Тема 3. Міжнародне співробітництво в сфері туризму

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується вивченню сутності міжнародного співробітництва в сфері туризму, аналізу міждержавних угод про співробітництво, а також вивченню завдань, основних понять і форм міжнародного співробітництва.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

• вивчити сутність міжнародного співробітництва в сфері туризму;

• проаналізувати міждержавні угоди про співробітництво;

• визначити основні поняття й форми міжнародного співробітництва.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.

3.Письмове опитування (контрольна робота).

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Основни­ми завданнями співпраці в сфері міжнародного туризму є:

1. використання туристичних зв'язків для зміцнення взаєморозуміння і довіри між країнами;

2. використання туризму для розвитку взаємовигідних економічних, торговельних відносин;

3. створення на взаємній основі якнайсприятливіших умов для тури­стичного обміну, організація технічної співпраці шляхом обміну туристич­ною інформацією, запровадження загальних стандартів і технологій об­слуговування туристів, спрощення туристичних формальностей та ін.

Міжнародна співпраця в сфері туризму розвивається в двох формах:

1) співпраця на двосторонній основі;

2) співпраця на багатосторонній основі.

Двостороннє співробітництво в сфері туризму - погоджені двома країнами умови довгострокового співробітництва по розвитку туризму, скріплені особливими договорами - міждержавними угодами про співробітництво в сфері туризму. У таких угодах договірні сторони, визнаючи, що взаємодія у галузі туризму має важливе значення для економіки та культури обох країн, і є добрим засобом сприяння їхньому розвитку, а також взаєморозумінню і зміцненню відносин, підтверджують своє прагнення співпрацювати на засадах рівноправності та взаємної вигоди.

Конкретні заходи такої співпраці спрямовані на:

• широку підтримку діяльності й співпраці туристичних організацій обох країн;

• спрощення (по можливості) прикордонних, митних та інших тури­стичних формальностей;

• сприяння збільшенню обсягів туристичних поїздок (групових і ін­дивідуальних) між обома країнами;

• обмін туристичною інформацією;

• надання допомоги в підготовці професіональних кадрів для сфери туризму;

• координацію співпраці туристичних адміністрацій у межах ЮНВТО та інших міжнародних туристичних організацій;

• дозвіл на відкриття туристичних рекламно-інформаційних бюро на території іншої країни.

Контроль за виконанням таких угод, як правило, покладається на на­ціональні туристичні адміністрації, делегації яких регулярно зустріча­ються для підбиття підсумків та планування роботи на майбутнє.

Багатобічне співробітництво в сфері туризму передбачає координацію дій із розвитку міжнародного туризму між декількома країнами.

Формами багатосторон­ньої співпраці є міжнародні наради, форуми з питань туризму, а також різноманітні міжнародні туристичні організації.

Так, Всесвітня конференція з туризму відбулася з ініціативи ЮНВТО у 1980 р. у Манілі (Філіппіни). В її роботі взяли участь представники 107 держав. На Конференції було чітко окреслене політичне значення міжнародно­го туризму, який може розвиватися тільки за умов міжнародної безпеки, що, своєю чергою, стає суттєвим фактором забезпечення миру в усьому світі й, моральною та інтелектуальною основою для міжнародної взаємодії та співпраці. На цій Конференції були також розглянуті важливі соціально-еконо­мічні питання розвитку туризму й ухвалені відповідні рекомендації і рі­шення, які ввійшли в текст документа, що отримав назву Манільської декларації з туризму. Декларація привертала увагу всіх країн до проблем розвитку міжнародного туризму і шляхів їх вирішення, зокрема таких, як:

• регулювання пропозиції туристичного продукту і туристичних послуг та поліпшення їхньої якості з урахуванням інтересів споживачів і місце­вих виробників, організація професійної підготовки працівників тури­стичних підприємств, захист і збереження культурно-історичної спадщи­ни й охорона навколишнього середовища;

• технічне співробітництво у галузі туризму, включаючи обмін тури­стичною інформацією, створення загальносвітової системи туристичної інформації;

• питання людських ресурсів у туристичній галузі, включаючи підви­щення іміджу професії і соціального статусу осіб, які працюють у тури­стичній індустрії, а також більшої уваги до їхньої професійної підготовки і підвищення технічної компетентності;

• забезпечення свободи пересування туристів — спрощення візових, прикордонних, митних й інших туристичних формальностей, а також відповідна підготовка співробітників служб, які відповідають за дотри­мання цих формальностей.

На Манільській конференції було ухвалено рішення про щорічне від­значення Всесвітнього дня туриста (27 вересня, починаючи з 1980 р.).

Міжнародні туристичні організації створюються на засадах добровільного членства і роботи в них представників туристичної галузі різних країн. Такі організації діють постійно відповідно до ухвалених статей і є дуже ефективною формою міжнародної співпраці. До кінця XXв. у світі налічувалося близько 170 міжнародних туристичних організацій. Розвиток міжнародних туристичних зв'язків визвав створення численних міжнародних організацій, що включають такі:

• спеціалізовані організації системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності;

• неурядові спеціалізовані;

• міжнародні комерційні;

• національні і регіональні організації по туризму.

До організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться: Конференція ООН по туризму і подорожам, економічна і соціальна Рада (ЕКОСОС), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ), Міжнародна асоціація транспортної авіації (ИАТА).

