67.Насильницька колективізація сільського господарства України

Колективізація – примусова система заходів, спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи)

Завдання колективізації:

*налагодження каналу перекачування коштів із села до міста на потреби індустріалізації;

*забезпечення населення країни дешевими продуктами харчування та сировиною;

*перетворення неконтрольованих державою індивідуальних селянських господарств на велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву;

*ліквідація дрібнотоварного селянського укладу, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі, а отже, ліквідація куркульства як класу.

Іншою складовою сталінського курсу була так звана соціалістична колективізація сільського господарства. Цей напрям був визначений у на XV з’їзді ВКП(б). На початку 1928 р. Сталін та його оточення внесли в рішення з’їзду корективи, суть яких полягала в ще більшому обмеженні елементів ринку, що залишилися від НЕП, у насильницькій ліквідації всіх форм сільськогосподарської кооперації, а також „куркульства як класу”. Єдиною формою організації виробництва на селі мали стати колгоспи й радгоспи. У 1929 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було зазначено, що Україна повинна в найкоротший термін упровадити колективізацію, показуючи приклад іншим республікам СРСР. Встановлення колгоспно-радгоспної системи супроводжувалося насильницькою експропріацією землі, худоби. Забираючи майже все, селян силоміць заганяли до колгоспів, а незгодних репресували. Наприкінці 20-х років 850 тис. українських селян були примусово переселені в необжиті райони Сибіру.Отже, в результаті „соціалістичної колективізації” радянська влада досягла багатьох цілей. Заможне і здатне до продуктивної праці селянство (куркулі, значна частина середняків) було винищено. Інша частина селян, насамперед найбідніших, була загнана до колгоспів, унаслідок чого сталося розселянювання українських хліборобів. Через масові репресії значною мірою був підірваний генофонд українського народу в цілому і українського селянства зокрема. Усе це негативно вплинуло на створення високопродуктивного сільського господарства і піднесення життєвого рівня населення.

У 1932–1933 рр. український народ, особливо селянство, відчули на собі, мабуть, один з найтрагічніших результатів колективізації – голодомор.

Наслідки колективізації:

*одержано кошти для індустріалізації;

*знищення найбільш працездатних селянських господарств;

*занепад почуття індивідуалізму, властивого українському селянинові;

*наростання кризових явищ у сільському господарстві (зниження продуктивності праці, падіння валових зборів зерна тощо)

*утвердження командної економіки на селі при повному підпорядкуванні колгоспів державній владі;

*голодомор 1932-1933 рр.

68. Голодомор 1932-1933 рр. В Україні

Справжньою катастрофою для українського народу став голод 1932-1933 рр. у результаті якого вимерли цілі регіони.

Причини: *волюнтаристська політика сталінського керівництва

*прискорена насильницька колективізація

*завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р.

*постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної власності»

*діяльність в Україні надзвичайної комісії на чолі з В.Молотовим, основною метою якої було вилучення хліба в селян за всяку ціну.

До цього голоду держава штовхала село , яке відмовлялося прийняти колгоспну систему, від початку колективізації. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну компанію 1932 р. Ускладнювалася ситуація і безгосподарність у колгоспах, повна незацікавленість селян у ефективній, продуктивній роботі в них. Наближення катастрофи відчувалося в середині 1932 р. Саме в цей період на полях почали зявлятися селяни - переважно жінки, яким нічим було годувати дітей. Цих нещасних називали "перукарями" вони ножницями зрізали колоски, де ще рік-два тому працювали як повноправні господарі. Незабаром явище набуло масового характеру.. У серпні селяни почули про реакцію на це Сталіна. 7 серпня, він власноруч написав закон про охорону соціалістичної власності, який за крадіжку колгоспної чи кооперативної власності передбачав розстріл з конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна . Цей закон називали " ЗАКОН ПРО П`ЯТЬ КОЛОСКІВ".

Інформація про голод була відома вищому керівництву. Але замість того, щоб рятувати селян держава посилила тиск на них, прагнучи за будь-яку ціну виконати план хлібозаготівель. В Україні хлібозаготівельну компанію очолював Молотов, який діяв особливо жорстоко.

Голодомор 1932-1933 рр. спричинив величезну смертність населення, особливо дітей і стариків. Села обезлюдніли. Живі не мали сил ховати померлих. У деяких населених пунктах над сільрадами вивішувалися чорні прапори : це означало, що жителів тут уже немає. Позбавлені у безвихідь, селяни кидали домівки й пробували дістатися до міста. Багато гинуло просто неба на дорогах. Прагнучи врятувати хоча б дітей, батьки залишали їх в лікарнях, державних установах. Донині не встановлена кількість жертв голодомору 1932-1933 рр. Сталінське керівництво заборонило згадувати про голод в засобах інформації.

Голодомор, штучно створений сталінським керівництвом, є однією з найважливіших за останні декілька століть трагедій українського народу.