32. Гетьманування Кирила Розумовського. Ліквідація автономії України в другій половині 18 ст.

Причини відновлення гетьманства російським урядом: а) старшина наполегливо домагався від імператорського двору відновлення гетьманства; б) наростало невдоволення українців їхнім економічним становищем, через що загострилася внутрішня ситуація в Гетьманщині; в) Росії загрожувала війна з Пруссією і Туреччиною. Царський .1764 р. – українське гетьманство було ліквідовано: Кирило Розумовський під тиском Катерини 2 ( стала російською імператрицею 1762 р. ) змушений був скласти гетьманські повноваження. управління Лівобережною Україною та Запоріжжям було створено другу Малоросійську колегію. Мета діяльності колегії – остаточна ліквідація автономних прав, якими все ще користувалася Лівобережна Україна. Діяльність колегії: 1) ліквідовані органи гетьманського управління – Генеральна військова канцелярія, Генеральний військовий суд та інші установи; 2) 1765 – 1769 рр. – ревізія( генеральний опис ) Лівобережної України ( перепис населення і господарства; натуральні повинності селян були замінені грошовим податком; запроваджувалося подушне оподаткування; обмежувалися переходи селян від одного господаря до іншого ); 3) у судочинстві почали застосовувати норми російського законодавства; 4) прапори Гетьмнщини, гетьманські клейноди, військові печатки були відіслані до Санкт-Петербурга, що свідчили про остаточне позбавлення України автономії у складі Росії.

33. Рух опришків на західноукраїнських. О. Довбуш

Причини опришківського руху: посилення поляками феодального гніту на Правобережжі учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гноблення польської та української шляхти, угорських, молдавських поміщиків. Найвищого піднесення рух досяг під проводом Олекси Довбуша, походи якого тривали протягом 1738-1745 рр. Використовували тактику партизанської війни, діяли невеликими загонами. Опришків підтримувало місцеве населення. В нього був брат Довбуш Іван. Спочатку Олекса Довбуш діяв зі своїм братом Іваном. Вони ходили по всьому Покутті, нераз навідувалися в рідне село а відходячи, залишали родичам грошову допомогу. Навесні 1739 р. Олекса й Іван разом з опришками,про що вони говорили, на якому ґрунті почалася суперечка, невідомо, але Іван і Олекса дуже посварилися. Мабуть, серйозною була незгода, бо від розмов перейшли до зброї. У бійці один з опришків був убитий, а Іван, охоплений сліпим гнівом, так вдарив брата топірцем по нозі, що Олекса на все життя залишився кривим. З того часу назавжди розійшлися брати Довбуші. Олекса і далі діяв зі своїм загоном у Галицькій землі, а Іван подався на захід, ка Бойківщину. Там він зібрав опришків і ще довго боровся зі шляхтою Болехівщини, Самбірщини, Перемишльщини і навіть досягав сяноцької землі. Олекса Довбуш. робить далекі походи під Турку і Дрогобич. Десь на заході Іван Довбуш загинув. Після розлуки з Іваном навесні 1739 р. Олекса сам очолює загони покутських опришків

Розправа Довбуша з різними економами, лихварями, орендарями у 1738—1745 рр. Викликала серед простого люду захоплення і загальну симпатію. Селяни заслужено вважали Довбуша «своім спасителем», висловлювали йому щиру подяку. Після загибелі ватажка між шляхтою виникла суперечка: кожен хотів похвалитися перед гетьманом Потоцьким і коронною княжною Яблоновською, що саме з його допомогою вияв «вірність і хвалебний вчинок», убивши відомого опришка. І не так важливо, хто саме підготував убивство. Важливий сам факт: шляхта це зробила. Це сталося 24 серпня 1745 р.