Тема 2. Світовий туризм як соціально-економічне явище

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується визначенню сутності міжнародного туристичного бізнесу, розгляду цілей і завдань концепції розвитку міжнародного туризму, аналізу факторів розвитку світового туризму, дослідженню сучасного стану розвитку світового туризму.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

• розглянути сутність міжнародного туристичного бізнесу;

• вивчити мети й завдання концепції розвитку міжнародного туризму;

• проаналізувати фактори розвитку міжнародного туризму;

• досліджувати сучасний стан розвитку світового туризму.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

В умовах ринкової економіки науковці розглядають туризм як вид підприємницької (господарської) діяльності, що приносить прибуток та задовольняє специфічні потреби, пов’язані з викорис­танням вільного часу та з подорожами. У межах цього підходу туризм як вид господарської діяльності має назву "туристичний бізнес".

Головними критеріями щодо належності суб’єктів господарювання до туристичного бізнесу є:

• значення послуги, яку виробляє суб’єкт, або всього виробленого туристичного продукту для організації і реалізації подорожі;

• залежність продажів виробленого продукту від величини туристського попиту, причому на певний продукт може існувати (і, як правило, існує) попит місцевого населення;

• наявність туристських потреб, для задоволення яких призначений вироблений суб’єктом господарювання продукт;

• отримання прибутку суб’єктом від здійснення діяльності в сфері туризму.

Міжнародному туристичному бізнесу притаманні певні особливості розвитку:

1. надання міжнародних туристичних послуг є особливим видом діяльності, оскільки туристичні послуги як товар не є мобільними. Тому, міжнародний туризм представляє собою переміщення споживачів цих послуг, тобто туристів;

2. прибуток від міжнародного туризму можна розрахувати як різницю між надходженнями від туризму та міжнародними туристичними витратами;

3. туристична сфера є доволі прибутковою як для держави, так і для економічних суб’єктів на мікрорівні. Турбізнес є досить вигідним видом вкладання капіталу, що дає прямий і швидкий економічний ефект; туристичний бізнес є сферою економіки, яка потребує участі значної кількості робочої сили, що зумовлено, на наш погляд, специфікою процесу надання туристичної послуги;

4. витрати, які здійснюються іноземними туристами в країні перебування, мають потрійний вплив на економіку цієї країни, який проявляється в збільшенні прибутків туристичних фірм; підвищенні попиту з боку туристичного сектору економіки на товари і послуги постачальників; збільшенні особистих прибутків населення, прямо або побічно пов'язаного з туристичним бізнесом.

5. туризм як вид економічної діяльності є джерелом надходження валюти. Проте поряд з одержанням прибутку можливий і значний відплив валюти, оскільки країни, що розвиваються, змушені імпортувати значну кількість продуктів і товарів для туристів, а також необхідне устаткування для індустрії туризму;

6. туризм є дуже мінливою сферою економіки, що зазнає впливу багатьох чинників, основними серед яких є політична та економічна стабільність, наявність туристично-рекреаційного потенціалу, пропозиції туристичних компаній, рівень розвитку матеріально-технічної бази готельного господарства, сервісу та індустрії розваг, візовий режим, ціни, характер транспортних зв'язків, реклама, ризик, географічні, природні та кліматичні, культурні і релігійні характеристики країни.

Частка доходів, яку отримують від міжнародного туризму в різних галузях економіки складає:

• Основні види туристичної діяльності (100 – 50%): туристичні агентства, тур оператори, готелі та інші засоби розміщення, ресторани і підприємства харчування, транспортні компанії, організації дозвілля, курорти й санаторії, тематичні парки, об’єкти культури і відпочинку, спортивні клуби і споруди, туристичні асоціації, виробництво сувенірів, товари і обладнання для самодіяльного туризму, конференції, конгреси, виставки, ярмарки, аеропорти, страхування подорожей, глобальні системи бронювання і резервування, виробники і дистриб’ютори туристичної літератури, путівників і карт, пункти обміну валют.