Документи ООН:

— Загальна декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 р., у ст. 24 якої проголошується, що кожна людина має право на відпочинок і вільний час, включаючи розумне обмеження робочого часу і періодичні оплачувані відпустки;

— Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права, прийнятий 1966 р., у ст. 7 якого визначено, що країни зобов'язуються забезпечувати кожній людині право на відпочинок, вільний час, розумне обмеження робочого часу і періодичні оплачувані відпустки;

— Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий 6 грудня 1966 р., у ст. 12 якого зазначається, що кожна людина має пра­во вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Головними органами ООН, які займаються питаннями міжнародного туризму, є: Генеральна асамблея, Економічна і соціальна рада, Секретаріат; допоміжними — регіональні економічні комісії для Європи, Азії, Африки, Америки. Деякі питання туризму належать до компетенції спеціалізованих установ, що входять у систему ООН.

Підрозділі ООН, що найбільш активно займаються проблемами туризму:

• Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), яка здійснює проекти зі збереження світової культурно-історичної спадщини і розвитку туризму, проводить велику роботу з охорони історичних місць і пам'ятників, а також з підготовки кадрів, обміну інформацією;

• Міжнародна організація праці (МОП), яка займається проблемами умов професіонального навчання, соціального забезпечення, практики наймання на роботу і взаємин між службовцями і роботодавцями, зокре­ма у галузі туризму;

• Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), яка надає допомогу туристичним адміністраціям окремих країн у розробці проектів з використання в туризмі лісів, водних ресурсів, національних парків, інших природних об'єктів;

• Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), яка регулює у галузі туризму міжнародні санітарні норми, спрямовані на боротьбу з поширен­ням інфекційних захворювань і гарантування максимальної безпеки та здоров'я міжнародних туристів і мандрівників;

• Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка сприяє туриз­му шляхом розробки певних заходів, що спрощують необхідні формальності при організації пасажирських авіаперевезень, особливо на міжнародних лініях;

• Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який бере участь у фінансуванні великих туристичних проектів і співпрацює з ба­гатьма установами ООН із проблем міжнародного туризму;

• Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), що має спеціаль­не відділення, яке займається такими питаннями: розробкою політики у сфері потенційних можливостей туризму; оцінкою перспектив розвитку основних видів міжнародного туриз­му; створенням статистики міжнародного туризму; консультуванням і підготовкою оглядів розвитку міжнародного ту­ризму.

Всесвітня туристична організація – ВТО (World Tourism Organization – WTO)

У 1969 р. ООН ухвалила рішення про створення Всесвітньої ор­ганізації туризму замість Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій (МСОТО), який діяв з 1925 р., прийняти її Устав. Датою її народження вважають 2 січня 1975 р. — цього дня набули чинності її статутні норми і правила. Зараз її дійсними членами є більш 105 країн — дійсних членів; 5 територій — асоційованих членів, а також понад 400 членів, що приєдналися (туристичні фірми, авіакомпанії, міжнародні організації й ін.).

Статут ВТО був прийнятий 27 вересня 1975 р. Починаючи з 1980 р. ця дата відзначається як Всесвітній день туризму. Щорічно Всесвітній день туризму проводиться під визначеним девізом. Кожні 4 роки ВТО скликає сесії Генеральної асамблеї, між якими працює виконком Генеральної асамблеї ВТО. Штаб-квартира ВТО знаходиться в Мадриді (Іспанія).

Відповідно до Статуту Всесвітньої туристичної організації (ВТО), цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання прав людини поза залежністю від раси, статі, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму. ВТО є основним представником туризму в ООН і діє як самий авторитетний орган у світовому туризмі. Крім того, ВТО розробляє міжнародні документи (акти) і стежить за їхнім виконанням, а також і за реалізацією вже існуючих правил, заохочуючи дозвіл міжнародних туристських розбіжностей.

Міжнародні туристичні організації, які приділяють увагу всім основним питанням розвитку міжнародного туризму, відносять до універсальних. Найбільшими серед них є такі:

• Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств, до якої входять національні асоціації туристичних агентств різних країн.

• Міжнародна федерація туроператорів об'єднує асоціації туроператорів і окремі туроператорські фірми різних країн.

• Всесвітня асоціація туристичних агентств (ПАЛАТА), у якій співпра­цюють туристичні агентства різних країн за встановленою нормою пред­ставництва.

До вузькоспеціалізованих належать міжнародні туристичні організації, членів яких об'єднують підприємницькі чи суспільні інтереси. Наведемо кілька прикладів.

• Міжнародна готельна асоціація об'єднує підприємців готельного біз­несу різних країн з метою розвитку їхнього співробітництва в питаннях поліпшення якості послуг, упровадження сучасних технологій і стандар­тів обслуговування, підвищення професіоналізму готельного персоналу тощо.

• Міжнародна асоціація повітряного транспорту об'єднує авіатранспортні підприємства (авіакомпанії, аеропорти та ін.), які обслуговують основ­ні міжнародні й внутрішні лінії.

• До Міжнародної асоціації конгресового бізнесу входять туристичні фір­ми і підприємства різних країн, які обслуговують учасників міжнародних і національних конгресів, конференцій, симпозіумів.

• Міжнародне бюро з соціального туризму об'єднує туристичні організа­ції профспілкових об'єднань різних країн з метою розширення співпраці в розвитку соціального туризму.

• Міжнародне бюро молодіжного туризму створили туристичні фірми й організації різних країн, які займаються молодіжним туризмом.

Регіональні туристичні організації покликані сприяти налагодженню спільної діяльності туристичних організацій регіону, відстоювати їхні інтереси в інших міжнародних туристичних організаціях або на міжнародних туристичних форумах. Найбільшими авторитетними і регіональними туристичними організаціями є: Американське товариство туристичних агентств, Європейська туристична комісія, Асоціація туристичних агентств країн Тихоокеанського регіону, Конфедерація туристичних організацій країн Латинської Америки.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ: