5.3. Показники оцінки механічного руху населення

5.3.1. Абсолютні показники міграції населення

Для вивчення всієї сукупності міграційних процесів статистика використовує абсолютні та відносні показники міграції, прийоми аналізу, ряди динаміки, метод групування, балансовий метод, статистичні таблиці і графіки.

Основними абсолютними показниками міграції є:

V+ – кількість людей, які прибули в дану місцевість за рік;

V– – кількість людей, які виїхали з даної місцевості за рік;

(V+ – V–) – сальдо міграції або чиста міграція, нетто-міграція.

При V+> V– – сальдо позитивне;

V– > V+ – сальдо негативне;

V+ = V– – сальдо відсутнє.

До тих, хто прибув (вибув), включаються особи, які приїхали (виїхали) з однієї місцевості в іншу (зокрема ті, що прибули з-за кордону, і ті, що виїхали за кордон держави) на термін понад 1,5 місяця.

Аналіз абсолютної кількості прибулого населення і тих, хто виїхав, проводиться за насту такими напрямами:

установлення ролі міграції у формуванні населення країни, її окремих економічних районів. У результаті цього аналізу встановлюється тип динаміки чисельності населення;

після виділення окремих типових груп для кожної з них дається загальна характеристика міграційних процесів, обчислюються показники обсягу і напрямів міграційних потоків;

вивчаються сезонні коливання в чисельності мігрантів, їх окремих контингентів;

проводиться аналіз структурних зрушень у складі мігрантів за статтю, віком, суспільними групами, професіями, сімейним станом, за тривалістю мешкання в даній місцевості, за національністю.

Для виявлення ролі міграції у формуванні населення країни, регіону, краю, області, міста використовуються різні види демографічних балансів чисельності населення. Вони будуються за допомогою двох способів:

способом внутрішньорічного обороту;

способом міжпереписного внутрішньоперіодичного обороту.

Метод внутрішньорічного обороту заснований на наступному балансовому рівнянні:

S_k = S_n+(N – M) ± (V+ – V–), (5.1)

де S_n – чисельність населення на початок року;

N – кількість народжених за рік;

М – кількість померлих за рік;

S_к – чисельність населення на кінець року.

Значення балансу полягає в тому, що він визначає:

роль сальдо міграції у формуванні населення країни в окремі роки;

можливість зробити екстраполяційні розрахунки щодо зростання населення в перспективі;

стабільність природного приросту населення країни.

Метод міжпереписного обороту заснований на такому балансовому рівнянні:

, (5.2)

де i – міжпереписний період у роках.

Значення балансу полягає в тому, що він визначає:

можливість з'ясувати склад абсолютного приросту населення країни за тривалі періоди часу;

визначити пропорції у структурі джерел зростання населення; показати роль окремих періодів у зростанні населення країни, тобто дати оцінку тимчасового чинника.

Такі баланси можна побудувати в територіальному розрізі на рівні економічних районів, країв, областей, міст і показати внесок кожного регіону в загальний приріст населення.

Ці баланси дозволяють з'ясувати роль окремих категорій населення у формуванні населення районів, входу і виходу населення; досліджувати структуру прибулих (вибулих) у великі, середні міста, інші міські поселення, в сільську місцевість.

У вивченні джерел формування населення певну допомогу можуть надати розподільні баланси міграції і природного приросту. Вони виконують такі функції:

контрольну, оскільки дозволяють уточнити розміри сільської міграції;

показують структуру прибуткової і витратної частини балансу; дають можливість визначити роль внутрішньорайонної та міжрайонної міграції у формуванні населення;

дозволяють обчислити абсолютні розміри міграційних потоків.

З метою вивчення сезонності міграції застосовуються прийоми розрахунку індексу сезонності, аналітичного вирівнювання ряду динаміки прибулих і тих, хто вибув, гармонійного аналізу.