45. Скасування кріпосного права в українських землях

Друга половина XIX ст. в історії Російської імперії позначена різноманітними подіями. Наприкінці пядесятих років XIX ст. внаслідок кризи феодально-кріпосницької системи господарювання, поразки Росії у Кримській війні, царський уряд, щоб уникнути революції, почав здійснювати соціально-економічні та політичні реформи. Так царський уряд здійснив “визволення селян” , девятнадцятого лютого тисяча вісімсот шисдесят першого року цар Олександр II підписав маніфест про реформу. Ця реформа проголошувала скасування кріпосного права, надаючи селянам і дворовим людям права “вільних сільських обивателів як особисті, так і майнові”. Селяни-кріпаки перестали бути власністю поміщиків. Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися, віддавати дітей до навчальних закладів. Поміщики за встановлені повинності - роботою або грішми - змушені були надати селянам у постійне користування повний наділ польової землі та інших угідь. Селяни залишалися тимчасово зобов’язаними. Пізніше селяни в обов’язковому порядку мали викуповувати польові наділи.. Поміщикам надавалися широкі можливості зменшувати площі селянських земель, надавати їм неповні душові наділи. До того ж поміщики залишали собі найкращі землі, а селянам віддавали найгірші, позбавляли селян випасів, водопоїв, луків, лісів та інших угідь. Інтересам поміщиків відповідала також закупівельна операція, яку здійснював царський уряд. Загалом селяни повинні були внести закупівельних платежів на суму, що приблизно в чотири рази перевищувала тогочасну ринкову вартість землі.

46. Економічний розвиток Наддніпрянської України в 60-90-х pp. XIX ст.

Реформи 60-70-х років XIX ст. прискорили економічний розвиток Наддніпрянської України.

Розпочався інтенсивний розвиток промислового виробництва. Наприкінці 60-х і особливо на початку 70-х років розпочався розвиток Донбасу. У Донбасі видобувалося понад 2/3 загальноросійського вугілля. Тут зосереджувалося майже все виробництво коксу. У 1881 р. засновано іноземне акціонерне товариство, яке розпочало розробку залізної руди на Саксаганському руднику у Криворізькому басейні. На кінець XIX ст. Кривбас видобував 57,2 % усієї залізної руди в Російській імперії. В другій половині 80-х років на базі руд Кривого Рогу та коксівного вугілля Донбасу розпочалося будівництво великих металургійних заводів у Подніпров'ї: в Олександрійську ,Катеринославі. У кінці XIX ст. Наддніпрянська Україна перетворилась в основну вугільно-металургійну базу Росії.

На Правобережжі і Лівобережжі продовжували розвиватися цукрова, харчова, легка промисловості. Розпочалося будівництво Харківського паровозобудівного, та Луганського машинобудівного заводів.

Індустріалізація сприяла розвитку міст. Особливо швидко розвивалася Одеса, яка вийшла на перше місце в Україні за кількістю промислових. Промисловий розвиток супроводжувався інтенсивним залізничним будівництвом. По річках України ходило 220 пароплавів.

Індустріалізація збільшила частку України у промисловому виробництві Російської імперії, призвела до зростання кількості міст.