58. Західноукраїнська Народна Республіка

Восени тисяча девятсот вісімнадцятого року внаслідок глибоких соціально-економічних, політичних, національних протиріч, загострених до краю програшем у Першій світовій війні, Австро-Угорська імперія розпалася. На політичній карті Європи з'явилися нові суверенні держави: Австрійська республіка, Західно-українська Народна республіка , Чехословацька республіка, Угорська республіка, та інші. Таким чином, ЗУНР стала одним з перших державних утворень, що виникли на уламках Австро-Угорської імперії. Цьому передували важливі події.Тисяча девятсот вісімнадцятого року у Львові зібралися представники усіх політичних українських сил краю. Реалізувавши право народу на самовизначення, Конституанта проголосила себе Українською Національною Радою з повноваженням парламенту.Головою Національної Ради було обрано Петрушевича.

Девятого листопада на засіданні Української Національної Ради було визначено назву держави Західно-українська Народна Республіка (ЗУНР). Правда, невдовзі Північну Буковину захопила Румунія, а Закарпаття – Чехословаччина. Таким чином, ЗУНР охоплювала лише територію Східної Галичини.У цей же день було сформовано уряд – Державний секретаріат. Головою було обрано Левицького.УНР прийняла «Тимчасовий Основний закон про державну самостійність українських земель колишньої австро-угорської імперії. В цьому законі закріплювались верховенство і суверенність народу, який мав здійснювати їх через свої представницькі органи, обрані на основі загального, рівного, прямого, таємного голосування за пропорційною системою. Владу виявилось легше завоювати, ніж втримати. Польські керівні кола не змирилися з утворенням ЗУНР. Уже з перших чисел листопада на вулицях Львова розгорілись збройні сутички між українськими і польськими загонами. Бої проходили з перемінним успіхом, українські підрозділи змушені були залишити Львів. У Києві на Софіївській площі було урочисто проголошено Акт про злуку ЗУНР і УНР. На жаль, справжнього об'єднання не відбулося, бо через кілька днів Директорія змушена була покинути Київ під ударами наступаючої з північного сходу Червоної армії. Отже, героїчна спроба українського народу здобути свободу, побудувати свою державу зазнала невдачі. Проте боротьба не була марною. За умов постійної воєнної розрухи урядові ЗУНР вдалося налагодити адміністрацію краю, забезпечити функціонування шкіл, пошти, телеграфу, залізниці і прийняти цілу низку законів.

59. Внутрішня та зовнішня політика Дерикторії

Директорія УНР - найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з листопада тисяча девятсот вісімнадцятого року до листопада тисяча девятсот двядцятого року. Щодо внутрішньої політики Директорії. За дорученням Директорії уряд скасував гетьманське законодавство і відновив дію законів УНР , ухвалив нові законодавчі акти - про передачу поміщицької землі селянам без викупу, закон про автокефалію Української православної церкви, закон про скликання Трудового конгресу України.Директорія прийняла постанову про негайне звільнення всіх призначених за гетьманату чиновників. Запроваджувався державний контроль над виробництвом і розподілом продукції. Відновлювалися восьми-годиний робочий день, права на колективні договори, страйки, права профспілок. Нова влада заявила про запровадження демократичних свобод. На рахунок зовнішньої політики то Директорії вдалося досягнути розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних стосунків з країнами, від яких залежала доля УНР: радянською Росією, державами Антанти та Польщею.

Директорія запропонувала Раді Народних Комісарів переговори про мир. Раднарком погодився на переговори. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни. Зі свого боку, Директорія не погодилася на об'єднання Директорії з українським радянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР.

60. Друга війна радянської Росії проти УНР 13 листопада 1918р. Радянська Росія анулювала Брестську мирну угоду. Курс на світову революцію орієнтував більшовиків Росії на встановлення радянської влади на всій території колишньої Російської імперії і перш за все в Україні. 28 листопада створюється Тимчасовий робітничо-селянський уряд України.З січня 1919р. радянські війська зайняли Харків, куди переїхав і Тимчасовий радянський уряд України. 6 січня Україну проголошено Українською Соціалістичною Радянською Республікою. Тривалі переговори Директорії з Москвою з метою припинити наступ Червоної Армії на Україну результатів не дали, тоді Директорія переорієнтувалась на союз з Антантою і 16 січня 1919р. офіційно оголосила війну Радянській Росії. Червона Армія продовжувала просуватися вглиб України. Після ряду поразок війська Директорії ледве утримували невелику смугу територій навколо Кам'янця-Подільського. Військові поразки та дипломатичні невдачі призвели до роздроблення сил національно-визвольного руху. Україну охопив хаос.Весною 1919 р. на Україну рушив інший загарбник - в наступ перейшла біла армія на чолі з генералом Денікіним. Значні сили Червоної Армії в цей час були передислоковані на захід. Становище більшовиків погіршало внаслідок виступу проти них великого військового формування Григор’єва та інших отаманів. Директорії розпочала наступ на більшовицькі війська. Радянські війська змушені були відступати і 30-го серпня 1919 р. залишили Київ. В листопаді армія Денікіна зазнала поразки під Москвою від військ Червоної Армії. Взимку знову розпочався наступ радянських військ на Україну.Денікінці принесли в Україну войовничий шовінізм, реставрацію поміщицького землеволодіння, жорстокі репресії проти українства. Однією з основних засад їхньої політики було відновлення єдиної і неділимої Росії, запровадження військової диктатури. Будь-яка форма незалежності України не визнавалася. Це призвело до масових повстань проти білогвардійців, але цим скористалися більшовики для відновлення в Україні радянської влади.