- •Безпека життєдіяльності
- •Розділ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності Тема 1.1. Безпека життєдіяльності як категорія
- •Історія виникнення питань пов’язаних з проблемою безпеки життєдіяльності людини.
- •2. Наукові засади безпеки життєдіяльності
- •4, 5. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності
- •7. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів
- •Джерела небезпек, небезпечні ситуації та вражаючі фактори
- •Тема 1.2. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності
- •1. Системно-структурний підхід та системний аналіз — методологічна основа безпеки життєдіяльності
- •2. Система «людина-життєве середовище» та її компоненти
- •3. Рівні системи «людина - життєве середовище»
- •Тема 1.3. Ризик як оцінка небезпеки
- •1. Загальна оцінка та характеристика небезпек
- •Стан травматизму в Україні у 1997 – 1998 роках
- •2. Оцінка ризику небезпеки
- •Категорія серйозності небезпек
- •Рівні ймовірності небезпеки
- •Матриця оцінки ризику
- •3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
- •4. Управління ризиком
- •5. Якісний аналіз небезпек
- •Розділ 2. Людина як елемент системи «Людина – життєве середовище» Тема 2.1. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт
- •1. Визначення основних понять: «життя», «діяльність», «людина», «праця».
- •2. Людина та її біологічні та соціальні ознаки
- •3. Діяльність людини
- •Тема 2.2. Середовище життєдіяльності людини
- •Характеристика середовища життєдіяльності людини.
- •Природне середовище
- •Техносфера
- •4. Ноосфера
- •5. Соціально-політичне середовище
- •Тема 2.3. Фізіологічні особливості організму людини
- •Організм людини як сукупність тілесних і фізіологічних систем.
- •2. Будова і властивості аналізаторів
- •С труктура аналізатора
- •3. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності
- •4. Загальні уявлення про обмін речовин та енергію
- •Значення мікроелементів для організму людини
- •Тема 2.4. Психологічні особливості людини
- •Психіка людини та безпека життєдіяльності.
- •2. Значення нервової системи в життєдіяльності людини
- •3. Властивості людини
- •4. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
- •Розділ 3. Правові, нормативно-технічні та організаційні основи забезпечення безпеки життєдіяльності Тема 3.1. Правові основи безпеки життєдіяльності
- •1. Загальні принципи побудови законодавства з безпеки життєдіяльності
- •Тема 3.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності
- •1. Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності
- •2. Управління бжд на глобальному рівні
- •2.1. Програма дій «Порядок денний на XXI століття»
- •2.2. Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй
- •2.3. Кіотський протокол
- •3.Україна як суб'єкт міжнародних правовідносин у сфері бжд
Тема 1.3. Ризик як оцінка небезпеки
План
1. Загальна оцінка та характеристика небезпек.
2. Оцінка ризику небезпеки.
3. Концепція прийнятого ризику.
4. Управління ризиком.
Самостійна робота:
Загальна оцінка та характеристика небезпек
Практичне заняття:
Ризик та його розрахунок
1. Загальна оцінка та характеристика небезпек
Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Квантифікація небезпеки, або кількісна оцінка збитків, заподіяних нею, залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.
З метою уніфікації будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.
Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.
Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:
R = n / N
Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.
Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних за 1998 р. в Україні загинула у побутовій сфері 68 271 людина. Наразитись на смертельну небезпеку в побуті практично міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто N = 50 100 000 осіб. Відтак, числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері 1998 р. становило:
R = 68 271 / 50 100 000 = 0,001362 = 1,362 * 103 = 1 362 * 106
З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, в побутовій сфері загинули 1998 р. 1 362 особи. В охороні праці для характеристики рівня травматизму використовується коефіцієнт частоти (Кч), який показує кількість травмованих чи загиблих на 1000 працюючих. Якщо його використати для наведеного прикладу, то можна сказати, що коефіцієнт частоти смертельного побутового травматизму в Україні 1998 р. становив 1,362.
Табл. 1.2 містить статистичні дані про загальну кількість населення України, чисельність працюючих, кількість загиблих та травмованих на виробництві і в побуті у 1997-1998 роках.
Таблиця 1.2