Тема 8. Демографічна політика

Мета лекції – визначення сутності та значення демографічної політики; визначення мети, об’єкта, суб’єкта, предмета та завдань демографічної політики; ознайомлення з основними напрямками демографічної політики; визначення індексу розвитку людського потенціалу; ознайомлення з принципами концепції людського розвитку; ознайомлення з досвідом функціонування демографічної політики за кордоном (Франція, Великобританія, Австрія, Італія, Швеція, Бельгія, Греція, Азійські держави); демографічна політика колишнього СРСР; ознайомлення з особливостями формування та функціонування сучасної демографічної політики України; ознайомлення з “Концепцією демографічного розвитку України на період до 2015 р.”.

Ключові поняття: демографічна політика, індекс розвитку людського потенціалу, концепція людського розвитку, індекс довголіття, індекс рівня освіти, індекс рівня життя, продуктивність, валовий коефіцієнт народжуваності, соціальні пільги для сімей, субсидії на житло, податковий тиск, демографічна катастрофа, депопуляція, “Концепція демографічного розвитку України на період до 2015 р.”.

Основні питання:

8.1. Сутність та значення демографічної політики.

8.2. Індекс розвитку людського потенціалу.

8.3. Досвід функціонування демографічної політики за кордоном.

8.4. Демографічна політика колишнього СРСР.

8.5. Сучасна демографічна політика України.

8.1. Сутність та значення демографічної політики

Демографічна політика – це цілеспрямована діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення. Демографічна політика включає систему цілей і засобів для їх досягнення. Демографічна політика є складовою частиною загальної соціально-економічної політики і одночасно – це складова частина політики народонаселення. Усі три види політики розрізняються сферами регулювання.

Соціально-економічна політика спрямована на регулювання всієї сукупності внутрішніх умов, процесів і сторін життєдіяльності суспільства.

Політика народонаселення як напрям соціально-економічної політики має на меті управління розвитком народонаселення як широким процесом створення, становлення і розвитку суб'єкта соціальної життєдіяльності. Вона охоплює:

вплив на відтворення населення (його можна назвати демографічною політикою);

вплив на процес соціалізації молодших поколінь (підготовка до трудової діяльності, дошкільне виховання, загальноосвітня і спеціальна підготовка, професійна орієнтація, етичне виховання, залучення до цінностей світової культури та ін.);

регулювання комплексу умов праці (встановлення меж і загальних масштабів зайнятості, регулювання тривалості робочого дня та періодів праці та відпочинку, охорона праці, регулювання професійно-кваліфікаційного зростання й перепідготовки робочої сили та ін.);

регулювання міграції та територіальної структури населення і здійснення інших заходів, від яких залежить весь комплекс праці та відпочинку;

вплив на загальні умови життя всіх верств населення (житлове законодавство, політика в галузі охорони здоров'я і медичного обслуговування, регулювання масштабів, структури й спрямованості вільного часу та ін.).

Демографічна політика є органічною складовою частиною політики народонаселення. Об'єктами демографічної політики може бути населення країни в цілому або окремих регіонів, соціально-демографічні групи, когорти населення, сім'ї певних типів або стадій життєвого циклу.

У загальному вигляді мета демографічної політики зазвичай зводиться до формування в довгостроковій перспективі бажаного режиму відтворення населення, збереження або зміни тенденцій у галузі динаміки чисельності і структури населення, народжуваності, смертності, сімейного складу, розселення, внутрішньої та зовнішньої міграції, якісних характеристик населення (тобто досягнення демографічного оптимуму).

Основні напрями демографічної політики включають:

створення умов для поєднання батьківства з активною професійною діяльністю;

зниження захворюваності та смертності;

збільшення тривалості життя;

поліпшення якісних характеристик населення;

регулювання міграційних процесів, урбанізації та розселення країни;

державну допомогу сім'ям з дітьми, соціальну підтримку інвалідів, немолодих і непрацездатних та ін.

Ці напрями повинні бути узгодженими з такими важливими сферами соціальної політики, як зайнятість, регулювання доходів, освіта і охорона здоров'я, професійна підготовка, соціальне забезпечення.

Заходи демографічної політики можна об'єднати в три великі групи:

1) економічні заходи:

оплачувані відпустки і різна допомога у зв’язку з народженням дітей;

допомога на дітей залежно від їх кількості, віку, типу сім'ї;

позики, кредити, податкові й житлові пільги та ін.;

2) адміністративно-правові:

законодавчі акти, що регламентують шлюби, розлучення, становище дітей у сім'ях, аліментні обов'язки, охорону материнства і дитинства, аборти й використання засобів контрацепції, соціальне забезпечення непрацездатних, умови зайнятості і режим праці матерів, які працюють, внутрішню і зовнішню міграцію та ін.;

3) виховні і пропагандистські заходи, які покликані сформувати громадську думку, норми й стандарти демографічної поведінки, певний демографічний клімат у суспільстві.

Принципова особливість демографічної політики полягає у впливі на динаміку демографічних процесів не прямо, а опосередковано, через людську поведінку, через ухвалення рішень у сфері шлюбів, сім'ї, народження дітей, вибору професії, сфери зайнятості, місця проживання та ін. Заходи демографічної політики впливають як на формування демографічних потреб, що обумовлюють специфіку демографічної поведінки, так і на створення умов для їх реалізації. Особливу складність демографічній політиці як частини соціального управління додає необхідність враховувати й узгоджувати інтереси різних рівнів: індивідуальних і сімейних, групових і суспільних; локальних, регіональних і загальнодержавних; економічних, соціально-політичних, екологічних і етнокультурних; короткострокових, середньострокових і довгострокових.

Ефективність демографічної політики визначається швидкістю досягнення поставленої мети за мінімально можливих витрат суспільства і за дотримання діючих у ньому соціальних норм. Умовами ефективності демографічної політики є комплексність проведення, орієнтованість на тривалу перспективу, стійкість здійснення заходів.

У міжнародній практиці основним інструментом оцінки ефективності соціально-економічних програм та визначення пріоритетів як соціальної, так і демографічної політики є індекс розвитку людського потенціалу – статистичний показник, розроблений у рамках Програми розвитку ООН.