Я

Сдр (спеціальні права запозичення)

к показує історичний досвід, розвиток міжнародної економіки передбачає регулярне збіль­шення міжнародної валютної ліквідності. На початку 60-х років стало зрозумілим, що цю ліквідність не можна забезпечити лише золотом, яке купується-продається за офіційною ціною. У 1963 році в межах МВФ Комітету помічників Групи десяти під головуванням Роберта Рооса з Казначейства США та Групі з дослідження створення резервного інструменту під головуванням Ренато Оссола було доручено відпрацювати питання щодо природи та масштабів можливих потреб у резервах і додаткових кредитних коштах.

Результати діяльності Групи десяти були втілені у життя 29 вересня 1967 року на щорічній Генеральній Асамблеї МВФ у Ріо-де-Жанейро, де було прийнято угоду щодо створення механізму спеціальних прав запозичення (СДР).

Поправка до Статуту МВФ щодо введення СДР набрала чинності 28 липня 1969 року. Вона свідчила, що СДР створюються рішенням МВФ відповідно до процедури кваліфікованою більшістю у 85% за умов констатації глобальної потреби у резервних інструментах.

СДР призначені для регулювання сальдо платіжних балансів, поновлення офіційних резервів, розрахунків з МВФ і вимірювання вартості національних валют. Наявність у країни ліміту СДР дає їй право придбавати в його межах у інших країн в обмін на СДР конвертовану валюту для подальшого її використання на цілі, передбачені угодою про СДР.

Утримувати та використовувати СДР можуть:

• країни — члени МВФ, які висловили бажання стати учасниками системи СДР;

• МВФ;

• за рішенням ради управляючих МВФ країни, що не є членами МВФ;

• регіональні міжнародні банки;

• регіональні валютні та інші фонди;

• національні банки.

Розподіл випущених СДР здійснювався автоматично, пропорційно квоті країн у МВФ. На теперішній час більша частина їх припадає на розвинуті країни — 2/3—3/4; на країни, що розвиваються, — 1/4. Загальний обсяг випущених СДР нині не перевищує 21,4 млрд, з них трохи більше 20 млрд розподілено між країнами-членами, близько 0,8 млрд перебуває у розпорядженні МВФ і менше 60 тис. — в уповноважених держателів.

Випуск СДР здійснюється у вигляді кредитових записів на спеціальних рахунках у МВФ. Країна стає власником певної кількості СДР, не надаючи ніякого еквівалента у золоті чи валюті. Розподіл СДР між країнами не є формою кредитування, на них не поширюються принципи терміновості, повернення та платності. СДР використовуються лише на рівні урядів через центральні банки та міжнародні організації. Їх держателями не можуть бути приватні особи та банки.

Для забезпечення довіри до нових резервних засобів у Статуті МВФ було зафіксовано золотий вміст одиниці СДР. Він дорівнював 0,888671 г чистого золота, що відповідало тодішньому золотому вмісту долара США. Першого липня 1974 року було введено новий метод визначення вартості СДР — на основі стандартного набору валют — кошика валют. Співвідношення СДР і долара, а також СДР та інших валют почали визначати щоденно.

Перелік валют та їх питома вага у кошику СДР з часом змінювалися. Починаючи з 1981 року питома вага валют у валютному кошику СДР переглядається кожні п’ять років (табл. 1).

Таблиця 1

ПИТОМА ВАГА ВАЛЮТ У КОШИКУ СДР (%)

Валюта	з 1.01.74 р.	з 1.01.78 р.	з 1.01.81 р.	з 1.01.86 р.	з 1.01.91 р.	з 1.01.96 р.
Долар США	33,0	33,0	42,0	42,0	40,0	39,0
Марка ФРН	12,5	12,5	19,0	19,0	21,0	21,0
Японська єна	7,5	7,5	13,0	15,0	17,0	11,0
Французький франк	7,5	7,5	13,0	12,0	11,0	18,0
Англійський фунт стерлінгів	9,0	7,5	13,0	12,0	11,0	11,0
Італійська ліра	6,0	5,0	—	—	—	—
Голландський гульден	4,5	5,0	—	—	—	—
Канадський долар	6,0	5,0	—	—	—	—
Бельгійський франк	3,5	4,0	—	—	—	—
Реал Саудівської Аравії	—	3,0	—	—	—	—

Закінчення табл. 1

Валюта	з 1.01.74 р.	з 1.01.78 р.	з 1.01.81 р.	з 1.01.86 р.	з 1.01.91 р.	з 1.01.96 р.
Шведська крона	2,5	2,0	—	—	—	—
Іранський реал	—	2,0	—	—	—	—
Австралійський долар	1,5	1,5	—	—	—	—
Датська крона	1,5	-	—	—	—	—
Іспанська песета	1,5	1,5	—	—	—	—
Норвезька крона	1,5	1,5	—	—	—	—
Австрійський шилінг	1,0	1,5	—	—	—	—
Ранд ЮАР	1,0	—	—	—	—	—
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

Починаючи з 1981 року кожні п’ять років переглядаються валютні компоненти складових кошика СДР, тобто величини, що показують, яка кількість одиниць валют, що формують валютний кошик, міститься в одній міжнародній розрахунковій грошовій одиниці (у даному випадку — в 1 СДР) (табл. 2).

Таблиця 2

ВАЛЮТНІ КОМПОНЕНТИ У ВАЛЮТНОМУ КОШИКУ СДР

Валюта	з 1.01.81 р.	з 1.01.86 р.	з 1.01.91 р.	з 1.01.96 р.
Долар США	0,54	0,452	0,573	0,5821
Марка ФРН	0,46	0,527	0,453	0,2280
Французький франк	0,74	1,020	0,800	0,1239
Японська єна	34,0	33,5	31,8	27,200
Фунт стерлінгів	0,071	0,0893	0,0812	0,1050