Тема 7: Облік фінансових інвестицій
План
1. Поняття фінансових інвестицій та їх класифікація.
2. Методологічні засади бухгалтерського обліку фінансових інвестицій.
3. Облік цінних паперів у торговому портфелі банку.
4. Облік цінних паперів, придбаних до портфеля на продаж.
5. Облік цінних паперів в портфелі банку до погашення.
6. Облік інвестицій в асоційовані компанії.
7. Облік інвестицій в дочірні компанії.
1. Поняття фінансових інвестицій та їх класифікація
Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються інвестором з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До таких активів зазвичай відносяться цінні папери, зокрема, акції, облігації, депозитні сертифікати.
Велика різноманітність фінансових інвестицій дозволяє класифікувати їх за певними ознаками. З позиції бухгалтерського обліку фінансові інвестиції можна класифікувати за:
термінами вкладень;
економічною природою цінних паперів, у які інвестуються кошти;
ступенем впливу і контролю;
можливістю визначення справедливої вартості цінних паперів, у які інвестовані кошти (рис. 1).
Короткострокові (поточні) фінансові інвестиції — це інвестиції, які утримуються інвестором на строк, що не перевищує один рік, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
Довгострокові (непоточні) фінансові інвестиції — це інвестиції, які утримуються інвестором на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
За економічною природою цінних паперів, в які інвестуються кошти, фінансові інвестиції можна класифікувати на інвестиції в:
пайові цінні папери;
боргові цінні папери;
іпотечні цінні папери;
приватизаційні цінні папери;
похідні цінні папери.
У Законі України «Про цінні папери і фондовий ринок» дається таке визначення зазначених вище видів цінних паперів:
Пайові цінні папери — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі, надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів фондів операцій з нерухомістю) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться: акції; інвестиційні сертифікати; сертифікати фондів операцій з нерухомістю.
Боргові цінні папери — цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання.
Іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: іпотечні облігації; іпотечні сертифікати; заставні.
Приватизаційні цінні папери — цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.
Вагомий вплив на методологію бухгалтерського обліку фінансових інвестицій має їх класифікація за ступенем впливу та контролю інвестора на об’єкт інвестування.
Рис. 1. Класифікація фінансових інвестицій з позиції бухгалтерського обліку за термінами вкладень
За ступенем впливу та контролю інвестора на об’єкт інвестування фінансові інвестиції поділяються на три групи:
1) Інвестиції, які не дають ні суттєвого впливу, ні контролю. Вони класифікуються на три категорії, а саме:
інвестиції в торгові цінні папери — це інвестиції в цінні папери, що були придбані інвестором для перепродажу та з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни або дилерської маржі;
інвестиції в цінні папери, що утримуються до погашення — це інвестиції в боргові цінні папери з фіксованими платежами або платежами, що можна визначити, а також фіксованим строком погашення, щодо яких інвестор має реальний намір та змогу утримувати їх до строку погашення;
інвестиції в цінні папери, наявні для продажу — це інвестиції в цінні папери, які не належать до торгових цінних паперів та цінних паперів до погашення.
2) Інвестиції, які дають суттєвий вплив, але не дають контролю. До них відносяться інвестиції в асоційовані компанії (підприємства).
3) Інвестиції, які дають контроль, тобто інвестиції в дочірні компанії (підприємства).
За можливістю визначення справедливої вартості цінних паперів, в які інвестуються кошти, фінансові інвестиції класифікуються на:
інвестиції в цінні папери, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;
інвестиції в цінні папери, справедливу вартість яких можна достовірно визначити.
У бухгалтерського обліку банків України інвестиції в цінні папери класифікуються таким чином:
цінні папери в торговому портфелі банку;
цінні папери в портфелі банку на продаж;
цінні папери в портфелі банку до погашення;
інвестиції в асоційовані компанії;
інвестиції в дочірні компанії.
У торговому портфелі обліковуються цінні папери, придбані банком для перепродажу та переважно з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни або дилерської маржі.
У портфелі цінних паперів на продаж обліковуються акції, інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери.
У портфелі до погашення обліковуються придбані боргові цінні папери з фіксованими платежами або з платежами, що можна визначити, а також з фіксованим строком погашення. Боргові цінні папери відносяться до портфеля до погашення, якщо банк має намір та змогу утримувати їх до строку погашення з метою отримання процентного доходу.
До інвестицій в асоційовані та дочірні компанії належать акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії банку, за винятком таких цінних паперів, що придбані та/або утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання.
Асоційована компанія (підприємство) — це компанія, у якій інвестор має суттєвий вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора. Суттєвий вплив передбачає, що інвестор прямо або через дочірні компанії володіє 20 % або більше голосів об’єкта інвестування.
Дочірня компанія (підприємство) — це компанія, яку контролює інша компанія (відома як материнська компанія). Контроль передбачає, що материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії володіє більше ніж 50 % голосів об’єкта інвестування.