- •Безпека життєдіяльності
- •Розділ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності Тема 1.1. Безпека життєдіяльності як категорія
- •Історія виникнення питань пов’язаних з проблемою безпеки життєдіяльності людини.
- •2. Наукові засади безпеки життєдіяльності
- •4, 5. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності
- •7. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів
- •Джерела небезпек, небезпечні ситуації та вражаючі фактори
- •Тема 1.2. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності
- •1. Системно-структурний підхід та системний аналіз — методологічна основа безпеки життєдіяльності
- •2. Система «людина-життєве середовище» та її компоненти
- •3. Рівні системи «людина - життєве середовище»
- •Тема 1.3. Ризик як оцінка небезпеки
- •1. Загальна оцінка та характеристика небезпек
- •Стан травматизму в Україні у 1997 – 1998 роках
- •2. Оцінка ризику небезпеки
- •Категорія серйозності небезпек
- •Рівні ймовірності небезпеки
- •Матриця оцінки ризику
- •3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
- •4. Управління ризиком
- •5. Якісний аналіз небезпек
- •Розділ 2. Людина як елемент системи «Людина – життєве середовище» Тема 2.1. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт
- •1. Визначення основних понять: «життя», «діяльність», «людина», «праця».
- •2. Людина та її біологічні та соціальні ознаки
- •3. Діяльність людини
- •Тема 2.2. Середовище життєдіяльності людини
- •Характеристика середовища життєдіяльності людини.
- •Природне середовище
- •Техносфера
- •4. Ноосфера
- •5. Соціально-політичне середовище
- •Тема 2.3. Фізіологічні особливості організму людини
- •Організм людини як сукупність тілесних і фізіологічних систем.
- •2. Будова і властивості аналізаторів
- •С труктура аналізатора
- •3. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності
- •4. Загальні уявлення про обмін речовин та енергію
- •Значення мікроелементів для організму людини
- •Тема 2.4. Психологічні особливості людини
- •Психіка людини та безпека життєдіяльності.
- •2. Значення нервової системи в життєдіяльності людини
- •3. Властивості людини
- •4. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
- •Розділ 3. Правові, нормативно-технічні та організаційні основи забезпечення безпеки життєдіяльності Тема 3.1. Правові основи безпеки життєдіяльності
- •1. Загальні принципи побудови законодавства з безпеки життєдіяльності
- •Тема 3.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності
- •1. Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності
- •2. Управління бжд на глобальному рівні
- •2.1. Програма дій «Порядок денний на XXI століття»
- •2.2. Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй
- •2.3. Кіотський протокол
- •3.Україна як суб'єкт міжнародних правовідносин у сфері бжд
Техносфера
Людина давно живе не в «природі», а мешкає в середовищі, антропогенно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему «людина — довкілля».
Довкілля — навколишнє середовище людини, зумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на людину, її здоров'я і життя.
З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері, почалася трагедія біосфери. На шлях, який посилює конфронтацію з біосферою, предки сучасної людини ступили близько 1,5—3 млн років тому, коли підпорядковуючись командам свого розумового апарату — головного мозку, який потребував все більшої кількості енергії для задоволення своїх потреб, вперше запалили вогнище в надрах Африки і Північної Якутії (у селищі Дирин-Юрях). З того моменту шляхи людини і біосфери остаточно розійшлися, почалося їх протистояння, наслідком якого може стати колапс біосфери або зникнення людини.
Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті, автоматично і неминуче відтіснило інших мешканців природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи останню вже не ноосферою Вернадського, а техносферою, або біотехносферою.
Техносфера — це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.
Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до зростання комунікабельності, до забезпечення захисту від природних негативних впливів. Усе це позитивно вплинуло на умови життя і в сукупності з іншими факторами (наприклад, поліпшення медичного обслуговування) на тривалість життя людей.
Середня тривалість життя людей становила:
мідний, бронзовий, залізний віки – 30 років;
до початку ХІХ століття – 35-40 років;
наприкінці ХХ століття – 60-63 років.
Але створення руками і розумом людини техносфери, призначеної максимально задовольняти її потреби в комфорті і безпеці, далеко не виправдувала надії людей. Нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.
У глобальній екосистемі, біосфері, яка є єдиним цілим, ніщо не може бути виграно або втрачено, не може бути об'єктом загального поліпшення. Усе, що добуто з неї Людською працею, повинно бути повернене.
Оплати цього «векселя» неможливо уникнути, він може бути лише відстрочений.
Техносфера включає в себе регіони міста, промислової зони, виробничого і побутового середовищ. До нових, техносферних, належать умови проживання людини в містах і промислових центрах, виробничі, транспортні і побутові умови життєдіяльності.
Щоб жити, людина має забезпечити своє життя, насамперед матеріально.
Матеріальне виробництво — передусім це діяльність, спрямована на освоєння навколишнього природного середовища.
Воно включає в себе промисловість і сільськогосподарську діяльність. Матеріальне виробництво є основою суспільного розвитку, тому що саме воно задовольняє найрізноманітніші людські потреби. Провідну роль у системі матеріального виробництва відіграли:
аграрне виробництво, що домінувало в Європі практично до початк у XVIII ст.;
промислове виробництво, яке розпочалося з того моменту, коли пара й машина здійснили революцію в промисловості;
інформаційне виробництво — виробництво знань, що все більше перетворюється на визначальну форму праці. На третьому етапі виробництво ідей, знань, інформації виходить на перший план.
Людство вступає в нову еру — інформаційну. Основним видом економічної діяльності стає виробництво, збереження і розповсюдження інформації.
