2.3. Кіотський протокол

Однією з найболючіших сучасних проблем, що стоять перед людством, є забруднення атмосфери так званими парниковими газами, яке веде до негативних змін клімату всієї планети. Вперше домовленість про те, що розвинуті країни світу повинні спільними зусиллями підтримувати концентрацію парникових газів в атмосфері на відносно безпечному рівні, було досягнуто у 1992 р., коли було прийнято рамкову Конвенцію ООН про зміну клімату. (Рамкова — означає така, що визначає лише загальні принципи і не встановлює конкретних вимог чи відповідальності). Конвенцію підписали понад 190 країн.

У розвиток Конвенції про зміну клімату у 1997 р. в м. Кіото (Японія) було прийнято Кіотський протокол — угоду, згідно з якою країни, що її підписали, зобов'язуються у 2008—2012 роках знизити обсяги викидів шести основних парникових газів на 5% в порівнянно з рівнем 1990 року.Такими газами згідно з протоколом є діоксид вуглецю (С0₂), метан (СН₄), окис азоту (N₂О), гідрофтор-вуглецеві сполуки (ГФВС), перфторвуглецеві сполуки (ПФВС), гексафторид сірки SF₆). США пообіцяли зменшити обсяг викидів на 7%, Японія і Канада — на 6%, країни ЄС — на 8%.

Кіотський протокол прийнято вважати першим міжнародним документом, в якому для вирішення глобальної екологічної проблеми використовується ринковий механізм. Згідно з протоколом країни-учасники протоколу можуть «брати участь у прямій комерційній переуступці своїх прав на викиди для цілей виконання своїх зобов'язань». Отже, країни-учасники протоколу мають можливість міжнародного обміну: квоти, що встановлені цим протоколом на викиди парникових газів, в обмін на компенсацію витрат зі зниження викидів. По суті — це взаємовигідна торгівля повітрям.

За умовами Кіотського протоколу він має вступати в силу на дев'яностий день після того, як його ратифікують не менше, ніж 50% країн, що підписали його, причому ці країни повинні бути джерелом не менше, ніж 55% обсягу викидів промислових газів (у перерахунку на діоксид вуглецю) у 1990 році. За станом на кінець 2004 року переважна більшість країн, що підписали Кіотський протокол, ратифікували його. Серед цих країн Японія, Канада, країни ЄС. Україна ратифікувала протокол 4 лютого 2004 року. Затримка зі вступом Кіотського протоколу в силу визначалась тим, що його до початку 2005 р. не ратифіковували США, на частку яких припадає 36% викидів, та Росія (17% викидів). Лише після ратифікації Кіотського протоколу Росією в лютому 2005 року він набув сили.

Згідно з заявами представників Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства Україна може отримувати до 30 млн. доларів щорічно за рахунок того, що надасть свої квоти на викиди парникових газів іншим країнам. Зацікавленість у придбанні цих квот висловлюють західноєвропейські країни, передусім Данія та Голландія. Занепокоєність у цьому питанні викликається тим, що рівень викидів парникових газів у нашій країні зменшився порівняно з 1990 роком здебільшого за рахунок зменшення виробництва. Отже, поступившись своїми квотами іншим країнам, нашим виробникам, насамперед теплоенергетичним підприємствам, доведеться серйозно замислитись над питанням збільшення виробництв.