2. Принципи організації безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки – це розрахунки, що здійснюються перерахуванням певної суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача без участі готівки.

Організація безготівкових розрахунків в Україні має сприяти прискоренню обігу коштів, забезпечувати неперервну реалізацію продукції.

В організації безготівкових розрахунків важливо, щоби момент здійснення платежу максимально наближався до моменту відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг.

Принципи організації сучасної системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України викладено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135.

Організація безготівкових розрахунків підпорядковується відповідним принципам:

• кошти суб'єктів господарської діяльності (крім залишку готівки в їхніх касах у межах ліміту) повинні зберігатися на поточних рахунках у банках України;

• суб'єкти господарської діяльності самостійно обирають банк для обслуговування за власним бажанням і за згодою цього банку;

• кошти з поточних рахунків контрагентів (клієнтів) списуються за дорученням їх власників або за розпорядженням стягувачів у разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів;

• розрахункові документи приймаються банком до виконання лише в межах наявних коштів на поточних рахунках контрагентів (клієнтів) або якщо договором між банком і платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності або недостатності коштів на цих рахунках;

• якщо коштів на кореспондентському рахунку банку недостатньо для виконання доручень клієнта, банк приймає всі подані розрахункові документи і обліковує їх на позабалансовому рахунку № 9804 «Розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку»;

• банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі чинних законодавчих і нормативних актів, відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків;

• клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) та зазначають їх під час укладання господарських договорів.

Суб'єкти господарської діяльності у здійсненні розрахункових операцій можуть використовувати платіжні інструменти у формі:

• меморіального ордера;

• платіжного доручення;

• платіжної вимоги-доручення;

• платіжної вимоги;

• розрахункового чека;

• акредитива.

3. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів від дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

• за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги);

• у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством чи обумовлено в договорі;

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, що їх складено не пізніше строку, установленого чинним законодавством;

• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна платня, пенсії тощо), на їхні рахунки, що відкриті в банках;

• для сплати податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів.

Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, що сума цього платіжного доручення не перевищує суму, яка є на його рахунку на початок операційного дня.

Платіжне доручення оформляється платником відповідно до встановлених вимог і подається до банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках.

Під час оплати платіжних доручень в обліку здійснюються такі бухгалтерські записи:

якщо платник і одержувач є клієнтами одного банку:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т Поточний рахунок одержувача;

якщо платник і одержувач є клієнтами різних банків:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Банк одержувача на основі електронного повідомлення з банку платника зараховує кошти на рахунок одержувача таким бухгалтерським проведенням:

• Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»

• К-т Поточний рахунок одержувача.

Якщо підприємство перераховує кошти фізичній особі, а вона не має рахунка в банку, то платник може здійснювати розрахунки з нею, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.

Якщо фізична особа не має рахунка в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку перерахуванням відповідної суми на рахунок із переказних операцій підприємства зв'язку.

Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунка якого сплачуватимуться перекази їх одержувачам, та номери списків одержувачів коштів.