражаючий ефект в умовах передачі соціальної інформації.
Співробітництво як стратегія взаємодії – це:
А) прагнення людини досягти задоволення своїх інтересів за рахунок інших;
Б) взаємодія між партнерами, що дає змогу альтернативно задовольнити інтереси обох сторін;
В) наміри суб’єктів взаємодії реалізовувати свої інтереси з врахуванням інтересів протилежних сторін;
Г) поступлення власними інтересами заради інтересів іншої людини;
Д) відсутність прагнень до задоволення інтересів іншої людини і відсутність тенденцій до досягнень власних цілей.
Суперництво як стратегія взаємодії – це:
А) прагнення людини досягти задоволення своїх інтересів за рахунок інших;
Б) взаємодія між партнерами, що дає змогу альтернативно задовольнити інтереси обох сторін;
В) наміри суб’єктів взаємодії реалізовувати свої інтереси з врахуванням інтересів протилежних сторін;
Г) поступлення власними інтересами заради інтересів іншої людини;
Д) відсутність прагнень до задоволення інтересів іншої людини і відсутність тенденцій до досягнень власних цілей.