• Допоміжні і супроводжувальні види діяльності ( 50-25%): залізничні станції, спортивні заходи і спортивні товари, електротовари, виробництво фотоапаратів і фототоварів, виробництво транспортних засобів, медичне обслуговування, оптова і роздрібна торгівля, юридичні компанії, інформаційні технології, рекламні агентства, видавнича діяльність.

• Допоміжні і супроводжувальні види діяльності ( менш 25%): морські та річкові порти, фармакологія і косметологія, легка промисловість, машинобудування, навчальні заклади, архітектура і будівництво, електрона інженерія, шоу – бізнес.

Мета концепції розвитку міжнародного туризму полягає у створенні сприятливого економічного, організаційно – правового середовища для подальшого розвитку міжнародного туризму, формування конкурентоспроможного на світовому туристичному ринку туристичного продукту на підставі використання геополітичного, природно – кліматичного та історико – культурного потенціалів країн, а також забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіонів за умов збереження екологічної рівноваги, духовної та історико – культурної спадщини.

Відповідно до вказаної мети потребують вирішення наступні завдання:

• підвищення іміджу держави на світовому туристичному ринку як конкурентоспроможної країни;

• забезпечення державою відповідних умов для виходу вітчизняних підприємств туристичної галузі на світовий ринок;

• забезпечення державного фінансування реконструкції та відновлення архітектурних та історико – культурних пам’яток;

• забезпечення підготовки кадрів туристичної галузі, яка б відповідала б міжнародному рівню обслуговування;

• створення єдиної інформаційно – маркетингової служби в сфері туристичного бізнесу;

• забезпечення будівництва нових, реконструкцію і модернізація діючих туристичних об’єктів відповідно міжнародним стандартам;

Можна відокремити наступні напрямки реалізації даної концепції в Україні:

1. Формування інформаційної стратегії в сфері туризму, основним напрямками якої є проведення масштабних PR – акцій.

2. Підвищення кваліфікації туристичних кадрів шляхом відкриття центри підвищення кваліфікації кадрів, зайнятих в туристичній сфері, при спеціалізованих вищих навчальних закладах з залученням провідних спеціалістів з інших країн.

3. Підтримка вітчизняного готельного господарства.

4. Сприятлива податкова політика.

5. Застосування мережі Інтернет – організації "об'єднання туристичних фірм", метою яких стане пропозиція і надання повного комплексу послуг у межах одного регіону закордонному споживачу. Спільний Інтернет - проект дозволити з меншими фінансовими і тимчасовими витратами здійснити вихід на глобальний ринок.

6. Поліпшення якості харчування.

7. Розвиток інфраструктури туризму.

8. Відповідне фінансове забезпечення, джерелами якого можуть виступити як держава, так і недержавні організації та приватний капітал.

9. Державою мають бути розроблені економічні інструменти та механізми впливу, які спонукатимуть до надання послуг, зокрема туристично-екскурсійних, малозабезпеченим верствам населення, насамперед дітям і молоді.

До факторів, які визначають характеристики, процеси, соціально – економічні і природно – ресурсні аспекти світового туризму. належать:

1. населення (расова, етнічна, національна, соціальна, статево вікова, сімейна, професійна й освітня структури, майнова диференціація, спосіб життя, ціннісні орієнтації, стан здоров’я, ступінь урбанізації, рівень духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту);

2. механізм управління соціально – економічними відносинами (панівні форми власності, типи регулювання туристичних процесів);

3. стан економіки (виробництво і споживання послуг, нагромадження капіталу, принципи функціонування елементів туристичної системи на макрорівні);

4. рекреаційні ресурси (регіональний розподіл, використання в туристичних цілях);

5. територіальні взаємодії (ринок туристичних послуг, міжрегіональні туристичні потоки, переміщення спеціалістів і капіталів, інформаційні процеси тощо);

6. науково – технічні досягнення (генерування нових технологій, їх відбір і тиражування);

7. природне середовище (грунт, рослинність, вода, атмосфера, тваринний світ, клімат, ландшафти);

8. регіональні особливості (економічне становище, рівень розвитку інфраструктури, історико – географічні риси тощо);

9. наявність певних засобів пересування (авіаперевезення, залізнична дорога, морські або річкові види транспорту, автобусні маршрути повітряні кулі тощо).

