
- •Передмова
- •Тема 1: «предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів»
- •1.1. Предмет і метод курсу
- •1.2. Фінансові категорії
- •1.3. Функції і роль фінансів
- •1.4. Взаємозв’язок фінансів з іншими категоріями
- •II рівень
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література:
- •Тема 2: «генезіс і еволюція фінансів»
- •2.1. Еволюція розвитку, історичні передумови та етапи виникнення фінансів
- •2.2. Моделі фінансових відносин у суспільстві
- •2.3. Значення та роль фінансів
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література:
- •Тема 3: «Становлення та розвиток фінансової науки»
- •3.1. Етапи становлення фінансової науки
- •3.2. Зарубіжна фінансова думка
- •3.3. Розвиток фінансової науки в Україні
- •3.4. Основні елементи сучасної фінансової думки
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література:
- •Тема 4: «фінансове право і фінансова політика»
- •4.1. Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання
- •4.2. Фінансове право в системі права України
- •4.3. Система та джерела фінансового права
- •4.4. Фінансове право та наука фінансового права
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література:
- •Тема 5: «податки. Податкова система»
- •5.1. Сутність, класифікація та основні елементи податків
- •5.2. Особливості податкової системи України
- •5.3. Податкове право і політика оподаткування України в сучасних умовах
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література:
- •Тема 6: «бюджет. Бюджетна система»
- •6.1. Сутність, значення та функції бюджету
- •6.2. Бюджетний устрій і бюджетна система України
- •6.3. Етапи бюджетного процесу
- •1. Складання проекту бюджету:
- •2. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України:
- •3. Затвердження бюджету.
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 7: «бюджетний дефіцит»
- •Понятійний апарат: принцип збалансованості, профіцит бюджету, дефіцит бюджету, трансферти, чисте кредитування, стійкий дефіцит, тимчасовий бюджетний дефіцит, бюджетний секвестр, сеньйораж
- •7.1. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України
- •7.2. Економічна природа бюджетного дефіциту і його причини
- •7.3. Джерела покриття бюджетного дефіциту
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 8: «державний кредит»
- •8.1. Сутність та функції державного кредиту
- •8.2. Основні форми державного кредиту та їх характеристика
- •8.3. Державний борг та методи управління ним
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література:
- •Тема 9: «місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання»
- •9.1. Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку регіонів
- •9.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •9.3. Збалансування місцевих бюджетів
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 10: «соціальні позабюджетні фонди»
- •10.1. Загальна характеристика державних цільових фондів
- •10.2. Особливості формування та сутність фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •Діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •10.3. Сутність та значення фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
- •10.4. Загальна характеристика фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
- •10.5. Особливості формування фонду Пенсійного страхування
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література:
- •Тема 11: «фінанси субєктів господарювання»
- •11.1. Фінансові відносини суб'єктів господарювання
- •11.2 Фінанси некомерційних установ і організацій
- •Література:
- •Тема 12: «фінанси домогосподарств»
- •12.1. Соціально-економічна сутність і функції фінансів домашніх господарств у ринковій системі господарювання
- •12.2. Джерела і структура фінансів домогосподарств
- •12.3. Фінансові рішення домашніх господарств
- •12.4. Інвестиційна діяльність населення
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література:
- •Тема 13: «страхування. Страховий ринок»
- •13.1. Сутність і функції страхування. Основні терміни і поняття страхування
- •13.2. Основні галузі та форми страхування
- •13.3. Страховий ринок України на сучасному етапі
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література:
- •Тема 14: «фінансовий ринок»
- •14.1 Сутність та особливості функціонування фінансового ринку
- •14.2 Структура фінансового ринку
- •14.3 Характеристика основних інструментів фінансового ринку
- •Регулювання фінансового ринку
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література:
- •Тема 14 фінансовий менеджмент
- •14.1. Теоретичні основи фінансового менеджменту
- •14.2. Організаційні основи фінансового менеджменту
- •14.3. Система информаціионного забезпечення фінансового менеджменту
- •14.4. Системи і методи внутрішнього фінансового контролю
- •Література:
- •Тема 16: «міжнародні фінанси»
- •Економічна природа та система міжнародних фінансових відносин
- •Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти
- •Міжнародний фінансовий ринок
- •16.4. Міжнародні фінансові інституції
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 17: «фінансова безпека держави»
- •17.1. Фінансова безпека як складова економічної безпеки держави
- •17.2. Сутність і складові фінансової безпеки держави
- •17.3. Види загроз фінансовій безпеці держави
- •17.4. Система показників оцінки фінансової безпеки держави
- •Література:
- •Тема 18: «фінанси країн з розвиненою ринковою економікою»
- •18.1. Особливості функціонування фінансових систем країн, що розвиваються
- •18.2. Особливості фінансової системи сша, особливості її функціонування на сучасному етапі
- •18.3. Фінансова система Великобританії, її склад і механізм функціонування
- •18.4. Склад і особливості функціонування фінансової системи Франції
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Тема 19: «фінанси європейського союзу»
- •19.1. Особливості та роль єс у загальносвітовому розвитку
- •19.2. Основні аспекти створення і розвитку єс
- •19.3. Організація, структура і динаміка союзного бюджету
- •19.4. Організація оподатковування в єс, напрямки гармонізації податкового законодавства
- •19.5. Перспективи інтеграції фінансів в державах єс
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література:
- •Короткий термінологічний словник
Контрольні запитання та завдання:
Які існують форми створення страхових фондів?
