СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

1. Соціальна психологія – це наука про:

А) внутрішні (психологічні) та зовнішні (соціальні) причини, механізми та закономірності соціальної поведінки людей у групах та інших спільностях;

Б) конкретні механізми взаємозв’язку соціального та психічного;

В) поведінкові аспекти соціальної взаємодії індивідів;

Г) закономірності функціонування соціальної психіки;

Д) взаємодії психічного та соціального у людини та вищих тварин.

2. Метою соціальної психології є:

А) оцінка себе та інших у взаємодіях;

Б) вивчення закономірностей функціонування особистості в суспільстві;

В) вивчення конструктивних та видимих зв’язків між людьми в соціумі;

Г) вивчення взаємозалежностей між поведінкою та життєдіяльністю людей в соціальному оточенні;

Д) встановлення наукових закономірностей поведінки людини і тварин в групах.

3. Соціальна психологія як самостійна наука виділилася у:

А) кінці 20 століття із загальної психології;

Б) в кінці 19 століття з появою робіт У.Мак-Дуггала і Е Росса;

В) на початку 19 століття із теорії біхевіоризму;

Г) в кінці 19 століття на основі теорії Е.Дюркгейма;

Д) в середині 20 століття шляхом введення поняття “атитюди” У.Томасом, Ф.Знанецьким.

4. Головним завданням соціальної психології як практичної науки, є:

А) виділення психологічних характеристик соціальних груп;

Б) створення різноманітних типологій людей за соціальним статусом;

В) вивчення функціонування психіки в соціумі;

Г) вивчення закономірностей поведінки і діяльності людей, що зумовлені включенням їх у соціальні групи;

Д) вивчення і встановлення закономірностей соціального розвитку особистості, що зумовлені їх онтогенетичним становлення.

5. Сучасна соціальна психологія була започаткована такими концепціями:

А) психологія народів, психолія мас, теорія інстинктів поведінки;

Б) психологія народів, психологія особистості, психологія мас;

В) психологія поведінки, психологія свідомості, психологія груп;

Г) психологія розвитку, психологія народів, психологія мас;

Д) теорія інстинктів поведінки, теорія розвитку, психологія управління.

6. Соціальний контроль, як поняття соціальної психології, визначає:

А) зв’язок людини і суспільства, в якому вона живе та працює;

Б) власний контроль особистості над поведінкою і діяльністю в групі;

В) виховання особистості в певному соціальному середовищі;

Г) засвоєння з дитинства тих або інших шаблонів поведінки в соціумі;

Д) вплив суспільства на установки, уявлення, цінності, ідеали і поведінку людини.

7. Складовими соціального контролю прийнято вважати:

А) експектації, норми і санкції;

Б) норми, правила і санкції;

В) моральні устої, установки і експектації;

Г) установки, норми і звичаї;

Д) традиції, звичаї і правила.

8. Закон, як одна з форм соціального контролю, визначається:

А) силою впливу тих чи інших санкцій в залежності від зовнішніх обставин;

Б) способом регулювання життєдіяльності людини в суспільстві;

В) встановленням певного порядку в суспільстві стосовно життєдіяльності особистості в групі;

Г) сукупністю нормативних актів, наділених юридичною силою і які регулюють формальні відносини людей в державі;

Д) процесом формування внутрішніх структур психіки через засвоєння структур зовнішньої соціальної діяльності.

9. Соціальна роль - це:

А) закріплені правовими актами ролі з чітко сформованими правилами поведінки;

Б) очікування або приписування людиною собі прав або певного становища в суспільстві;

В) соціальна функція особистості, нормативно схвалений зразок поведінки кожного індивіда в суспільстві;

Г) становище та поведінка людини в системі групових взаємозв’язків;

Д) свобода людини, що залежить від рівня її розвитку, економічних та соціальних умов і

10. Соціалізація – це:

А) явище, завдяки якому людина вчиться ефективно функціонувати в близькому середовищі;

Б) процес виховання, навчання та розвитку особистості в суспільстві під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів;

В) формування родових властивостей людства і формування конкретного типу особистості;

Г) вплив сукупних явищ зовнішнього світу на розвиток та становлення особистості;

Д) багатогранний процес засвоєння людиною досвіду соціального життя, перетворення її з природної істоти в суспільну, з індивіда в особистість.

11. Стадіями розвитку особистості в процесі соціалізації прийнято вважати:

А) онтогенез, філогенез, виховання;

Б) адаптація, індивідуалізація, інтеграція;

В) навчання, виховання, праця;

Г) адаптація, пристосування, індивідуалізація;

Д) інтеграція, навчання, виховання.

12. Сфери становлення особистості в соціальній психології виділяють такі:

А) гра, навчання, праця;

Б) діяльність, виховання, праця;

В) діяльність, спілкування, самосвідомість;

Г) свідомість, самосвідомість, Я-концепція;

Д) діяльність, навчання, спілкування.

13. Основними механізмами соціалізації вважають:

А) наслідування, імітація, навіювання, ідентифікація;

Б) інтеграція, індивідуалізація, адаптація, переконання;

В) наслідування, виховання, навчання, звички;

Г)самооцінка, пристосування, переконання, спрямованість;

Д) свідомість, навіювання, переконання, вправи.

14. Соціальна фаcилітація – це:

А) вплив соціального оточення на вироблення правил та норм поведінки;

Б) підтримуючий і стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших;

В) взаємодія людей у спільній діяльності;

Г) соціальні стосунки, які дають підтримку і впевненість в особистісних труднощах;

Д) ефект творчого впливу особистості на власну побудову та контроль життєдіяльності.

15. Віктимологія, як складова сучасної соціальної психології, вивчає:

А) стосунки жертви і агресора в умовах спільного співіснування;

Б) особливості сімейного виховання та їх вплив на становлення успішності особистості;

В) реальні і потенціальні умови виникнення людських жертв в процесі несприятливої соціалізації;

Г) особливості соціального розвитку людини з фізичними та психічними відхиленнями;

Д) систему спеціальних принципів, цілей, форм, методів профілактики та корекції психічних відхилень в соціумі.

16. До факторів віктимізації належать:

А) вплив соціального контролю, екологічні катастрофи, зниження адаптації людей, психологічні стреси, соціальні негаразди;

Б) зниження адаптації людей, рівень освіти, затримка психічного розвитку, політичні течії, екологічні катастрофи;

В) війни, революції, землетруси, терористичні акти, зниження економічного рівня життя, уникнення звичаїв, традицій;

Г) недостатній рівень соціального виховання, втрата статусу, безробіття, самотність, вікові кризи, війни;

Д) соціальна дезадаптація, безробіття, екологічні катастрофи, політичні впливи, економічні зміни.