- •Безпека життєдіяльності
- •Розділ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності Тема 1.1. Безпека життєдіяльності як категорія
- •Історія виникнення питань пов’язаних з проблемою безпеки життєдіяльності людини.
- •2. Наукові засади безпеки життєдіяльності
- •4, 5. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності
- •7. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів
- •Джерела небезпек, небезпечні ситуації та вражаючі фактори
- •Тема 1.2. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності
- •1. Системно-структурний підхід та системний аналіз — методологічна основа безпеки життєдіяльності
- •2. Система «людина-життєве середовище» та її компоненти
- •3. Рівні системи «людина - життєве середовище»
- •Тема 1.3. Ризик як оцінка небезпеки
- •1. Загальна оцінка та характеристика небезпек
- •Стан травматизму в Україні у 1997 – 1998 роках
- •2. Оцінка ризику небезпеки
- •Категорія серйозності небезпек
- •Рівні ймовірності небезпеки
- •Матриця оцінки ризику
- •3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
- •4. Управління ризиком
- •5. Якісний аналіз небезпек
- •Розділ 2. Людина як елемент системи «Людина – життєве середовище» Тема 2.1. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт
- •1. Визначення основних понять: «життя», «діяльність», «людина», «праця».
- •2. Людина та її біологічні та соціальні ознаки
- •3. Діяльність людини
- •Тема 2.2. Середовище життєдіяльності людини
- •Характеристика середовища життєдіяльності людини.
- •Природне середовище
- •Техносфера
- •4. Ноосфера
- •5. Соціально-політичне середовище
- •Тема 2.3. Фізіологічні особливості організму людини
- •Організм людини як сукупність тілесних і фізіологічних систем.
- •2. Будова і властивості аналізаторів
- •С труктура аналізатора
- •3. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності
- •4. Загальні уявлення про обмін речовин та енергію
- •Значення мікроелементів для організму людини
- •Тема 2.4. Психологічні особливості людини
- •Психіка людини та безпека життєдіяльності.
- •2. Значення нервової системи в життєдіяльності людини
- •3. Властивості людини
- •4. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
- •Розділ 3. Правові, нормативно-технічні та організаційні основи забезпечення безпеки життєдіяльності Тема 3.1. Правові основи безпеки життєдіяльності
- •1. Загальні принципи побудови законодавства з безпеки життєдіяльності
- •Тема 3.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності
- •1. Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності
- •2. Управління бжд на глобальному рівні
- •2.1. Програма дій «Порядок денний на XXI століття»
- •2.2. Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй
- •2.3. Кіотський протокол
- •3.Україна як суб'єкт міжнародних правовідносин у сфері бжд
3.Україна як суб'єкт міжнародних правовідносин у сфері бжд
Україна є членом світового товариства і тому бере участь у багатьох договорах, програмах, угодах, які приймаються як на багатосторонній, так і на двосторонній основі і підписуються з боку України відповідними уповноваженими на це органами. Підписаний документ набуває чинності в країні після ратифікації його Верховною Радою шляхом прийняття відповідного закону і підписання останнього Президентом України.
Україна підписала Програму дій «Порядок денний на XXI століття» на конференції в 1992 р. У 1997 р. на конференції «Ріо+5» наша країна підтвердила прагнення йти шляхом сталого розвитку. Того ж року в Україні на державному рівні було створено Національну комісію сталого розвитку, яку очолює Перший віце-прем'єр-міністр уряду України (за посадою).
Група фахівців у 2000 році підготувала проект Концепції сталого розвитку України, який восени того ж року було обговорено на громадських слуханнях у Києві і Львові, і схвалено на засіданні Національної комісії сталого розвитку в грудні 2000 р.
Концепцію сталого розвитку України розроблено як рамковий документ для підготовки відповідних законодавчих актів і покладено в основу розробки Стратегії сталого розвитку України.
Згідно з Концепцією «сталий розвиток в Україні — це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь. Сталий розвиток розглядається як такий, що не тільки породжує і сприяє економічному зростанню держави, а й справедливо розподіляє його результати, відновлює довкілля та сприяє подоланню бідності».
Національні особливості переходу України на шлях сталого розвитку пов'язані з першочерговим розв'язанням проблем, які є характерними як для України, так і для інших країн з перехідною економікою. Концепція сталого розвитку України визначає, що при переході країни на шлях сталого розвитку мають бути вирішені такі завдання:
сприяння становленню громадянського суспільства;
подолання бідності;
відхід від таких процесів розвитку суспільства, які призводять до його деградації;
створення цілісної системи законодавства у сфері сталого розвитку;
введення дієвого економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності;
вдосконалення процедур доступу до інформації з питань навколишнього середовища та здоров'я.
Для сприйняття і впровадження принципів сталого розвитку в реальне життя громадян України необхідними умовами передусім є:
розуміння необхідності впровадження принципів сталості;
партнерство між гілками влади на місцевому, регіональному та державному рівні;
партнерство між владою, громадянами і громадськими об'єднаннями, приватним сектором;
наявність громадянського суспільства;
доступ громадськості до обговорення та прийняття рішень, консенсус при прийнятті рішень.
Концепція сталого розвитку України покладена в основу розробки Стратегії сталого розвитку України. Стратегія сталого розвитку України має дати механізми узгодження економічної, соціальної та екологічної складових збалансованого розвитку суспільства в країні, систематизувати план дій і терміни виконання конкретних етапів.