Тема 3.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності

План

1.Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності.

2.Управління БЖД на глобальному рівні.

3.Україна як суб'єкт міжнародних правовідносин у сфері БЖД

4.Організаційна структура управління безпекою життєдіяльності.

5.Система державних органів управління та нагляду за безпекою життєдіяльності, принципи їх побудови.

6.Регіональна система управління безпекою життєдіяльності.

1. Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності

У зв'язку з необмеженою кількістю чинників, що впливають на безпеку життєдіяльності людини, зміною їх чисельності та сили впливу, обмеженістю людських знань, можливостей систем захисту людей досягнення абсолютної безпеки є нереальним завданням. Стратегічним вирішенням цієї проблеми має бути система управління безпекою життєдіяльності, складовою якої є якість життя людини та принцип прийнятного ризику.

Управління — це одна з функцій будь-якої організованої системи, що забезпечує збереження її зумовленої структури, підтримання режиму діяльності, реалізацію її програм та цілей. Розрізняють стихійне і свідоме управління. Під стихійним управлінням розуміють таке управління, яке відбувається без усвідомленого втручання людини. Свідоме управління здійснює людина, колектив або ж уповноважені інститути та організації.

Найбільш показовим прикладом стихійного управління можуть бути окремі регіони дикої природи, в життя яких не втручалася людина. Розвиток у них відбувається згідно з природними законами боротьби за існування та природним відбором, які й визначають характер розвитку території, що є об'єктом стихійного біологічного управління. Іншими прикладами стихійного управління можуть бути ринкові відносини в епоху становлення ринкової капіталістичної системи, поведінка натовпу під час стихійних потрясінь, заворушень, масовій втечі від несподіваної небезпеки тощо.

Управління технічними системами, навпаки і як правило, є прикладом свідомого управління певним об'єктом людиною, яка виступає в цьому разі як суб'єкт управління. Свідомим управлінням також є управління технологічними процесами та діяльністю колективів людей на виробництві, в освіті, охороні здоров'я, сфері послуг, армії тощо.

Соціальне управління, тобто вплив на суспільство з метою його впорядкування, удосконалення й розвитку є сукупністю свідомого управління, яке здійснюють громадські організації та інститути (органи місцевого управління, держава, міжнародні організації тощо), та стихійного, яке відбувається завдяки діям окремих або об’єднаних у натовп людей, певних громадських та політичних угрупувань, ринкових відносин тощо.

При свідомому управлінні утворюється система управління, яка становить собою сукупність суб’єкта управління та об’єкта управління, що знаходяться в певному середовищі та інформативно пов’язані між собою - від суб’єкта управління до об’єкта спрямовані функції управління, а від об’єкта управління до суб’єкта - зворотній зв'язок.

Управління завжди здійснюється заради досягнення певної мети.

Суб'єкт управління має два органи — орган управління та виконавчий орган.

Створення системи управління здійснюється шляхом послідовного визначення мети й об'єкта управління, функцій і методів управління, завдань і заходів щодо досягнення мети, побудови організаційної структури управління.

Метою управління безпекою життєдіяльності в загальному випадку можна вважати створення таких обставин, за яких будь-який вид діяльності в системі «людина — життєве середовище» стає безпечним або ризик виникнення небезпеки зводиться до прийнятного рівня.

Об'єктом управління безпекою життєдіяльності є діяльність міжнародних інституцій, органів державного, регіонального і місцевого управління, керівників різного рівня, окремих людей тощо спрямована на досягнення поставленої мети.

Таким чином, система управління безпекою життєдіяльності (СУВЖЕ) — це сукупність суб'єкта та об'єкта управління, підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою забезпечення здорових, безпечних умов життя і діяльності як суспільства, так і кожної окремої людини.

Функціями в СУБЖД є:

• прогнозування і планування;

• організація та координація;

• облік, аналіз та оцінка показників;

• контроль;

• фінансування і стимулювання.

Функція прогнозування та планування, в основі якої лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління безпекою життєдіяльності. При цьому застосовується системна методологія, що базується на теорії систем, теорії ризику (ризик-орієнтованому підході), імовірнісному аналізі безпеки, логічному аналізі тощо. Планування передбачає розробку, затвердження або прийняття та реалізацію відповідних програм, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Функція організації та координації передбачає формування органів управління безпекою життєдіяльності, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії органів, структур, служб та осіб, що беруть участь у процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень.

Облік, аналіз та оцінка показників спрямовані (відповідно до отриманої інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень. Суть цієї функції полягає у системному обліку показників стану того параметра, який поставлено за мету діяльності системи управління (рівень життя, захворюваності, травматизму, стану середовища тощо), в аналізі отриманих даних та узагальненні причин невиконання запланованих заходів.

Контроль забезпечує дійове управління системою. Система управління може надійно функціонувати лише при наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан об'єкта управління. У СУБЖД контролю підлягають виконання рішень, прийнятих суб'єктом управління, виконання заходів, передбачених відповідною програмою, виконання відповідними структурами, службами, посадовими особами і виконавцями своїх обов'язків, використання коштів, що виділяються на виконання програми.

Фінансування та стимулювання передбачає створення відповідних фондів на реалізацію запланованої програми, моральні та матеріальні заохочення. Ця функція передбачає також і покарання за невиконання покладених на виконавців зобов'язань, хоча в умовах реалізації програм культури безпеки каральні заходи відходять на задній план, а пріоритетного значення набувають співробітництво, реальна участь в управлінні всіх виконавців, коли зникає протиріччя між інтересами виробництва і безперервним підвищенням безпеки.

Система «людина — життєве середовище» є багаторівневою системою, найнижчий рівень якої — це система з однією особою, а найвищий — глобальний. Управління безпекою життєдіяльності здійснюється на кожному з рівнів системи.