Учому полягає сутність терміну «страхування»?
Чим характеризується самострахування?
Що таке страховий ринок та хто його суб’єкти?
За якими ознаками здійснюється класифікація страхування?
У чому полягають особливості функціонування страхових компаній?
Якими чинниками забезпечується фінансова надійність страховика?
Охарактеризуйте особливості страхування життя.
Які слід зібрати документи для одержання ліценції, щоб мати право страхування життя?
Які особливості має зовнішній та внутрішній страховий ринок?
Література:
Закон Украины "О внесении изменений в Закон Украины “О страховании" От 10.04.2001 № 27-46-III/ - К.: Украина, 7.11.2001.
Александров А.А. Страхование. – М.: Приор, 1998.
Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 1997.
Внукова Н.Н. К вопросу о лицензировании страховой деятельности.//Бизнес информ, 1993, №32.
Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. Страхування: теорія і практика. – Харків: Бурун Книга, 2004.
Горенко В. Управление рисками в работе страховых компаний.//Бизнес (приложение), 1998, №34.
Горенко В. Страхование коммерческих рисков.//Бизнес (приложение), 1999, №5.
Заруба О.Д. Страхова справа. /Підручн. - К.: Знання, 1998.
Лутак Н. Рынок страховых услуг в Украине: состояние и перспективы развития.//Бухучет и аудит, 1998, №7.
Манэс А. Основы страхового дела. – М.: Анкил, 2000.
Осадець С.С. Страхування. – К: КНЕУ, 2002.
Редька Н. Бизнес особого риска. Страховой рынок Украины.//Капитал, 1998, №7-8.
Страховое дело.// Под ред. Рейтмана Л.И. М.: 2001.
Шахов В.В. Страхование. – М.: ЮНИТИ, 2000.
Тема 14: «фінансовий ринок»
14.1 Сутність та особливості функціонування фінансового ринку
14.2 Структура фінансового ринку
14.3 Характеристика основних інструментів фінансового ринку.
14.4 Регулювання фінансового ринку
Понятійний апарат: фінансовий ринок, ринок грошей і капіталів, кредитний ринок, ринок цінних паперів, грошові потоки, фондова біржа, фінансові посередники, валюта, валютний ринок, комерційний кредит, банківський кредит, ринок позикового капіталу, облігації, акції, казначейський вексель, депозит, сертифікат, інвестиційний сертифікат, інвестор, фінансовий посередник.
14.1 Сутність та особливості функціонування фінансового ринку
Поняття «фінансовий ринок» є дуже широким, оскільки охоплює не тільки фінансові зв’язки, але і значну кількість форм відносин власності та їх перерозподілу (трансформації). Плутанину в об’єктивність оцінки фінансового ринку та його територіальної організації вносить той факт, що «фінансовий ринок» намагаються замінити в літературі поняттям «грошового» або «кредитного ринку», «інвестиційного ринку».
З огляду на викладене вище, досить важко досліджувати той сегмент загальноринкового простору, який, маючи історичне й економічне підґрунтя, не знайшов чіткого визначення в економічній літературі як самостійна категорія.
Л.М. Красавіна при розгляді міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин, використовує поняття «світового кредитного ринку» як специфічної сфери ринкових відносин, де здійснюється рух грошового капіталу між країнами на умовах повернення і сплати відсотків та формується попит і пропозиція. «Світовий фінансовий ринок» – це частина ринку позичкових капіталів, де переважно здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, у тому числі в євровалютах. Протиріччя полягає в наступному: у структурі світового ринку позичкових капіталів, яку пропонує Красавіна, такого поняття, як «світовий кредитний ринок», ми не знаходимо, а натомість розглядається світовий ринок позичкових капіталів. Він, згідно із запропонованою автором диверсифікацією, включає: світовий грошовий ринок, світовий ринок капіталів, світовий фінансовий ринок. Далі автор зазначає, що грошовий ринок – це ринок короткотермінових позичкових капіталів, а ринок капіталів – це ринок середньо- і довгострокових капіталів, що включає і фінансовий ринок. На нашу думку, даний підхід не дає можливості об’єктивно судити про економічну сутність таких понять, як «кредитний ринок», «фінансовий ринок», «ринок позичкових капіталів» та ін.