До основних груп факторів, що сприяють розвитку міжнародного туризму, варто віднести: природно-географічні; економічні; соціально-демографічні; політичні і технологічні фактори.

Природно-географічні фактори є визначальними у виборі туристами того чи іншого району для відвідування. До них відносять: історико-культурні, ландшафтні, лікувально-мінеральні, територіальні ресурси.

Головне місце серед економічних факторів займає рівень економічного розвитку країни.

Сьогодні домінуючими процесами, що сприяють розширенню міжнародного туризму є:

• активізація економічних зв'язків між державами на основі міжнародного поділу праці;

• розширення міжнародної торгівлі

• удосконалення транспортних засобів, як важливого фактора розвитку туризму;

• зміна стереотипу життя людини, на зміну статичному прийшов новий, динамічний стереотип життя;

• розширення соціального складу туристів, завдяки поліпшенню умов оплати праці, збільшенню тривалості оплачуваної відпустки;

• тенденція поділяти відпустку на дві частини, що дає можливість робити дві подорожі на протязі року - узимку і влітку;

• зниження вікового порогу для виходу на пенсію, що привело до появи туризму «третього віку»;

• підвищення культурного рівня, прагнення людей до пізнання, до ознайомлення з побутом, культурою й історією інших народів;

• розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, прагнення використовувати передовий досвід інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей через розширення наукових і ділових контактів.

Вираженням даних зв'язків є розвиток нових видів туристичних зв'язків - наукового і ділового туризму.

Соціально-демографічні фактори:

• темпи росту населення в цілому у світі й в окремих його регіонах;

• збільшення щільності населення веде до посилення міграційних процесів, однією з форм яких є туризм;

• постійно зростаючий взаємний інтерес народів у різних країнах, що мають єдину чи родинну мову, або зв'язаних спільністю історії і культури (етнічний туризм);

• підвищений попит на участь у спеціалізованих поїздках осіб однієї професії чи суспільної функції (спеціалізований туризм);

• усе більш зростаючий приплив у туризм молоді (підлітковий і юнацький туризм).

До політичної групи факторів, що активно сприяють розширенню міжнародних туристичних зв'язків варто віднести:

• внутрішньополітичну обстановку в країні, яка обумовлює високі темпи розвитку туризму країни;

• наявність міждержавних і міжурядових угод по співробітництву в сфері економіки, торгівлі, науково-технічних і культурних взаємозв'язків, туризму й обмінів.

Технологічні фактори:

• витрати на НДОКР із різних джерел;

• захист інтелектуальної власності;

• державна політика в області НТП;

• нові інформаційні продукти і технології.

На макрорівні, система інформаційних технологій інтегрує виробництво туристичних продуктів і їхній розподіл. На мікрорівні впровадження нових технологій дозволяє ефективніше управляти суб'єктом туристичного бізнесу. Упровадження комп'ютерного обслуговування клієнтів, дозволить значно заощаджувати час, зменшити число працівників, зайнятих обслуговуванням туристів, а значить істотно підвищити продуктивність праці.

Основні етапи становлення світового ринку туристичних послуг:

1. До першої половини ХVІІІ ст.- етап зародження туристичної діяльності;

2. Перша половина ХVІІІ ст.- середина ХІХ ст. -етап перетворення туризму на галузь господарства.

3. Середина ХІХ ст.-середина ХХ ст. - етап формування міжнародної туристичної індустрії.

Основні етапи розвитку світового ринку туристичних послуг:

1. 1950-60-ті роки- період бурного розвитку туризму;

2. 1970-80-ті роки- економічна криза у туристичній галузі;

3. з 1990-х років по теперішній час- період інтенсивного розвитку туризму в умовах глобалізації світової економіки.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ: