8. Галицько-Волинська держава: політичний та соціально-економічний розвиток

Галицько-Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі.

Особливого розквіту Галицьке князівство сягнуло за його сина Ярослава Осмомисла. Але після смерті Ярослава Галицьке князівство почало втрачати свою міць через міжусобну боротьбу між боярами, багато з яких були в союзі з польськими і угорськими феодалами.

У цей час набирає сили Волинське князівство. За правління талановитого князя Романа Мстиславовича, який у своїй політиці зробив ставку не на бояр, а на міщан, дружинників і частину дворянства, вдалося забезпечити внутрішню стабільність Волинського князівства та вперше у 1199 р. об’єднати галицькі та волинські землі в єдине князівство, яке поступово стало спадкоємцем Києва.Суспільство Галицько-Волинського князівства складалося з станів. Соціальну верхівку утворювали князі, бояри, духовенство. Князь мав право надавати підлеглим угіддя за службу, а також позбавляти їх земель та привілеїв за непослух. У державних справах князь покладався на бояр, місцеву аристократію. Керівництво духовенства було представлено єпископіями. Ці єпископії володіли великими угіддями. Поступово формувався міський патриціат. Найчисельнішою групою населення у Галицько-Волинському князівстві були прості селяни . Більшість з них були вільними селянами, які жили общинами і сплачували владі натуральну данину. Економіка Галицько-Волинського князівства була переважно натуральною. В її основі лежало сільське господарство, що базувалося на самодостатніх угіддях. Окрім цього було розвинуте тваринництво. Важливими складовими господарювання були промисли — бортництво, мисливство і рибалка.Серед ремесел були відомі ковальство, гончарство, обробка шкіри, зброярництво, ювелірна справа і ливарництво. Одним з провідних промислів князівства було солеварництво. Більшість виготовленої продукції йшла на внутрішнє споживання. Основними торгівельними шляхами були сухопутні. Державна скарбниця поповнювалася за рахунок збору данини, податків, мит з населення, війни і конфіскації володінь неугодних бояр.

Управління. Головою і найвищим представником влади у Галицько-Волинських землях був князь. Він об'єднував у своїх руках законодавчу, виконавчу, судову гілки влади, а також монопольно володів правом вести дипломатичні відносини. Княжа центральна адміністрація складалася з призначеним ним бояр. Основним законом залишались положення «Руської Правди».

9. Формування українського народу, його ознаки. Назви «Русь» і «Україна»

Однією з головних ознак кожної народності є її мова. Вже за княжої доби формується народна українська мова. Велике значення у формуванні українського народу мало поширення християнства, яке стало за князя Володимира державною релігією. Негативну роль у розвитку українського народу відіграла втрата ним державності в 40-ві роки XIV ст., особливо входження переважної більшості українських земель під владу Польщі. Походження назви «Україна». Існують різні точки зору на проблему походження назви “Україна”.

В різні часи назва “Україна” мала різні за змістом поняття. Географічне поняття “україна”, запозичене польською мовою. Його вживають із негативним забарвленням, розуміючи під “Україною” – окраїну Речі Посполитої” Одночасно існували два змістовні значення назви “Україна”: польсько-шляхетське та українсько-народне. “У першому випадку “Україною” називалася вся територія Південно-Західної Русі. У другому цей термін уособлював у собі порубіжні простори, які захищали собою корінну землю, яка часто міняла свої обриси через посилення натиску Кримського ханства та Османської Туреччини”. Назва “Україна” набула значного поширення в багатьох середньовічних письмових джерела, зокрема, в Пересопницькому Євангелії. Назва «Україна» означає територію, що була основою Київської Русі .На наш час поняття “Україна” остаточно набуло значення назви нашої країни, ставши символом незалежності ї предметом пошани всіх національно свідомих українців.

Походження назв «Київська Русь» і «Русь-Україна».Держава східних слов'ян мала назву «Київська Русь», або «Русь-Україна». Щодо походження назви «Русь» дослідники не мають єдиної думки. Існує декілька версій:

- русами називали племена норманів (варягів); вони започаткували державу слов'ян і від них пішла назва «Руська земля»; «норманська теорія»;

- Рус - це давнє слов'янське божество, від якого походить назва держави;

- руса - у праслов'янській мові «річка» (звідси і назва «русло»).

- назва племен, які мешкали на берегах річок Рось, Росава, Роставиця, Роська та ін.;