Т. Райс і Б. Койлі відзначають, що для нормального розвитку економіки постійно потрібна мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових засобів між її сферами і секторами. В ефективно функціонуючих економіках цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів. Ринок фінансових ресурсів, на їх думку, – це загальне визначення тих ринків, де проявляється попит і пропозиція на різні платіжні засоби, а структура цього ринку представлена кредитним ринком, ринком інструментів власності та валютним ринком. Ринок фінансових ресурсів може інтегрувати ринок інструментів власності та частину кредитного ринку (ринок інструментів позики), яка, на думку авторів, може бути позначена в літературі як ринок цінних паперів.
К. Редхед, С. Х’юс при розгляді проблем управління фінансовими ризиками прив’язують її до «валютного і фондового ринку, а також ринку позичкових капіталів», також мова йде і про фінансовий ринок, ринки акцій та облігацій, при цьому розкриття економічного змісту ключових понять відсутнє.
А.А. Пересада, наводячи схему класифікації ринків, наголошує, що найбільш розроблені класифікації фінансових ринків, але єдиної принципової схеми не існує. У його «спрощеному розумінні» (дослівно) «фінансовий інвестиційний ринок капіталу – це місце, де громадяни й організації, які хочуть взяти гроші в борг, зустрічаються з тими, у кого є зайві гроші».
Н.С. Рязанова розкриває зміст фінансового ринку через наступне визначення: «Фінансовий ринок – це грошові відносини, що складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах».
І.А. Бланк відзначає, що «у найбільш загальному вигляді фінансовий ринок є ринком, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають різноманітні фінансові інструменти і фінансові послуги».
Методологічні підходи різних авторів можна звести до наступних положень.
Фінансовий ринок – це складна економічна система, що є:
- сферою прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи. Під фінансовими активами розуміють грошові зобов’язання та інвестиційні цінності. Інвестиційні цінності – це інструменти утворення фінансових ресурсів (цінні папери, валютні цінності, дорогоцінні метали, нерухомість та ін.);
- сферою прояву економічних відносин між продавцями і покупцями фінансових активів. На фінансовому ринку взаємодіють попит в особі покупця фінансових активів і пропозиція в особі продавця цих активів. Кожний з них має свої інтереси, що можуть збігатися або не збігатися. При збігу інтересів відбувається акт купівлі-продажу, дарування, застави фінансових активів. А це означає реалізацію вартості і споживчої вартості, укладених у даних активах;
- сферою прояву економічних відносин між вартістю і споживчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку. Товари, що обертаються на фінансовому ринку, – це фінансові активи. До них відносяться гроші (як гривня, так і валюта), депозити, цінні папери різних видів, зобов’язання та борги (що навіть хочуть закласти в бюджет), позичковий капітал, дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, об’єкти нерухомості.
Фінансовий ринок для конкретного підприємця – це сукупність споживачів (покупців, вкладників), які зацікавлені в активах (тобто в продукції) і послугах, запропонованих цим підприємцем, і мають засоби купити їх сьогодні або завтра. Підприємець залежить від свого ринку (від своєї «ніші» на ньому). Кожен підприємець багатий не тільки тим, що в нього є майно, фінансові активи, робітники, але й тим, що в нього є ринок, на якому реалізується його продукція, у т. ч. фінансові активи та послуги.
Фінансовий ринок – це відношення між населенням, виробниками і державою щодо перерозподілу вільних грошових засобів на основі повної економічної самостійності, механізму саморегуляції ринкової економіки, внутрішньогалузевого і міжгалузевого переливу фінансових ресурсів.
Фінансовий ринок – це вся система економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги – фінансові послуги, пов’язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки.
Як економічна категорія фінансовий ринок виражає економічні відносини між суб’єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, укладеної у фінансових активах. Ці економічні відносини визначаються об’єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, впливом політичних партій та кланів (особливо в сучасній Україні на стадії становлення цивілізованої державності), які формують в остаточному підсумку сутність фінансового ринку, тобто зв’язки і відносини як на самому ринку, так і у його взаємозв’язку з іншими економічними категоріями. Економічні відносини та взаємозв’язки, які виникають на фінансовому ринку, визначаються об’єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави та реальною потребою суб’єктів економіки здійснювати заощадження та інвестиції, надавати та брати грошові кошти в борг. На фінансовому ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх суб’єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки. На фінансовому ринку відбувається суспільне визначення якості та ціни фінансів.
