5.4. Трудове законодавство України та стан сфери праці в контексті свб

Слід відмітити, що трудове законодавство України представлене Кодексом законів про працю. На стадії розробки знаходяться Трудовий кодекс України.

Проведений аналіз гідної праці в Україні показав ряд суттєвих відхилень від нормативних значень та наявність проблем, що потребують вирішення на законодавчому, виконавчому та судовому рівні за участі профспілок і роботодавців. Так, ситуація на ринку праці в кризовий період значно погіршилася, працівниками було втрачено 900 тис. робочих місць, хоча рівень безробіття не перевищував соціально небезпечного порогу (8-9 %). Це пов’язано здебільшого з поглинанням вивільнених працівників тіньовим сектором економіки, що за цей період зріс на 10-15 %.

В Україні відслідковуються негативні тенденції на ринку праці: знижується рівень економічної активності населення, скорочується зайнятість у базових галузях економіки, зростає обсяг неформального сектору економіки з переважанням низькокваліфікованої праці та самозайнятих, відчувається нестача кваліфікованих працівників на підприємствах, відбувається зростання рівня прихованого безробіття. Разом з цим невідповідні фактичні розміри допомоги по безробіттю (менше 60 % прожиткового мінімуму) не забезпечують захищеності безробітних та їх сім’ї від бідності.

У складному становищі знаходяться і працюючі громадяни, яким державою встановлена мінімальна заробітна плата на рівні нижче прожиткового мінімуму. Маємо відмітити, що навіть рівень доходів у розмірі прожиткового мінімуму не захищає працівників від бідності, оскільки не сприяє розширеному відтворенню робочої сили. Норми Конвенції МОП щодо визначення мінімальної заробітної плати в обсязі, що здатний забезпечити мінімальний рівень життя працівників і їхніх сімей в Україні поки що не реалізуються, що сприяє збільшенню частки „працюючих бідняків”. Основною проблемою такого стану речей, окрім кризи, є глибоке протиріччя між працею і капіталом. Дослідження показали, що обсяги приросту на „капітал” вдвічі більшим, ніж на „працю”, що спричинило високу норму експлуатації робочої сили (240 %). За період кризи реальна заробітна плата знизилась на 9 %.

Аналіз тривалості робочого часу показує, що 13 % працюючих мають подовжений робочий день, а понад граничну тривалість (48 год. на тиждень) – 6 %, більша половина з них працює за наймом. Неповна зайнятість охоплює 10-12 % сукупної робочої сили, що пов’язано із скороченням виробництва та економічної діяльності підприємств у період кризи. Усунення цих проблем залежить від швидкості оздоровлення та підйому економіки, посилення державного контролю та профспілок за дотриманням трудового законодавства.

Аналіз соціального забезпечення і захищеності населення показує ряд проблем, які призводять до зубожіння і невідповідної якості життя осіб похилого віку, малозабезпечених та інвалідів. Обов’язкове соціальне страхування працівників від виробничих ризиків, хоча і відповідає світовим загальноприйнятим нормам, але потребує вдосконалення.

Соціологічні дослідження стану гідної праці в Україні також показують її кризовий стан за період 1992-2009 рр. Так, інтегральний індекс самопочуття населення України не досягає середнього рівня і темпи зростання його дуже повільні (від 34 балів у 1999 р. до 39,4 балів у 2008 р., при нормі 40 балів). Водночас поступово зростає частка тих, хто позитивно оцінює своє життя, особливо щодо питання можливості отримання бажаної роботи (19 % у 1999 р., 32 % – у 2008 р., а от у 2009 р. вистачає роботи лише 27 %).