Інвестування, як було відзначено вище, забезпечується через якісно розвинений фінансовий ринок. Чим же цей ринок та його сегменти відрізняються від інших? Головна відмінність їх у тому, що товаром на цих ринках виступають фінансові активи.
Фінансові активи в системі національних рахунків класифікуються у семи основних категоріях. До них належать: золото і спеціальні права позики (СПЗ), готівка і депозити, цінні папери, крім акцій, позики, акції та інший акціонерний капітал, страхові технічні резерви, інші рахунки до одержання або до оплати.
Фінансові активи включають також монетарне золото і спеціальні права запозичення (СПЗ) міжнародного валютного фонду, утримувачі яких розглядають їх як фінансові вимоги. Монетарне золото і спеціальні права запозичення відносяться до активів, за якими не буває невиконаних зобов’язань. До монетарного золота відноситься золото у формі монет, злитків або брусків не менше ніж 995 проби. Право власності на монетарне золото належить центральному (Національному) банку і центральному уряду. Отже, фінансові активи складаються з фінансових вимог, що виставляються боржнику і надають право кредитору на одержання від нього платежу. В інтересах розуміння фінансових активів і зобов’язань доцільно виходити з їхнього загального визначення. У системі національних рахунків активи визначаються як об’єкти, що мають вартість і знаходяться у власності економічних суб’єктів, від яких слід очікувати в майбутньому одержання прибутку або інших доходів.
Фінансові активи відповідають цьому визначенню як засоби накопичення вартості. Володіння акціями та іншими цінними паперами приносять їхнім володарям прибуток від власності, а також холдинговий прибуток. Одержують прибуток від власності власники більшості акцій. Кредиторам виплачується відсоток за вкладами.
Характерною ознакою фінансових активів є обов’язковість вимог до інших інституційних одиниць, які, будучи позичальниками, несуть зобов’язання перед своїми кредиторами. Фінансові зобов’язання – це зобов’язання боржника перед своїм кредитором на оплату вимог, що йому виставляються.
У цілому, фінансовий ринок (ринок фінансових послуг) – це узагальнена назва тих ринків, де проявляється попит і пропозиція на різні фінансові активи (фінансові послуги), це сукупність усіх фінансових активів країни, що є сферою реалізації фінансових активів і фінансових відносин між продавцями та покупцями цих активів. Тобто поняття «фінансовий ринок» – це саморегулююча система ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові активи та послуги, що пов’язані з придбанням активів; це сфера економічних відносин між суб’єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції фінансових активів. З організаційної точки зору, фінансовий ринок є системою самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких виділяються ринки конкретних видів фінансових активів (сегменти).
Відомо, що послуги створюються не тільки у виробництві, але й у сфері обміну. Обов’язковою умовою процесу обміну є еквівалентність, що передбачає безумовне отримання блага за певну грошову суму. Фінансовий актив, як і будь-який інший товар, має споживчу та мінову вартість. Згідно з дією законів ринку, ціна на товар формується під впливом попиту та пропозиції, порівняння показників конкуруючих виробників. За умов ринкової конкуренції ціна на фінансовому ринку утримується у певних межах. Мінова вартість проявляється через ціну, яка набуває форми страхового тарифу, відсотка за кредит, дивіденду за цінними паперами тощо. У певному розумінні віднесення фінансового ринку до сфери обміну є питанням досить проблемним. Це означає, що не на всіх сегментах фінансового ринку, наприклад, страховому, передбачається еквівалентність.
Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними з яких є:
мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;
реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);
перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;
фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;
вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;
формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;
страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;
операції, пов’язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю;
кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;
розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо.
Тимчасово вільний капітал, який перебуває у формі суспільних заощаджень, тобто грошових та інших фінансових ресурсів населення, підприємств, державних органів, не витрачений на споживання і реальне інвестування, залучається через механізм фінансового ринку окремими його учасниками для наступного ефективного використання в економіці країни.
Механізм функціонування фінансового ринку забезпечує виявлення обсягу і структури попиту на окремі фінансові активи та своєчасне його задоволення в межах всіх категорій споживачів, які тимчасово мають потребу в залученні капіталу із зовнішніх джерел. Функція фінансового ринку, що полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача, виявляється через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній і т.п.). Її завдання полягає в створенні нормальних умов для реалізації грошових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вкладників) в обмін на фінансові активи, що їх цікавлять.
Задовольняючи значний обсяг і широке коло інвестиційних потреб господарюючих суб’єктів, механізм фінансового ринку через систему ціноутворення на окремі інвестиційні інструменти виявляє найбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з позицій забезпечення високого рівня дохідності капіталу, який використовується із цією метою.
Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає в створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгового процесу. Процес залучення фінансових ресурсів містить у собі як накопичення капіталу, так і взяття його в борг (позика), у найм (селенг).
Сутність функції впливу на грошовий обіг зводиться до створення фінансовим ринком умов для безупинного переміщення грошей у процесі здійснення різноманітних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Через дану функцію здійснюється реалізація на фінансовому ринку грошової політики держави. Від усталеності грошового обігу залежить усталеність фінансового ринку.
Ринковий механізм ціноутворення на фінансовому ринку протилежний державному, хоча і перебуває під певним впливом державного регулювання. Він дозволяє повністю врахувати поточне співвідношення попиту і пропозиції за різними фінансовими активами, яке формує відповідний рівень цін на них; максимальною мірою задовольнити економічні інтереси продавців і покупців фінансових активів.
Робота з таким специфічним товаром, як фінансовий актив, передбачає наявність каналів, за якими грошові кошти (фінансові активи) переміщуються від власників заощаджень до користувачів коштів. Це переміщення може здійснюватись за двома напрямами: каналами прямого та непрямого інвестування. Можна виділити два види каналів прямого фінансування: дольова участь і фінансування шляхом одержання позик. У першому випадку власник заощаджень шляхом обміну одержує право на дольову участь у власності фірми або на умовах пайовика, або на умовах акціонера. А при позиках фірми одержують грошові кошти у вигляді інвестицій в обмін на зобов’язання виплатити ці гроші у майбутньому з обумовленим відсотком, при цьому правом власності власник грошового внеску не володіє.
При непрямому фінансуванні заощадження населення, пересуваючись до фірм, проходять через так званих фінансових посередників, до числа яких можна віднести: банки, фінансові, страхові, інвестиційні компанії, позиково-ощадні асоціації, пенсійні фонди та фонди грошового ринку. У США, наприклад, близько 2/3 щорічного обсягу інвестицій проходить саме каналами непрямого фінансування.
Фінансовий ринок пов’язаний із здійсненням кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових активів. Такі фінансові посередники добре обізнані зі станом поточної фінансової кон’юнктури, умовами здійснення угод з різними фінансовими інструментами та в найкоротші терміни можуть забезпечити зв’язок продавців і покупців. Фінансове посередництво сприяє прискоренню не тільки фінансових, але і товарних потоків, забезпечує мінімізацію пов’язаних з цим суспільних витрат.
Наявність фінансового ринку та фінансових інститутів, що забезпечують його функціонування, допомагає мобілізувати великий обсяг заощаджень, ефективніше їх розмістити та знизити ризики, ніж це можуть зробити окремі вкладники, а також сприяє скороченню оперативних витрат; об’єднанню та диверсифікації ризиків; розвиткові спеціалізованих консультаційних послуг з управління ризику, перспектив інвестицій, оцінки платоспроможності тих, хто їх залучає; задоволенню потреб вкладників у ліквідності та безпечності; задоволенню потреб інвесторів у терміновому вкладенні вільних коштів.
Фінансовий ринок виробив власний механізм страхування цінового ризику (і відповідно систему спеціальних фінансових інструментів), який в умовах нестабільності економічного розвитку країни та кон’юнктури фінансового і товарного ринків дозволяє знизити до мінімуму фінансовий та комерційний ризик продавців і покупців фінансових активів і реального товару, пов’язаний зі зміною цін на нього. Крім того, в системі фінансового ринку отримала широкого розвитку пропозиція різноманітних страхових послуг.
Вищеназвані функції фінансовий ринок здійснює переважно через: відкриття банківських рахунків і заснування спеціальних фондів (пенсійних, страхових тощо); надання банківських кредитів, комерційних та інших позичок; здійснення операцій із цінними паперами підприємств та держави (акціями, облігаціями) тощо.
Забезпечуючи мобілізацію, розподіл і ефективне використання вільного капіталу, забезпечення в найкоротші терміни потреби в ньому окремих господарюючих суб’єктів, фінансовий ринок сприяє прискоренню обороту використаного капіталу, кожний цикл якого генерує додатковий прибуток і приріст національного доходу в цілому. Ці функції і обумовлюють структуру фінансового ринку.